612
Здається, не ділиться
— Кредит&Депозит
За словами голови Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку Дмитра Тевельова, позиція регулятора, яку досі ніхто не похитнув вагомими аргументами, зводиться до трьох основних ідей.
Перше - держава в особі НБУ, ДКЦПФР, Мінфіну чи іншої структури обов'язково має брати участь в капіталі новоствореного Центрального депозитарію "з метою захисту прав власності найбільшого емітента та акціонера в країні", яким, власне, держава і є. Причому дуже бажано, щоб ці особи в сумі мали пакет акцій, максимально наближений до контрольного - так легше уникнути дискусій в процесі схвалення життєво важливих рішень. При цьому, підкреслив Дмитро Михайлович, до моменту закінчення "великої приватизації", запланованого на 2014 р., коли загальний держпакет в економіці "схудне", частку держави в капіталі ЦД можна зменшити до блокує.
Ще одним аргументом на користь націоналізації ЦД, на думку голови ДКЦПФР, є додаткові гарантії для інвесторів, які Центральний депозитарій за участю держави зможе надавати, як це зараз з легкістю робить депозитарій Нацбанку.
Друге - поділ між Центральним та іншими депозитаріями функцій обліку, розрахунку та клірингу має бути проведений з метою мінімізації ризиків, але не повинно бути жорстким. "Не треба облік в одну сторону, розрахунок в іншу, але треба розділити облік і кліринг, - упевнений пан Тевелєв. - Установа, що займається обліком прав власності, не має зазнавати жодних додаткових фінансових ризиків".
І нарешті, третє - Центральний депозитарій повинен бути створений на базі найбільш підготовленого. "Оцінювати ринок треба з урахуванням тих семи тисяч емітентів, які вже провели дематеріалізацію своїх акцій, і тих шести тисяч, які цього ще не зробили", - зазначив голова комісії. При цьому, на його думку, одним з ключових моментів нормального розвитку депозитарної системи є перемир'я між двома депозитаріями - НДУ і ВДЦП, - які уже не перший рік ведуть "судову війну". "Позовна робота триває з чудовим натхненням. Я б рекомендував ВДЦП і НДУ накласти мораторій на втручання в діяльність одне одного. Припиніть, домовляйтеся як-небудь!" - настійно рекомендував пан Тевелєв.
Нацбанк, у свою чергу, вважає, що функцію обліку треба передати Центральному депозитарію, а розрахунок і кліринг - залишити у залишився. До того ж, як пообіцяв перший заступник голови НБУ Юрій Колобов, після "перехідного періоду", коли держава віддасть контроль за ЦД, Нацбанк переведе туди ж облік ОВДП.
Міжнародна громадськість з таким підходом до розподілу часток у капіталі Центрального депозитарію зовсім не згодна. На думку керівника проекту USAID "Розвиток фінансового сектора" Роберта Бонда, учасники процесу повинні віддавати собі звіт, навіщо державі право володіння, якщо у неї є достатньо регуляторних важелів для забезпечення захисту прав інвесторів.
До того ж, нагадує Анжела Пригожина, керівник проектів фінансового сектора Світового Банку, ніде в світі частка держави у депозитарній системі не перевищує 50%. Водночас сучасні світові тенденції демонструють прагнення до консолідації та централізації, тому ідея поділу функцій депозитаріїв виглядає, на її думку, дещо дивною. "Кожний поділ функцій призводить до зростання операційних витрат", - нагадала Пригожина і підкреслила, що перед схваленням рішення необхідний аудит та техніко-економічні розрахунки доцільності таких маневрів.
Варто зазначити, що самі депозитарії незгодні з поділом функцій на облік і розрахунково-клірингову діяльність. На переконання глави правління ВДЦП Миколи Швецова, відібрати у Центрального депозитарію розрахункову діяльність, залишаючи тільки облік - це перетворити його в центрального реєстратора, що відкине ринок на десятиліття назад. "Щоб нівелювати ризик "втрати тіла", операція повинна закриватися там, де видно і гроші, і папери, тобто в депозитарії", - пояснює він.
Представники фондового ринку теж знайшли, що надати. Так, генеральний директор інвестиційної компанії "Трійка-діалог "Україна" Артемій Єршов акуратно поцікавився в іноземних порадників, навіщо вони три роки тому підтримували отримання державою 25%-ого пакета акцій ВДЦП, і чому тепер вирішили, що його потрібно зменшувати. Втім, за його думку, розмір пакета у власності держави не повинен бути каменем спотикання, якщо є зобов'язання з його зменшення до певного моменту до розміру, що влаштовує всіх учасників процесу.
Як зазначив голова наглядової ради ГК "ТЕКТ" Вадим Гриб, в разі злиття ВДЦП і НДУ, держава отримає близько 41% акцій об'єднаної структури. "У цивілізованому світі цього достатньо, щоб вважатися мажоритарним акціонером", - нагадав він. На думку експерта, серед акціонерів ЦД державу треба залишити в обох іпостасях - і НБУ, і ДКЦПФР, а з приватизацією новоствореної структури почекати, щоб після відлагодження процесів і оптимізації продати частину бізнесу за більш вигідною ціною.
Втім, глава наглядової ради Укрсоцбанку Борис Тимонькін сумнівається в необхідності створення окремого розрахунково-клірингового депозитарію. "Облік прав власності буде вести Центральний депозитарій, розраховувати угоди з переддопонуванням теж - вони безризикові. А клірингом і операціями з плечем нехай займаються біржі - вони це вміють", - вважає він.
Біржі, до речі, абсолютно не заперечують проти передачі їм клірингу з операцій. Але для повноцінного виконання цієї функції вони потребують доопрацювання законодавчої та нормативної бази. За словами голови правління Української біржі Олександра Ткаченко, питання обліку прав власності повинно бути консервативним, а кліринг і розрахунки - невід'ємна частина біржі. "Зараз ризики бере на себе центральний контрагент, бо за законом можна тільки так, але це працює. Звичайно, ситуація не ідеальна, її потрібно покращувати і змінювати", - підкреслив він. А от державний розрахунково-кліринговий депозитарій бірж взагалі не потрібен - він буде занадто інертним, консервативним і "важким на підйом" через безліч бюрократичних процедур і узгоджень.
Ольга Галицька
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
