987
Державним коштом
Кабінет міністрів України має намір підтримати 7 проектів у металургії. Ось тільки не всі вони отримають реальні гроші.
Поява назв Запоріжсталь і Донецьксталь в перших проектах Програми розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності на 2011 рік і до 2015 року викликала подив у галузевих експертів. Адже ці підприємства не є державними. Більше того, їхніх акціонерів не можна назвати досить наближеними до нинішньої влади. При більш детальному аналізі виявляється, що все не так просто з виділенням бюджетних коштів, та й список суттєво розширився.
Готовність держави підтримати інноваційні та енергоефективні проекти у вітчизняній економіці, схоже, викликала ажіотаж у вітчизняних бізнесменів. Було подано понад 250 заявок, загальна вартість яких за самими нескромними оцінками перевищила 1 трлн грн.
У результаті перелік схвалених проектів було значно скорочено, але в ньому знайшлося місце 7 проектів у металургії, що не дивно, якщо врахувати низькі темпи модернізації галузі. Це досить велика кількість, але не всі заявники отримають грошові кошти з бюджету. У прес-службі першого віце-прем'єра міністра України Андрія Клюєва уточнили, що Програма передбачає не лише пряме фінансування проектів або компенсацію відсотків за кредитами, а й організаційну підтримку. Наприклад, спрощення процедур при отриманні дозвільної або узгоджувальної документації.
При цьому в Кабміні висунули досить жорсткі вимоги до претендентів. "Відмінність нашого підходу від підходів попередніх українських урядів у тому, що, якщо раніше підтримувалося все підряд, то у нас є абсолютно чіткі критерії відбору. До списку може потрапити будь-який проект, що їм відповідає", - так охарактеризував програму А.Клюєв. У списку критеріїв: високотехнологічність, створення нових робочих місць, розвиток національного виробника, висока ступінь готовності об'єктів інвестування, імпортозаміщення, зниження забруднення навколишнього середовища.
Претенденти на держпідтримку неохоче коментують причини участі та очікувані результати. Всі металургійні групи, в які був відправлений запит, відмовилися коментувати своє потрапляння до Програми.
Велика металургія
Єдиним проектом з високим ступенем готовності у великій металургії можна назвати реконструкцію металургійного міні-заводу "ТСА-Стіл Груп" (ТСА, Павлоград), який в даний час працює в партнерстві з групою "Донецьксталь". За даними Української асоціації сталеплавильників, на ТСА запланована модернізація машини безперервного лиття заготовки (МБЛЗ), за підсумками якої планується збільшити перетин виробленої квадратної заготовки з 125 до 140 мм. У перспективі на ТСА мають намір збільшити виробництво товарної заготовки до 240 тис. тонн. При цьому на підприємстві поки що відмовилися від планів розвитку власного прокатного виробництва. За підсумками 2010 року завод виробив близько 23 тис. тонн квадратної заготовки при річній потужності до 200 тис. тонн.
Друга група металургійних проектів, які потрапили до Програми, - це створення нових сталеплавильних виробництв. Так, Запоріжсталь і Донецьксталь - МЗ хочуть отримати підтримку від уряду для ліквідації своїх мартенівських цехів. У результаті в Запоріжжі з'явиться конвертерний цех, а в Донецьку - електросталеплавильний. Однак вартість обох проектів, яка виражається мільярдами гривень, і віддаленість власників підприємств від нинішньої влади дають привід засумніватися в тому, що держава буде їх фінансувати напряму.
Швидше, можна чекати всілякого сприяння при оформленні документів в рамках такого критерію Програми, як "зниження забруднення навколишнього середовища". Адже скорочення впливу на екологію - найважливіше завдання для місцевої влади. Обидва підприємства розташовані в межі обласних центрів і є одними з основних забруднювачів навколишнього середовища у своїх регіонах.
Так, у лютому поточного року міський голова Донецька Олександр Лук'янченко заявив, що до 1 травня 2012 року (до старту Євро-2012) мартенівське виробництво на Донецьксталі буде зупинено. Незважаючи на складності з реструктуризацією кредитів, група продовжує реконструкцію сталеплавильного цеху загальною вартістю близько 800 млн дол.
Екологічні претензії регулярно висуваються до Запоріжсталі, яка у відповідь на це перемагає і займає призові місця в різних екологічних конкурсах та преміях. Але підприємство не в змозі самостійно побудувати конвертерний цех вартістю майже 1,5 млрд дол. Його єдина надія - нові власники в особі російського ВЕБ.
А ось третій представник у цій категорії - ТОВ "АГ Сталь" (Маріуполь) - має намір з нуля побудувати електросталеплавильне виробництво. Це колишнє ТОВ СП "Секонд Лтд", яке пов'язане з сім'єю заступника Київської держміськадміністрації Анатолія Голубченка. Минулого року підприємство намагалося отримати дозвіл влади Маріуполя на будівництво металургійного підприємства потужністю близько 1 млн тонн сталі і вартістю приблизно 300 млн дол.
Пройшовши кілька етапів, в тому числі громадські слухання, ініціатори були змушені призупинити реалізацію своїх планів. Але восени минулого року кілька джерел повідомили, що "АГ Сталь" має намір продовжити реалізацію проекту в іншому місті. Зокрема, називалася Костянтинівка, де на базі колишнього металургійного заводу повного циклу діє виробник каліброваного прокату ЗАТ "Костянтинівський МЗ". На сайті підприємства, яке входить до групи Slav AG братів Андрія і Сергія Клюєвих, сказано, що підготовлено рішення про будівництво нового ливарно-прокатного комплексу річним обсягом виробництва понад 750 тис. тонн рідкої сталі, де буде використаний електросталеплавильний спосіб виробництва. Можливо, вже скоро буде відомо, чи змогли знайти точки дотику бізнес-сім'ї Голубченків і Клюєвих.
На науковій основі
Ще три проекти у сфері металургії - досить невеликі. Але особливо приємно, що два з них пов'язані з розробкою нових технологій. Харківський УкрДНТЦ "Енергосталь", відомий у широких колах завдяки проектуванню міні- і мікрометалургійних заводів, розробляє технологію використання коксових, доменних та інших технологічних газів для отримання електроенергії. Подібні рішення останнім часом користуються попитом у металургів. Наприклад, в Україні впровадженням когенераційної установки японського виробництва займається Алчевський МК. Після її запуску підприємство планує реалізувати надлишок електроенергії стороннім споживачам.
А ось в технопарку "Київська політехніка", створеному при Національному технічному університеті України "КПІ", мають намір при державній підтримці розробити технологію зі збагачення залізовмісних відходів підприємств ГМК з одержанням концентрату. Можливо, що при збереженні нинішнього рівня цін на ЗРС ця технологія зацікавить великі ГЗК, які зазнають труднощів зі збільшенням площ під шламонакопичувачі.
З кожним місяцем стає дедалі більше даних про Програму та її учасників, проте істотний масив інформації досі залишається в тіні. Зокрема, незрозуміло, з яких джерел і в яких обсягах будуть фінансуватися конкретні проекти. Адже на початку року Клюєв говорив, що вартість відібраних 163 проектів (із понад 250) - 368 млрд грн. Пізніше ця сума скоротилася до 233 млрд грн. При тому, що частка держави у їх фінансуванні не перевищить 30%, виявилося, що в бюджеті передбачено лише близько 13,4 млрд грн. У Кабміні говорять, що сума, що залишилася, буде профінансована в наступні роки, але деякі експерти не відкидають, що відсутні 56,6 млрд грн. будуть залучені за допомогою емісійних можливостей Національного банку України.
Артем Ільїн
За матеріалами: МінПром
Поділитися новиною
