3798
Цікава математика
— Казна та Політика
У лютому медіа говорили мовою цифр. Поки Янукович з Азаровим підраховували зростання ВВП і кількість задекларованих реформ, Тимошенко - "мільярди для Фірташа, профінансовані МВФ", Яценюк - подаровані московській бібліотеці українські книжки, Тігіпко - громадян, готових дожити до пенсії, чотири соціологічні компанії ("Українське демократичне коло", Центр Разумкова, Київський міжнародний інститут соціології (КМІС), Інститут Горшеніна) оприлюднили їх (і не тільки) політичні рейтинги. Що напередодні роковин зміни владних еліт було дуже до речі.
Тенденції очевидні:
- по-перше, символ влади Віктор Янукович під прапором ПР почав свій швидкісний спуск, докотившись до 20% (середньоарифметичне) народної підтримки (навесні було в два рази більше);
- по-друге, лідер БЮТ Юлія Тимошенко, хоч і визнана головною опозиціонеркою (41% у результаті телефонного опитування Інституту Горшеніна присвоїли їй таке почесне звання), все-таки увійшла в період стагнації із середнім (за зведеними даними всіх чотирьох компаній ) особистим та партійним рейтингом в 13%;
- по-третє, так званий кандидат проти всіх, який за традицією втілює якусь ще не оформилася третю силу, згідно з розрахунками КМІС, має рейтинг в 17 (!) відсотків.
При цьому не можна сказати, що мова йде про процеси, математичні формули яких нас здивували. Насправді сьогоднішня влада лише підтвердила існуючі для будь-якої влади аксіоми. Майже вичерпавши за рік ліміт довіри громадськості. А опозиція - у всіх своїх проявах - не знайшла потрібних аргументів для доказу теореми громадського лідерства та можливої альтернативи.
Спробуємо по порядку.
Аксіома для влади
Якщо у вас погано складається, то це буде множитися
Що стосується успіхів команди Віктора Федоровича, то на найбільш оптимістичних цифрах (24,3% - у лютому) наполягає Інститут Горшеніна. На цьому тлі глибоким песимістом виглядає КМІС (16,8% - у лютому, при 36,4% - у березні 2010-го). (Зауважимо, що соціологи, завжди синхронно вловлюючи тенденції (росте-падає), традиційно пояснюють різницю в цифрах особливостями використовуваних методик, а також різним часом проведення досліджень). При цьому особистий рейтинг Януковича в силу відомих причин (ПР, як і всі інші українські партії, - партія лідерського типу) у лютому практично тотожний командному. А от у березні минулого року на 3% він все-таки був вищим від партійного. Що зайвий раз підтверджує традиційну віру українця в особливу роль особистості в історії. На її президентському старті.
З часом значно цікавіше спостерігати за роллю самого українця вже в історії цієї особистості. І тут президенту Януковичу довелося тримати відразу кілька ударів. Найболючіше - просідання рейтингу партії влади на сході країни, проаналізоване КМІС. Безумовно, команда Януковича втрачала скрізь (захід - 3,3%, центр - 6,9%, південь - 15%). Але на сході більше - 23%.
Якщо копнути глибше і спробувати зрозуміти причини подібних, що називається, ядерних втрат, звернувши увагу на майновий статус тих, хто відвернувася від президента, то можна зробити ще одне відкриття. Так, якщо серед тих, кому не вистачає грошей навіть на їжу, влада втратила 6,3%, а 11,2% відірвалися від тих, хто все-таки їсть, але насилу одягається, то владі в своєму кредиті довіри відмовили - увага (!) - 15,5% ситих, одягнених і готових собі дозволити купити щось додатково. Що, податковий майдан проти реформ професіоналів переважив дефіцит гречки? Право середнього класу не платити відкати і вільно заробляти собі на життя таки виявилося важливішим від порожнього холодильника злидня?
А якщо ще глибше: так люди просто не відчули "покращення життя вже сьогодні". І справа не в непопулярні реформи, якими влада намагається прикрити свої втрати. Ніяка агресивна інформаційна політика "за реформи" не допоможе Януковичу переконати народ у правильності обраного ним курсу, якщо житель Єнакієво чи Дрогобича:
а) як носив хабарі вчителю, лікарю, міліціонеру.., так і носить;
б) як кланявся чиновнику, так і кланяється;
в) як утримував його на свої кревні, так і утримує. Кого в Конча-Заспі, кого в Межигір'ї.
І тут вже як би не стукав по столу Віктор Федорович, проявляючи небачену політичну волю, а таки погано складається. Коли з числа доданків декларованих ним реформ випали: незалежний суд, реакція на об'єктивне журналістське слово, чесні вибори, антикорупційний пакет законів... Скасування останнього, до речі, дуже цікаво виглядає на тлі нового перла влади, що стосується боротьби з корупцією. Так, парируючи опонентам, які звинувачують Януковича у виборчому підході в процесі боротьби ("своїм - усе, ворогам - закон"), високопоставлені спікери Банкової цілком серйозно заявляють: "Коли прийдете ви, то будете садити наших". Таке собі дике змагання, хто більше вкраде і краще замете сліди... На шляху до Європи. Але ж за Януковича ще рік тому проголосувало досить багато людей з вищою освітою.
Далі продовжувати? Чи й так зрозуміло: якщо у верхах погано складають, то це "погано" дійсно буде тільки множитися. А шанси президента звалитися на спуску ще до фінішу - збільшуватися.
Слівце про сателіти. "Сильна Україна" Сергія Тігіпка якось сильно здала (КМІС: 3,3% у лютому проти 6,6% у березні минулого року). Мабуть, і цьому харизматичному політику все-таки не вдалося вирішити вічну дилему: розумний він чи гарний. У владі він чи в опозиції. Симоненко ж маневрує професійніше. Ймовірно, публічні внутріпартійні розборки настільки відволікають народ від комерційної суті політики цієї партії, що в Петра Миколайовича і КПУ стабільно вірують 3% наших громадян. Показник такого політика, як Литвин, балансує на рівні математичної похибки.
Теорема для опозиції
У кожній сотні 99 нулів.
І лише одна одиниця
Претендентів на звання цієї самої одиниці в опозиційних лавах достатньо. Тимошенко б могла. Але країна її вже знає. У цьому проблема. КМІС зафіксував показову траєкторію руху БЮТ: березень 2010-го - 13,6%, жовтень 2010-го - 9,9%, лютий 2011-го - 10,4%. Звідси слабка, якщо не сказати ніяка, реакція суспільства на політичні репресії проти соратників Тимошенко. Згідно з даними опитування Інституту Горшеніна, 20% громадян України взагалі не замислюються на цю тему, а 30% впевнені, що Янукович насправді бореться з корупцією. Але якщо навіть 39% громадян вважають те, що відбувається в країні, політичними репресіями, то і їх якось не помітно на майданах країни. Правда ж?
До речі, перемогу в номінації "Найбільш помічений політик країни" варто віддати лідеру "Фронту змін" Арсенію Яценюку. У рік кролика стрибок рейтингу Арсенія Петровича воістину вражає (лютий - 9,7% за даними Інституту Горшеніна). І це майже в два рази перевищує його торішній березневий показник (4,3% - КМІС).
На тлі провальної гуманітарної політики влади помітно підросла "Свобода". Але тут пікантний нюанс помітив КМІС. Прогресує рейтинг політичної партії "Свобода" (1,6% - у березні 2010-го, 3,6% - в лютому). Чого, однак, не скажеш про особистий рейтинг її лідера Олега Тягнибока (березень 2010-го - 2,4%, жовтень 2010-го - 2,0%, лютий 2011-го - 2,4%). Знаючі люди давно розповідали, що Тягнибок, пов'язаний якимись фінансовими зобов'язаннями, виявився менш радикальним, ніж його партія (одна Фаріон чого вартий), і давно на цей рахунок комплексує.
А ось у Анатолія Гриценка все навпаки - особистий рейтинг (1,6%) превалює над партійним (1,2%). Наскільки стратегічно правильним виявиться об'єднання "Громадянської позіції" з Європейською партією Катеринчука (останній побачив днями реформаторські здібності у Колесникова, Клюєва і Льовочкіна, відмовивши в таких Азарову), час покаже.
До речі, цей самий час і математика виявилися абсолютно безжальними до таких прикметних політиків, як Ющенко ("НУ"), Костенко (УНП), Луценко ("НС") та ін., практично поховавши їхні рейтинги.
При цьому зазначимо, що 14,4% громадян висловили думку, що опозиції в країні взагалі немає. А більше 26% опитаних Інститутом Горшеніна не змогли назвати якісь імена українських опозиціонерів.
17 відсотків вищезазначених українців, опитаних КМІС, проголосували б проти всіх. (Причому на заході таких - 13%, а на сході - 26 (!)%). Поставивши в незручне становище і владу, і опозицію. Ось така цікава математика. З підтвердженою аксіомою, недоведеною теоремою і одним невідомим.
Інна Ведернікова
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
