4037
Легалізація бізнесу - активізація інвестора
— Казна та Політика
На наступному пленарному тижні (5-8 жовтня) український парламент почне працювати над новим Податковим кодексом. І прем’єр-міністр України Микола Азаров сподівається, що цей найважливіший документ буде прийнято до кінця жовтня, а бюджет, підготовлений на його основі, - до кінця листопада. На думку прем’єра, Податковий кодекс є компромісом між потребами держави і бажаннями бізнесу. Проте Азарова непокоїть, що в процесі прийняття Кодексу у Верховній Раді, де сильні позиції бізнесу, цей баланс може бути порушено. І дійсно, тепер уже екс-глава парламентського комітету з податкової і митної політики Сергій Терьохін (напередодні обговорення його змінив на цій посаді регіонал Віталій Хомутинник) вимагав максимально дотриматись процедури, "щоб перед тим, як вносити цей опус на розгляд Верховної Ради, його переосмислили".
Але до концептуальних змін при обговоренні справа навряд чи дійде. Найімовірніше, автори Кодексу будуть готові поступитися лише в тих або інших деталях, хоча саме в них, як відомо, нерідко заховані головні каверзи. Наприклад, в Асоціації українських банків вважають, що "втрати держави від впровадження оподаткування доходів від вкладів фізичних осіб можуть значно перевищити реальні надходження до бюджету".
На думку банкірів, цей захід може спричинити істотний відплив коштів вкладників. Причому в АУБ упевнені, що при річній депозитній ставці 18% оподаткуванню підлягатимуть доходи з депозитів у розмірі 122 тисячі гривень, які, за оцінкою асоціації, не є ознакою розкоші.
Але уряд поки що не демонструє, що готовий стати в процесі обговорення поступливішим. Як заявив Азаров, "ми, нинішній уряд, беремо на себе... всю відповідальність і всі ризики від реалізації даного Податкового кодексу". Більше того, прем’єр готовий застосувати силову тактику навіть до членів коаліції.
Про це може свідчити його пряма загроза на адресу глави Верховної Ради Володимира Литвина: "Якщо він голосуватиме "проти", він повинен вийти з коаліції", оскільки також несе відповідальність...
Отже, Податковий кодекс має багато батьків, і ставляться вони до нього по-різному.
З одним з них - віце-прем’єр-міністром з економіки Сергієм Тігіпком "День" розмовляв у день подачі цього документа до Верховної Ради.
- Що ви відчуваєте сьогодні: задоволення від виконаної, в тому числі й вами, роботи чи гіркоту, пов’язану з тим, що в документі, як і раніше, безліч новел, які відкидаються бізнесом?
- Дуже добре, що в результаті наполегливої роботи над проектом Податкового кодексу нам усе-таки вдалося отримати абсолютно інший, оновлений документ. І це, безумовно, позитив. Та водночас прекрасно розумію, що є ще низка питань, які вимагають доопрацювання і глибшого обговорення, тому що викликають дискусії. Отже, ми не розслабляємося і продовжуємо працювати. Є ще питання щодо таких блоків, як сільське господарство, культура і мистецтво (ця тема досі мало кого непокоїла, а я вважаю, що вона дуже важлива). Дуже серйозною проблемою є спрощений бухгалтерський облік у малих підприємствах, які працюватимуть за загальною системою оподаткування. Крім того, є певні пропозиції інвесторів, і ми також повинні глибоко опрацювати їхні побажання.
А остаточні підсумки роботи над Податковим кодексом підбиватимемо після того, як відповідні рішення будуть прийняті у Верховній Раді. І це буде наш проміжний результат, тому що і після цього над Податковим кодексом потрібно буде працювати, удосконалювати і доповнювати.
- Крім цілої армії фахівців та експертів, над кодексом працювали ще й такі ключові фігури, як прем’єр-міністр, ви - віце-прем’єр економіки, ще один віце-прем’єр - Борис Колесников, міністр фінансів Федір Ярошенко, головний податківець країни Олександр Папаїка. Микола Азаров нещодавно сказав, що уряд бере на себе відповідальність за Податковий кодекс. Дещо в інакшому ключі цю фразу повторив глава парламенту Володимир Литвин. Погодьтеся, що відповідальність може виявитися дуже розмитою. У кожного з названих керівників була в ній своя конкретна частка. Ви, як я розумію, відповідали за положення, що регулюють діяльність малого бізнесу. Колесников - за великий бізнес, міністр фінансів і Папаїка - за сферу адміністрування податків. Але експерти, в тому числі ваш заступник по партії "Сильна Україна" Олександра Кужель, стверджують, що для великого бізнесу кодекс виписаний дуже добре, а дрібний цим документом буде просто знищений. (Вона не критикує вас, але на когось натякає). Одночасно багато критики з боку бізнесу спрямовано на дуже жорстке і свавільне адміністрування. Чи можна в цих умовах говорити про моральну і політичну відповідальність конкретних осіб?
- Поділу на якісь блоки не було, і відповідальні за них не призначалися. Роботу над першим варіантом кодексу очолювало Міністерство фінансів, яке, природно, діяло в одній упряжці з податковою адміністрацією. А після цього до справи підключилася робоча група, яку очолював я і в якій працювали представники українського бізнесу та іноземних інвесторів. Пізніше, десь місяць-півтора тому, цю групу очолив Борис Колесников, і ми разом координували її роботу. І на цьому завершальному етапі, коли саме кодифікування було вже практично закінчене, ухвалювалися політичні рішення. Насамперед, це стосувалося ключових моментів адміністрування податків і ставок. Це були дуже важливі політичні документи, і, звичайно, представники коаліції повинні були на них дуже наочно розумітися. І я не можу погодитися з твердженням, що Податковий кодекс писався під великий бізнес.
Я вважаю, що такий поділ цілком неправильний та шкідливий, тому що один без одного просто жити не можуть. А якщо не створити прийнятних умов - що для великого бізнесу, що для дрібного, то у виграші не буде ніхто. І умови, створені нами для дрібного бізнесу, - п’ятирічна нульова ставка податку на прибуток і спрощений бухгалтерський облік (а це по суті і є ті податкові канікули, про які говорив Президент Віктор Янукович) будуть вигіднішими для підприємців - юридичних осіб, аніж ті, що діяли раніше.
А що ж до спрощеної системи для підприємців - фізичних осіб, то для них ми зменшили обсяг реалізації до 300 тис. грн., але не впровадили обов’язкового використання касових апаратів. Ми повністю легалізували цей бізнес, на який раніше завжди дивилися, що цілком неправильно, як на якийсь бізнес відмивання, що не надає людині нормального статусу, а робить із підприємця, який діє за цією системою оподаткування, щось меншовартісне, що працює лише в сірих або навіть чорних схемах. Цього, на мою думку, бути не має бути.
- Юридичні особи-підприємці тепер платитимуть до Пенсійного фонду?
- Так, обов’язково.
- І повною мірою?
- Стільки ж, як і ті люди, які отримують офіційну мінімальну заробітну плату.
- І відповідно, отримуватимуть таку ж, як і вони, пенсію?
- Інакше й бути не може. Вони мають право претендувати лише на ту пенсію із солідарної системи, яку заробили і сплатили. Це передбачалося ще на момент створення такої спрощеної системи, і тоді їхня пенсія була навіть більша від середньої на той час. Нині ми не можемо збільшувати навантаження на солідарну систему - внески до Пенсійного фонду зобов’язані робити всі, а особливо люди, що займаються бізнесом.
Отже, закінчуючи відповідь на ваше запитання про морально-політичну відповідальність, скажу, що відповідальності ні я, ні всі, хто працював над кодексом, не боїмося. Мене бентежить інше: я чую сьогодні дуже багато критики, і в мене таке враження, що ці люди вважають те податкове законодавство, яке діяло та діє, одним з кращих у світі. А ми тепер буцімто посміли доторкнутися до найбільшої святині. І всі вже забули, що насправді - це одне з найгірших у світі законодавств, за яке нам усім має бути просто соромно. Адже воно лише відлякує всіх інвесторів. Я впевнений, що ми цю ситуацію зламаємо і поліпшимо ставлення інвесторів до України. А коли буде конструктивна критика, ділові пропозиції - адже попереду ще перше й друге читання в парламенті, - ми уважно слухатимемо і поправлятимемо. Я розумію, наскільки це важливо. Від цього документа залежить життя всієї країни. Отже, процес ще не завершений.
- В уряді ви, як кажуть, свій серед чужих. Чи легко вам працювати і відстоювати ті позиції, які вважаєте для себе принциповими?
- Звичайно, в уряді набагато легше працювати, якщо за тобою більшість у парламенті чи хоча б фракція, коли можна впливати на кадрові рішення. Проте я бачу, що реформи сприймаються, що можна здійснювати певні зміни. Але всі знають: запроваджувати щось нове в будь-якій ситуації завжди важко, тому що воно ламає вже звичні норми, на яких хтось уже добре заробляє. Тож модернізувати економіку важко. І не доводиться розраховувати на оплески. Вони будуть тоді, коли ми отримаємо результати. І я вірю, що через певний час люди зрозуміють, що все було зроблено добре і правильно. Тому скаржитися мені нема на що. Я розумію одне - треба працювати.
- Трохи більше місяця залишається до місцевих виборів, які стануть для влади найдостовірнішим опитуванням населення і покажчиком для коригування курсу. У свою чергу, голосуючи, люди керуватимуться головним чином станом економіки і рівнем життя в країні. Як би ви оцінили нинішню ситуацію та який можете дати прогноз? Як швидко люди відчують зміни на краще, і чи дочекаються їх узагалі старші покоління?
- Щоб реально отримати поліпшення ситуації, нам потрібні проривні реформи, докорінні зміни і, передусім, у бізнес-середовищі. Йдеться про сучасне прогресивне податкове і митне законодавство, про умови отримання землі та права будівництва на ній, про приватну форму власності на землі сільськогосподарського призначення, про такі інструменти для підйому цієї галузі, як реальні складські свідоцтва, страхування ризиків тощо. Якщо ми зважимося на їх застосування, якщо ми це зробимо, тоді матимемо право розраховувати на те, що життя в країні почне досить швидко змінюватися в кращий бік і люди це відчують на собі. Адже ми бачимо, що ті країни, які пішли цим шляхом, за якихось десять років досягли абсолютно іншого рівня життя. Приклад - Польща.
Пам’ятаєте, як ми їздили до Польщі й торгували там усім, що в нас було? А в поляків не було свого виробництва, і вони купували в нас усе. А що тепер? Дивіться, Польща практично не відчула кризи, у неї середня зарплата і пенсії в багато разів більші, ніж в Україні. Звідси висновок: ті, хто не боїться викликів, хто готовий здійснювати розумні зміни, живуть краще. Якщо й ми швидко, протягом цього і наступного року зробимо серйозні зміни, то вже через два-три роки отримаємо результат: побачимо, який великий інтерес виявлять до нашої країни інвестори, які інвестуватимуть гроші в нові технології, створюватимуть гідні робочі місця, вгору піде і середня зарплата, і рівень соціального забезпечення. Ми вмить відчуємо це.
- Перед виборами керівництво уряду раптом стало заперечувати, що в країні внаслідок зростання ціни на газ внутрішнього видобутку підвищуються і тарифи ЖКГ. Цей потрібний, але непопулярний захід просто відклали до листопада чи до Нового року?
- Я вважаю, що таких речей теж не треба боятися - про них треба говорити з людьми. Потрібно пояснювати, що ми не можемо й далі однаково підтримувати ресурсом країни і пенсіонера, і мільйонера. Держава досі постійно дотувала газ. Сьогодні ми переходимо на соціально справедливу систему: пенсіонер не платитиме більше 10% свого доходу за послуги ЖКГ, а той, хто працює - більш як 15%. Це нормально. Так, тепер більше платитиме той, у кого вища зарплата, хто більше заробляє.
Але це справедливо, коли забезпечені люди підтримують тих, хто бідніший. Стосовно ж тарифів ЖКГ, то тут найголовніше, щоб, вирішуючи це питання, ми не забули про ті групи населення, які не повинні постраждати. І те, що зробив сьогодні в соціальному плані уряд, вражає. Навіть профспілки визнали і заявили, що не чекали настільки спрощеного підходу до отримання субсидій - на одній сторінці ви заповнюєте дані про себе і тут же отримуєте рішення щодо субсидії.
За темпами їх оформлення ми бачимо, що як мінімум на 30% сімей більше скористаються допомогою держави. Довкола цього буде багато розмов, політизації, але, скажу відверто, я цього не боюся. Якби ми бачили якісь інші варіанти, більш соціально прийнятні, то ми, звичайно, пішли б на них. Але в будь-якому разі не продовжуватимемо життя системі, за якої держава підтримує мільйонера, спроможного платити і за газ, і за комунальні послуги реальну ціну.
- Нещодавно представник МВФ в Україні Макс Альєр сказав: "Ми врятували будинок. Тепер його потрібно відбудувати і зробити безпечним". Звучить красиво, і саме вас вважають головною особою в переговорах з Міжнародним валютним фондом, тобто не лише людиною, що забезпечила країні 15 мільярдів доларів, а й погодилася на підвищення газових цін для населення, житлово-комунальних тарифів і пенсійного віку для жінок. Плюс численні негативи, що приписуються проекту Податкового кодексу... Опоненти навішають на вас, як то кажуть, усіх собак. Чи вірите, зважаючи на це, в успіх своєї партії на виборах?
- Чутки про мій мало не безмежний вплив, як то кажуть, дуже перебільшені. Чи може одна людина в уряді володіти такими можливостями й керувати всім, що відбувається в країні? Мені сьогодні присвячують листівки такого змісту (ви їх можете побачити навіть у мене на столі), звинувачуючи в усіх гріхах. Відповідальним за все комусь вигідно призначити Тігіпка. Але якщо країні справді потрібно мати людину, на яку все це вішатимуть, то мене це не лякає і не непокоїть.
Я переконаний: без Міжнародного валютного фонду стабільності в країні не буде. Реформ я не боюся. Саме ті, хто нас ними лякав, довели країну до сьогоднішнього стану. І нічого доброго вони для неї не зробили, як і для вчителів, лікарів, пенсіонерів. Це консервативні сили, популістські сили, місце яким - на периферії суспільного розвитку, як тепер кажуть, на маргінесі. Але сьогодні вони поки дуже заважають розвитку і модернізації країни.
Що ж до долі "Сильної України", то я добре знаю, хто голосував за мене: наймолодший і найосвіченіший електорат. Ці люди спроможні розібратися в тому, що дійсно потрібно країні. І я в них вірю. Для мене підтримка людей дуже важлива. Але вважаю, що треба бути чесним перед людьми і перед тими принципами, якими я завжди керуюся. Хай буде будь-яка критика, скільки завгодно, але я вірю, що ми отримаємо кращий Податковий кодекс. Зараз я зайнявся ще й Митним кодексом і впевнений, що ми отримаємо краще законодавство для зовнішньоторговельної діяльності. Днями у мене розглядався новий варіант положення про порядок надання землі для будівництва і будівельної діяльності. Пропонувалося передбачити для видавання дозволів 71 день, але я сказав: ні - буде 60 днів для інвестора, який прийде з грошима і почне будівництво. І ми забудемо те неподобство, коли для цього було потрібно і нині треба 470 днів і сотні підписів. Але критики буде море по кожному з цих документів. Тільки мені не до критики. Я знаю, що країну потрібно змінювати, і я пропонуватиму нові рішення.
- У нас розмова про майбутні вибори, а ви самі вже зробили політичний вибір? Тобто чи будете й далі, в тому числі на виборах, нести відповідальність за роботу в уряді й координувати дії з Партією регіонів, чи переміститеся в політичному спектрі ближче до опозиції - до речі, інформований регіонал Михайло Чечетов уже включив вас до опозиціонерів. Невже ви здатні залишити уряд у скрутну для нього хвилину?
- Вибір у нас один - змінити країну. Я не вважаю, що це для уряду особливо важкий час. Тепер якраз удалося консолідувати фінанси. І те, що ми отримали у спадок - величезні борги (три-чотири місяці доводилося платити по п’ять мільярдів доларів за зобов’язаннями попереднього уряду), розбалансований бюджет (дефіцит становив близько 15%) - більш-менш стабілізувалося. Але є, звичайно, і проблеми. Потрібно різко змінити принципи роботи податкової адміністрації та митних органів, які просто не справляються зі своїми функціональними обов’язками і не можуть вийти на нормальний режим відносин з бізнесом. Якби це нам удалося, то ситуація стрімко покращилася б. Та хоч би як там було, йти з уряду не збираюся. Тому що вдається приймати важливі для країни рішення. А якщо реформи почнуть заговорювати і вони забуксують, тоді можна йти в опозицію. Але я впевнений, змінити ситуацію й підняти імідж влади можна лише реформами, атакуючи все те, що непокоїть виробника, заважає йому.
- Одна з головних проблем уряду й економіки України - ціна на російський газ. Уряд домагається її зниження, а йому в обмін пропонують віддати ГТС і тоді обіцяють відмовитися від будівництва "Південного потоку". Я розумію, що це не ваша сфера відповідальності в уряді, але все-таки хотілось би почути вашу думку як політика і економіста: чи доведуть до добра ці обіцянки?
- Гадаю, що коли приймуть коли-небудь певне рішення з цього питання, то я теж, мабуть, за це відповідатиму. (Сміється.) І мене це не лякає. Але позиція, я вважаю, має бути однозначною: ми маємо зберегти свою газотранспортну систему. Якщо запустять "Північний" та особливо "Південний потік", то теоретично ми можемо втратити велику частину газу - до половини того, що транспортуємо сьогодні. Це одразу погіршить усю нашу економіку, і щодо газотранспортної системи будуть зовсім інші показники, незважаючи на те, що наш шлях достачання газу до Європи найдешевший та економічно вигідніший.
Вихід, на мою думку, лише один: нам потрібно акціонувати цю компанію, треба залучити інвесторів з Європи і з Росії, які інвестували б у ГТС живі гроші. За рахунок цього можна було б зменшити борги компанії та модернізувати її, щоб вона більше заробляла і держава витрачала б менше коштів на її утримання. Таким чином ми зможемо зменшити і навантаження на платників податків. Але при цьому контроль за ГТС має належати Україні.
- Як проходять переговори про зону вільної торгівлі з Євросоюзом? Представники деяких наших галузей, зокрема переробники соняшнику, стурбовані тим, що при цьому можуть постраждати національні інтереси...
- Переговори щодо угоди про асоціацію з Євросоюзом ідуть конструктивно. За останній час ми запропонували й ухвалили цілий ряд рішень, які очікувалися від України роками. Це і закон про Нацбанк, яким ми додали йому самостійності, закони про держзакупівлі, ринок газу, єдиного регулювальника комунальних тарифів, захист інформації та інші. І, певна річ, європейці набагато краще реагують на конкретні справи, ніж на розмови про них, що звучали досить довго. А стосовно зони вільної торгівлі, що є частиною угоди про асоціацію, то ця ситуація трохи складніша. Там ідеться про конкретну економіку, і ми повинні ухвалити зважені рішення, які не просто відкрили б наш ринок та зробили його незахищеним, а створити умови, що нададуть нашим підприємствам можливість вільно конкурувати на відкритому і для них європейському ринку. Насамперед, цього потребують наші сільськогосподарські підприємства. Це складні переговори, але щодо них є позиція Президента, який чітко сказав, що просто так, в односторонньому порядку відкривати ринок ми не будемо. Безумовно, угода про асоціацію нам потрібна, і вона має бути зваженою. І не треба нічого боятися. Я пам’ятаю, які розмови були при вступі до СОТ. Тоді всі у нас побоювалися за сільське господарство. Сьогодні воно в кризі, але все-таки було цікавим для інвесторів, і вони приходили, тому що отримували, таким чином, певну свободу завдяки нашому членству в СОТ. Такий самий або ще більший ефект дасть і угода про асоціацію. На підтвердження можу послатися на досвід Туреччини, де теж були обережними, але після вступу до асоціації торгівля з Європою удесятерилася. Це вигідно.
А найголовніше, що відкриваються нові можливості для приходу до нас інвесторів. Як європейських, так і російських, яким буде цікаво з нами працювати, коли ми станемо членами асоціації з ЄС, тому що ми тоді будемо ніби плацдармом для реальних виробників.
- Експерти кажуть, що восени, найімовірніше, після виборів в уряді можливі ротації. Чи встоїть, на вашу думку, за будь-якої економічної ситуації прем’єр Азаров? Хто міг би його з найбільшим ефектом замінити на цій посаді?
- Практика, коли прем’єрів міняють раз на півроку, себе не виправдовує. Це неправильний підхід. Керівник повинен мати нормальний шанс, щоб реалізувати свої задуми. За півроку чи навіть за рік щось зробити просто неможливо. Крім того, я не став би робити крайнім за все прем’єр-міністра. Особисто я цілком спокійно можу поділяти з ним відповідальність, тому що Кабмін просто зобов’язаний працювати як одна команда. Та все ж якихось серйозних результатів від уряду можна очікувати і запитувати хоча б після року роботи. Якісь сигнали можна подавати набагато швидше, а отримати результат можна не менше ніж за рік. Та й то не завжди... Я думаю, що Микола Янович і далі працюватиме, хоча в команді, припускаю, можливі якісь зміни. Вони, сподіваюся, будуть лише на краще. Хочу наголосити, що довіра, яка існує сьогодні між коаліцією, прем’єром і Президентом країни, - це для нас велика перевага.
- У країні без особливого шуму проводиться аудит діяльності попереднього уряду. На що він націлений: лише на те, щоб продемонструвати його (попереднього уряду) недієздатність, чи також і на те, щоб повернути бюджету частину незаконно витрачених коштів?
- Деякий час на критиці попереднього уряду, звичайно, можна виїжджати. Але, як правило, така можливість швидко закінчується, і відповідальність переходить на плечі тих, хто безпосередньо перебуває у владі. Гадаю, що зараз переслідується інша з названих вами цілей. Те, що було вкрадене, потрібно, якщо це можливо, повернути народу і державі. А найголовніше - запечатати всі дірки та схеми, щоб не було "витоку" вже за нинішньої влади. Ну, а з тими, хто конкретно крав, звичайно, діяти за Жегловим: злодій має сидіти у в’язниці.
- Кілька неприємних запитань до публічної людини. (Співрозмовник сміється: "А до цього були приємні?"). Напередодні виборів ваша родина фігурувала у скандалі довкола не зовсім чистого придбання дорогого автомобіля? Що показало ваше власне розслідування?
- Нічого не показало. Автомобіль було придбано за цілком нормальною схемою, без будь-яких порушень. І заступник глави податкової служби вже публічно коментував цю ситуацію.
- Нещодавно ви казали, що готові продати свій бізнес. Але сьогодні всі наші покупці - це здебільшого росіяни. Вони вже мають велику частку в банківській справі. Мабуть, не проти зайняти домінуючі позиції й на страховому ринку. Це вас не бентежить? Чи згодні ви з тим, що в Україні має бути встановлено поріг для проникнення іноземного капіталу, чи, навпаки, в умовах дефіциту інвестицій і конкуренції за них в усьому світі нам слід керуватися принципом "чим більше, тим краще"?
- Не треба нікого боятися з інвесторів. У нас ще немає якихось критичних інвестиційних часток у жодному із секторів. Хіба що, можливо, трохи лякає активність інвесторів у телекомунікаційному бізнесі... Але найголовніше, що страхує нас від будь-якої надмірної експансії та засилля іноземців, - це наявність на конкретному ринку сильних регуляторів. Нам також потрібно мати сильні антимонопольні органи. І коли ці служби стануть чесно виконувати свою роботу, то вже буде зовсім неважливо, на скільки і хто кого проінвестує. А в страховому ринку, про який ви згадали, я вважаю, що потрібно допомогти нашому регулятору, який, можливо, порівнянний за обсягом і значущістю з регулятором банківського ринку. Але тут він набагато слабкіший, аніж банківський. Куди менше людей має, гірше фінансується, ніж Нацбанк України. Та й відповідне законодавство набагато слабкіше. Уваги з боку держави також менше.
А мої бізнеси, як я вже казав, готові до продажу. Як тільки з’являться реальні покупці, я цілком спокійно їх віддам.
Віталій Княжанський
За матеріалами: День
Поділитися новиною
