2117
Нафта потече до Білорусі і з півночі, і з півдня?
— Енергетика
До Одеси прибув вже четвертий танкер із венесуельською нафтою для Білорусі. Мінськ продовжує пошуки маршрутів доставки сировини на свої нафтопереробні заводи через території сусідніх країн.
Українські експерти вважають досить перспективною для Києва співпрацю з Мінськом у сфері транзиту венесуельської нафти. На їхню думку, її розвитку, зокрема, використання нафтопроводу Одеса - Броди, заважає небажання нової української влади псувати відносини з Москвою.
Цистерни проти нафтопроводу
У середині липня четвертий танкер, заповнений венесуельської нафтою марки "Санта-Барбара", яка видобувається білорусько-венесуельським СП Petrolera BeloVenesolana, прибуде до одеського порту. Звідти вона буде доставлена залізницею через українську територію до Білорусі.
Більш економічним, надійним і вигідним для Мінська і Києва експерти вважають транспортування нафти з Одеси до Мозира через нафтопровід Одеса - Броди і одну з "гілок" нафтопроводу "Дружба". Навесні посол України в Білорусі Ігор Ліховий заявив, що Білорусі запропоновано використовувати нафтопровід Одеса - Броди, який "не потребує жодних технічних змін та грошових вкладів". Потрібно лише отримати гарантію постачань нафти з Венесуели.
Проте, втілення в життя цієї ідеї затяглося. Угоду "Про заходи щодо розвитку співпраці щодо транспортування нафти територією України до Білорусі" було підписано на рівні віце-прем'єрів двох країн лише 12 липня. Її текст залишається в таємниці. Один із підписантів документа, віце-прем'єр України Андрій Клюєв повідомив лише, що були "опрацьовані всі питання, які зафіксовані в плані двосторонньої співпраці", а також "обговорено виконання домовленостей, досягнутих під час останніх зустрічей президентів України та Білорусі".
Промосковський синдром
Надій на розвиток співпраці надає повідомлення про намір сторін повернутися до доопрацювання документа у вересні. Тим не менше, ставлення до нього більшості незалежних експертів стає все більш скептичним. На думку директора енергетичних програм центру "Номос" Михайла Гончара, "це цілковитий нонсенс, оскільки міждержавна угода не може бути закритою".
Експерт з гумором поставився до посилань урядових чиновників на секретність. Він сказав, що завдання урядів - узгодити рамковий документ. А всі пункти, пов'язані з комерційною та іншою таємницею, повинні міститися в договорах господарюючих суб'єктів, які ці рамкові угоди виконують.
Факт, що зміст домовленостей приховують, як вважає Гончар, свідчить про те, що "документ мало чим відрізняється від нуля". Гончар вважає, що Україна, судячи з усього, так і не наважилася на дії, до якиї її схиляла білоруська сторона. Адже це означає для Києва піти на конфлікт з Росією. Нова українська влада, за висловом Михайла Гончара, вважає за краще не ризикувати і не хоче використовувати українські нафтопроводи для постачань до Білорусі нафти з альтернативних джерел.
Висихають труби
Деякі аналітики ставлять під питання рентабельність переробки латиноамериканської нафти на білоруських НПЗ, називаючи цей проект виключно політичним. Але Гончар упевнений, що домовленості Лукашенко - Чавес про спеціальну ціну на венесуельську нафту для Мінська здатні зробити співробітництво цілком взаємовигідним. Особливо, якщо сторонам вдасться закріпитися на європейських ринках збуту і постачати на них дійсно високоякісні нафтопродукти.
Вигода для України, на думку експерта, тут абсолютно очевидна. Адже постачання російської нафти нафтопроводом Одеса - Броди мають "тенденцію до неухильного скорочення". А одна з двох гілок нафтопроводу "Дружба", який з'єднує магістраль Одеса - Броди з білоруським Мозирем (там розташований нафтопереробний завод), також практично не завантажена через скорочення прокачування нафти Росією.
Північні альтернативи
Поки в Києві надають Білорусі дорогі залізничні послуги, Мінськ звернув свої погляди на північ. Згідно з досягнутою домовленістю між Естонією та Білоруссю, очікується прибуття чергового нафтового танкера в порт Мууга наприкінці липня. Звідти сировина повинна надійти на Новополоцьке об'єднання "Нафтан". Обговорюється і можливість транзиту через литовський порт Клайпеда.
"Ми бачимо, що Білорусь намагається максимально використовувати інфраструктурний потенціал своїх сусідів як на півдні, так і на півночі. І тут можливий на тільки естонський варіант, в Мінську бачать можливості для латвійського та литовського варіантів", - зазначає директор енергетичних програм центру "Номос" Михайло Гончар.
Нафти може бути забагато
Президент Київського міжнародного енергоклубу Олександр Тодійчук також назвав перевезення нафти до Білорусі цистернами залізницею безглуздим. Тодійчук нагадав, що нафтопровід Одеса - Броди був побудований для транзиту каспійської нафти до Європи, і що на транспортування російської нафти в зворотному напрямі влада погодилися лише з побоювання залишити нафтопровід незавантаженим.
Тепер, як сказав Тодійчук, "стають очевидними політичні мотиви реверсу нафтопроводу на догоду Москві". Експерт також нагадав, що Мінськ успішно розвиває не тільки нафтовидобуток у Венесуелі, але і в Ірані. І що влада цієї країни вже заявила про готовність продавати Білорусі більше нафти за ту, яку вона видобуває на території Ірану. Тодійчук переконаний, що "Україна може бути ідеальним транзитером для іранської нафти до Білорусі, досить кинути побіжний погляд на карту".
Тодійчук попередив, що якщо Київ сьогодні не візьметься за реалізацію проектів альтернативних маршрутів транзиту нафти, то після завершення через два роки Росією будівництва нафтопроводу БТС-2 Україна може взагалі втратити своє значення нафтотранспортної країни.
Олександр Савицький
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
