966
Кабмін по осені рахують?
Розпочатий з переходом міністра ЖКГ в київську владу процес "линьки" уряду 2 липня набрав обертів. Кабмін втратив і придбав одного міністра і поки залишається без віце-прем'єра. "А далі буде!" - прогнозує опозиція. "До осені - не буде", - стверджує більшість.
Уряд "худне"
Кілька місяців тому форсоване формування уряду і підсумковий список його членів дозволили фахівцям допустити, що кадрове благополуччя на Грушевського триватиме недовго. Кабміну не лише з перших днів існування "сватали" антикризовий склад "маврів", які роблять свою непопулярну справу реформації і що вирушають, але і заздалегідь вказували на ті "тонкі місця", які будуть в першу чергу принесені в жертву для заспокоєння спраглої публіки. Але, всупереч очікуванню першочергової відставки Дмитра Табачника, кадрові перестановки в уряді пішли дещо іншим шляхом.
Першою втратою нинішнього Кабінету міністерського рівня став санкціонований зверху перехід екс-глави МінЖКГ Олександра Попова в КМДА, де той має зіграти роль швидкої професійної допомоги. Але можна було передбачити, що "плановий" відхід не виявиться першим і останнім. З одного боку, опозиція вже неодноразово поривалася позбавити портфелів декількох найбільш неоднозначних членів Кабміну. З іншого боку, і в нинішній ситуації - це значиміше, періодично своєю незадоволеністю роботою кінцевого результату підбору кадрів ділилися і прем'єр, і президент (перелік тих, хто викликав гнів глави держави, досить широкий, а найбільш високопоставленим серед них, мабуть, є віце-прем'єр Віктор Тихонов).
Тому заплановане урядом звільнення "екологічного" міністра Віктора Бойка великого здивування не викликало. Дії глави Мінохорони довкілля викликали нарікання навіть у фракції Блоку Литвина, яка делегувала його у владу, та і скандал із заступником-хабарником, в захист якого свого часу виступив керівник міністерства, теж не забувся. Тому відставка Віктора Бойка і призначення на його місце нардепа-"регіонала" і вже екс-глави Держрезерву Миколи Злочевського виглядали закономірно. А ось видворення з віце-прем'єрського крісла Володимира Семиноженка стало сюрпризом.
Звільнення гуманітарного зама глави уряду сходу справляє враження неймовірно своєчасного експромту опозиції. Судячи з постанови авторства представниці фракції БЮТ Ольги Боднар, головною підставою для зняття віце-прем'єра з посади мали стати обставини його призначення - з порушенням регламенту ВРУ. Проте ініціатива, яка спочатку виглядала суто "технічною", була активно підтримана депутатським корпусом. Позбутися Володимиру Семиноженку посади допомогли 378 "за" як опозиціонерів, так і членів коаліції. Після чого залишилося лише відповісти на запитання: що послужило приводом для такого раптового узагальнення поривів.
Офіційна причина звільнення куратора гуманітарних питань не виходить за рамки вимог етикету. Перехід на іншу посаду (нею виявилося головування в Держкомітеті з питань науки, інновацій і інформатизації), де фахівець зможе показати себе з найкращого боку - і лише. Але, з урахуванням того, що відставка Володимира Семиноженка була несподіваною для нього самого, передбачуваність такого кадрового рішення однозначною не виглядає. Як пояснення своїй позиції в Партії регіонів встигли запропонувати декілька варіантів, більшість з яких в тій чи іншій формі обіграє тезу про неефективну роботу прем'єрського заступника.
"Камені спотикання" запропоновані в асортименті. Серед них - створення непотрібних комітетів, виступ проти "генеральної лінії партії" в питаннях з мовою дубляжу кінофільмів, нездатність розв’язати ситуацію довкола Інституту національної пам'яті і "низка інших" (за словами нардепа-"регіонала" Вадима Колесніченка) претензій.
Раптовість відставки Володимира Семиноженка, яку в пресі схильні пояснювати особистою волею президента, породила масу припущень з приводу її справжніх причин. Окрім таких цікавих версій, як намір скасувати посаду зовсім, часто згадується бажання звільнити матеріально привабливу посаду для іншого кандидата (серед фаворитів - Дмитро Табачник і Ганна Герман). Втім, до призначення нового віце-прем'єра судити про це важко. З іншого боку, звільнення одного із заступників прем'єра породило хвилю підозрінь з приводу того, що воно може ознаменувати перехід внутрішніх конфліктів в Партії регіонів на новий рівень. В такому разі, серйозний перерозподіл посад між різними групами впливу може бути ще попереду.
Затишшя перед бурею?
Екс-віце-прем'єр зміну посади пояснив просто і у дусі часу. "Моя відставка говорить про наявність певних проблем в коаліції", - переконаний Володимир Петрович. На Банковій з таким трактуванням не згодні. "У коаліції все гаразд, всі дії є абсолютно погодженими", - упевнена Ганна Герман. Але переконаність глави АП має ще пройти перевірку практикою. Поки ж з приводу "абсолютної узгодженості" в уважної аудиторії питання можуть з'явитися легко. Прикладами тому служить, як і різноголосся заяв різних представників Партії регіонів, так і відсутність спільних позицій між крилами коаліції.
Тимчасова невизначеність з можливими відставками в Кабміні може бути пов'язана з різноманітністю можливих мотивів для звільнення тих чи інших міністрів. Наприклад, мова може йти про вже згадане невдоволення "начальства". Так, серед найбільш вірогідних кандидатів на виліт згадується міністр вугільної промисловості Юрій Ященко, який вже встиг викликати невдоволення президента в травні. Є питання і до інших міністрів, цитує газета "Дело" анонімні джерела інформації, зокрема, до "соціального" Василя Надраги і "аграрного" Миколи Присяжнюка. У "групі ризику" і Дмитро Табачник, який викликає невдоволення не лише в опозиції або протестуючих студентів. З іншого боку, своє вагоме слово дійсно може сказати посилення протистояння або між різними флангами Партії регіонів, або всередині парламентської більшості. З чуток, позбутися своєї посади може глава досить привабливого в кадровому сенсі слова Мінздраву Зиновій Митник - ним невдоволена близька до групи Ахметова глава профільного комітету ВРУ Тетяна Бахтєєва, а на саме місце може претендувати комуніст Юрій Гайдаєв або (є і такі припущення) секретар РНБО Раїса Богатирьова, яка цей пост вже займала. Нарешті, є ще і побажання опозиції, які, взявши на озброєння перевірене в боях зауваження про порушення регламенту, готові звільнити всіх міністрів, окрім силовиків. І на вістрі атаки на сьогодні Сергій Тігіпко, Василь Цушко і Юрій Бойко.
Голосування за відставку Володимира Семиноженка (а до цього - безрезультатні спроби звільнити Дмитра Табачника і Анатолія Могильова) показали, що для успіху опозиційних ініціатив гостро необхідна ситуативна згода правлячої більшості на кадрові зміни. І багато тут залежить від доцільності моменту і загальнополітичних розкладів, що вияснюються переважно за фактом голосування. Наприклад, успішне зняття з посади Василя Цушка могло б символізувати остаточне нехтування інтересами комуністів, натяків на яке вистачає вже зараз, а звільнення Юрія Бойка булоя б серйозним ударом по позиціях групи Льовочкіна-Фірташа. Але поки всередині головної коаліційної партії намагаються зберегти видимість повного благополуччя.
"Я не думаю, що найближчим часом у нас відбудуться якісь відставки за ініціативою кого-небудь", - стоїть на нейтральних позиціях глава фракції ПР Олександр Єфремов. Що цікаво, причиною для вияву подібної категоричності стало бажання КПУ піддати при нагоді остракізму ще одного віце-прем'єра - Сергія Тігіпка.
Потенційна доля урядового "чергового по реформах" із загальної картини акуратного кадрового лавірування між інтересами різних "вогнищ" впливу вибивається демонстративною рівновіддаленістю від центрів закулісного з'ясування стосунків. Але сама по собі ситуація з можливою відставкою економічного зама Миколи Азарова стає цікавішою з кожним днем. То у Партії регіонів діляться своїми претензіями до обличчя реформ, то переконують, що приводів для його звільнення немає. То один заступник Сергія Леонідовича по партії (яку, до речі, "раптово" почали знов активно рекламувати) повідомляє про його готовність піти у відставку під "податковим" соусом, то інший говорить, що "жодного разу не чув про таке бажання". В умовах такої невизначеності бажання опозиції відставити віце-прем'єра в потрібний момент може послужити сущим подарунком коаліціантам. Питання в тому, коли саме настане такий момент.
Не виключено, що будь-який звільнювальний намір буде визнаний як недоречний доти, доки МВФ ще не виділив перший транш в рамках нової програми, про умови якої Сергій Тігіпко і домовлявся. А там - вже і осінь з її натяками на кадрові зміни не за горами. Формально, причиною відкласти деякі істотні перестановки на потім послужило бажання парламентських "меншовиків" ще раз поставити на голосування питання про відставку Дмитра Табачника і Анатолія Могильова - для того, щоб увійти до цієї річки двічі, потрібно діждатися початку наступної сесії. Але цього року старт нового політичного сезону ускладниться ще й регіональними виборами. Напередодні яких владні розклади і внутрі- і міжпартійні зв'язки можуть зазнати істотних змін. У такому світлі з підрахунком міністрів у влади справді може виникнути бажання почекати до осені. Якщо лише ситуація і справді дозволяє зволікання.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
