1542
Липові душі
Рік 2009-й минув, а віз з бюрократами і нині десь "там". "Власть Денег" з'ясовувала, як можна скоротити "те, не знаю що": адже ніхто досі не визначив, скільки державних службовців потрібно Україні.
Від 2008 р. українські політики невпинно твердять про необхідність скорочення державного апарату. У кризовий (і за сумісництвом передвиборний) рік ці заяви отримали драматичний відтінок і були взяті на озброєння кандидатами в президенти. Деякі з них говорили про те, що держслужбовців в Україні надто багато і "треба різати".
Наприклад, Інна Богословська пропонувала скоротити кількість держслужбовців удвічі, адже "чиновники перетворилися на новий клас, засобом виробництва якого стали ручка і папір". Віктор Ющенко ще в кінці 2008-го закликав звільнити кожного п'ятого чиновника, проте жодного аргументу, що пояснює, чому потрібно скоротити саме стільки, не прозвучало. Як не прозвучало пояснення, чому, наприклад, 278 707 чиновників - це багато, і скільки їх потрібно в результаті. Як з'ясувала "ВД", кількість держслужбовців, необхідну державі для виконання своїх безпосередніх функцій, ніхто не рахує. Конкретної цифри немає.
Він мене порахував...
Тим не менше, як прості громадяни, так і самі чиновники впевнені, що кількість держслужбовців в Україні дуже велика. Починаючи з 2005-го чисельність людей, які перебувають на службі в держави, щороку зростала на 3-5% і на початок 2009-го складала 290 765 осіб. Якщо виключити співробітників силових відомств, то, за офіційною статистикою, вийде 278 707 осіб. У Головному управлінні державної служби повідомили, що значного зростання кількості чиновників торік не було. Це попередня оцінка, офіційні дані за 2009 р. має оголосити Держкомстат в I кварталі ц.р.
Хоча вже зараз можна пригадати декілька гучних призначень. Наприклад, нову посаду в СБУ, придуману Віктором Ющенком спеціально під Валерія Хорошковського. Або 22 високі державні пости (рівня до заступника міністра включно), засновані Кабміном.
Варто відзначити, що торік уряд вживав заходи і щодо скорочення чиновників вищої ланки. Зокрема, були скасовані посади деяких заступників керівників Міноборони, Мінекономіки, Держмитслужби. Проте держапарат виявився гідрою, в якої замість відрізаної голови відразу виростали дві. На місце звільнених рядових співробітників приходили нові, і далеко не рядові. В середньому, за підрахунками експертів, в Україні зараз 150 заступників міністрів - по десять на кожне міністерство.
Одним з головних аргументів на користь скорочення чисельності працівників, які перебувають на службі в держави, називають непомірні витрати на їх утримання і дуже високі навантаження на платників податків. Питання виділення коштів залишається важливим, але не первинним. Для цього є свої причини.
По-перше, лукавлять ті, хто заявляє, що, мовляв, за збільшення чисельності міністрів або інших працівників доведеться додатково платити з казни. Як з'ясувалося, це не зовсім так. Щороку розробляючи і приймаючи бюджет держави, уряд і парламент визначають, скільки грошей отримають міністерства, держкомітети і відомства. Йдеться про конкретну суму, частину з якої виділяють до фонду оплати праці. Скажімо, в 2009 р. на потреби Міністерства економіки було виділено 240,3 млн грн., з них на оплату праці всіх співробітників - 117,2 млн грн. В кінці листопада Кабмін розпорядився створити нову посаду заступника міністра економіки. Кошти на його зарплату установа змушена була виділити з існуючого фонду оплати праці на 2009 р. Тобто з вищезгаданих 117,2 млн грн.
За поясненням експертів, зробити це можливо за рахунок перерозподілу коштів усередині самої держструктури. Наприклад, узяти гроші у власних співробітників. Адже зарплата держслужбовця складається з окладу, надбавки, надбавки за ранг і премії. З цього переліку обов'язкові до виплат всі, окрім останньої. За словами співробітниці одного з департаментів Мінфіну, яка побажала зберегти анонімність, раніше розмір їх премії складав 100% окладу.
"Однак цього року її урізали десь до 60%. Отже, в сумі звичайні держслужбовці стали отримувати менше", - скаржиться вона. Аналогічна ситуація і в Міністерстві праці і соціальної політики. Його службовці давно живуть лише на базовий оклад і надбавку за ранг. І навіть перед святами про премію мови не йшло. Зате обидва міністерства в травні 2009-го обзавелися додатковими посадами заступників міністрів. В результаті від введення додаткових штатних одиниць в держструктурах страждають в основному пересічні працівники.
По-друге, врегулювати витрати на утримання держслужбовців нереально, поки незмінним залишається базовий підхід до визначення їх необхідної кількості. А зараз він визначається в ручному режимі.
Танцювати від цифри
Спробу встановити граничну чисельність співробітників апарату міністерств і інших центральних органів виконавчої влади зробили в лютому 2000 р. Тоді Кабмін прийняв Постанову №403, метою якої було скорочення державних витрат на утримання владних структур. Довга таблиця - додаток до документа - уточнювала, скільки людей повинні працювати в кожній держустанові. Як формувалася таблиця? Самі співробітники міністерств розповідають, що в ручному режимі і без щонайменшого натяку на централізоване прийняття рішень. Кожне міністерство самостійно визначало необхідну кількість службовців. Головне завдання полягало в тому, щоб довести, що без більшої кількості людей воно зі своїми функціями не впорається. Це було зроблено вельми успішно.
Дія Постанови №403 тривала лише місяць. Потім до неї почали вносити зміни. В результаті за один лише березень 2000 р. кількість службовців у Мінпаливенерго зросла з 447 до 560 осіб, в МВС - з 696 до 753, Мінздраві - з 198 до 248, а в ДПАУ - з 630 до 770.
Всього ж за рік до постанови внесли 14 змін. Чи варто уточнювати, що новини стосувалися виключно формування додаткових робочих місць. Адже це ставало основою для збільшення бюджетного фінансування установ у кожному наступному році. І так далі протягом майже десяти років. За весь період дії постанови її зміст змінювали 245 разів. Для цього до неї потрібно було вносити правки кожні два тижні! При цьому ніхто не вніс жодної пропозиції про необхідність скоротити власний штат. Навпаки, деякі структури дуже пристойно збільшили чисельність своїх службовців. Так, Український інститут національної пам'яті, починаючи з 2000 р., поповнив штат з 35 до 165 осіб.
В 2009 році Кабмін прийняв нову, аналогічну до попередньої, Постанову під №464, у якій "відновив" дані про кількість держслужбовців. Мета нового документа - економія коштів на утримання чиновників - збіглася з цілями, прописаними в попередньому документі.
Чисельність працівників великих міністерств, необхідна для виконання функцій держави, в новій постанові радикально не змінилася. Хоча, наприклад, кількість службовців у Держкомземі збільшена на 100 осіб. Пов'язано це, швидше за все, з активізацією процесів довкола землі. Всього на 20 осіб більше стане в Держпідприємництва.
Як складеться доля цього документа? Вже зараз можна передбачити, що його спіткає доля попередника. За сім місяців минулого року до нього вже внесли сім уточнень. І якщо цей процес не пригальмувати, ми отримаємо прекрасну можливість і далі критикувати держструктури за збільшення чисельності співробітників.
Позаштатні одиниці
Зупинити цей процес можна, змінивши систему формування штатів держустанов. Досить узяти на озброєння досвід приватного сектора (адже чиновники, по суті своїй, ті ж менеджери, лише працюють на державу) і набирати людей по потребах, аби число службовців відповідало кількості й обсягу завдань, які вони змушені виконувати. "Кількість держслужбовців має визначатися функціями держави та окремих її установ", - вважає Ігор Коліушко, президент Центру політико-правових реформ.
Проте точно вказати функції кожного міністерства, комітету і відомства - велика проблема. Як відомо, сфери діяльності абсолютно різних держструктур в Україні між собою перетинаються, їх функції двояться і навіть трояться. "Досліджувати, яким чином реорганізувати структуру держапарату і наповнити його кадрово, має Кабмін. У його складі є Головне управління держслужби, яке і мусить це досліджувати. Так виглядає ідеальна структура. Тобто спочатку ми визначаємо функції, структуру держорганів і тільки потім наповнюємо їх кадрами", - говорить Костянтин Матвієнко, експерт "Корпорації стратегічного консалтингу "Гардаріка".
Інший варіант: постійний моніторинг може проводити зовнішній орган або підрозділ у Секретаріаті президента, передбачає Ігор Коліушко. "Такий підрозділ має відстежувати кількість держслужбовців, де посилилося навантаження на міністерство, де зменшилося. І готувати рекомендації про збільшення або скорочення штатів", - говорить експерт.
Проте подібних реформ найближчим часом чекати не доводиться. Навіть якщо стане відомо, скільки держслужбовців необхідно країні. Навіть якщо виникне необхідність скоротити їх кількість, ніхто цього робити не буде. Чому - пояснює Костянтин Матвієнко: "Коли людина підпадає під офіційне скорочення, вона отримує декілька окладів. Отже, скорочувати людей складно і дорого. Оптимізація не буде в пріоритетах майбутнього президента. Як тільки там підрахують вартість цього скорочення, зрозуміють, що простіше платити довго і більше, ніж все і за раз".
Марія Шамота
За матеріалами: Власть денег
Поділитися новиною
