0 800 307 555
0 800 307 555

Гривня - сестра марки і фунта стерлінгів

Валюта
10011
Останні новини з полів світової фінансової кризи дуже невтішні: втрачають стабільність долар США і євро; обвалюється українська гривня, кепські справи у британського фунта стерлінгів. А ще 15 років тому в Європі було велике розмаїття валют, кожна з яких демонструвала певну надійність: австрійський шилінг (карбується з 1924 р.) і бельгійський франк (1830 р.), ірландський фунт (з’явився в 1927 р.) і німецька марка (як монета Вендської монетної спілки народилася 1506 р., але як грошово-вагова одиниця Скандинавії і Німеччини відома з першої половини XI ст.), іспанська песета (з 1707 р.) й італійська ліра (народилася 1472 р., хоча відома з 953 р. як грошово-рахункова одиниця і монета Венеції, але її родовід набагато давніший - це лібра Стародавнього Риму), нідерландський гульден (із 1601 р.) і португальський ескудо (карбувався у вигляді золотої монети з XV ст.), фінська марка (царський указ про її карбування датований 12 червня 1860 р., але перша срібна марка Фінляндії побачила світ 1864 р.) і французький франк (карбувався з 1360 р. як золота і в XVI-XVII ст. як срібна монета Франції, та лише в 1795 р. він остаточно замінив лівр, родовід якого набагато давніший - це грошово-рахункова одиниця Франції з початку IX ст.)...
Усі ці давні і старі валюти 28 лютого 2002 р. припинили своє існування, об’єднавшись в інтернаціональне євро. І тільки гордо й незалежно тримався у Європейському Союзі стабільний британський фунт стерлінгів.
Британський фунт стерлінгів - унікальне явище у грошовому світі, тому що тисячу років рахували гроші на Британських островах за правилами, встановленими ще в IX столітті імператором і королем франків Карлом Великим: 1 одиниця золота = 20 одиницям срібла = 240 одиницям міді. А історія фунта стерлінгів, фунта срібних пенсів зразка 1180 р., розпочиналася у Вавилонії...
Не можна сказати, що цивілізація зародилася виключно у Стародавній Греції. Самобутні цивілізації Північної і Південної Америки, Австралії та Океанії, розпочавши незалежний шлях розвитку, були придушені європейською культурою, започаткованою у Стародавній Греції. Азіатські ж цивілізації Китаю і Японії, Індії та Індокитаю, зазнавши незначного впливу європейської культури, зберегли первісний, самостійний імпульс розвитку.
Інакше було на євразійському цивілізаційному полі, до якого входили і середземноморські країни, включно із Малою Азією. Культура Стародавнього Єгипту, вавилоно-ассирійська культура, потрапивши під вплив Стародавньої Греції, передали еллінам естафету знань і технічних досягнень. Найважливішим науковим і водночас технічним досягненням згасаючої цивілізації Вавилонії, що його сприйняли стародавні греки, була система мір і ваги. Завдяки шумеро-вавилонській астрології й астрономії ми користуємося календарем, у якому рік складається з 12 місяців. З ассирійських бібліотек XII-VII ст. до н.е. ми знаємо, що вавилонські вчені виділили планети серед нерухомих зірок на небі (зірки - це повільні "вівці", а планети - "біббу", тобто "козли", які стрибають). Вавилонські астрономи відкрили, що сонячні та місячні затемнення повторюються в суворій послідовності - через 18 років, 10 діб і 8 годин. Цей період греки назвали "сарос", запозичивши єгипетське слово "повторення".
З шумерсько-вавилонських клинописних глиняних табличок нам дісталася у спадок шестидесяткова система числення: час - година, хвилина, секунда, геометричні кути - градуси, мінути і секунди... Але головне - європейці отримали у спадок від Вавилонії (II тис. до н.е.), естафетою, за посередництва Греції (VI ст. до н.е.) і Риму (IV ст. до н.е.), з участю імператора Християнської імперії Карла Великого (VIII-IX ст.) каролінзький фунт (королівст­во Франків, Англія), німецько-скандинавську марку (Німеччина, Скандинавія), польсько-київську гривню (Київська Русь, Польща).
Стародавнє ассиро-вавилонське слово "мана", тобто "рахувати", стосовно до вагових систем стало узвичаєним позначенням на всьому Стародавньому Сході одиниці ваги, що отримала назву "міни". Були різні "міни" - велика вагова, мала вагова, золота, велика срібна міна. 60 мін становили 1 талант, у грецькому варіанті - "талантон", тобто "вага". Талант і міна перейшли у спадок до Стародавньої Греції. А там у VI ст. до н.е. архонт Афін Солон провів серію політичних, економічних і метрологічних реформ, упровадивши, зокрема, вже як грошово-вагову одиницю аттичний талант, зменшивши вагу вавилонського таланта удвічі з лишком, але зберігши поділ його на 60 мін. В античному світі найменування ваги металів використовувалося і для позначення монет: талант і міна (кількість срібних монет), драхма і обол (конкретні монети). Із золота карбували статери, зі срібла - драхми, з міді - оболи.
Естафету культури, у т.ч. і грошової лічби, від Стародавньої Греції запозичив Стародавній Рим. Через 900 років після Солона, у IV ст. н.е., в Римській імперії Константин I Великий накаже з римської полегшеної міни золота, яку називали "лібра", карбувати 72 соліди. А ще через 500 років Карл Великий встановлює як грошово-вагову, грошово-рахункову одиницю і міру ваги каролінзький фунт, який дорівнює 408 грамам, наказавши карбувати з фунта срібла 240 денаріїв: 1 каролінзький фунт = 20 солідів = 240 денаріїв. Так фактично з’явилася перша загальноєвропейська валюта.
Як відомо, три онуки Карла Великого поділили між собою імперію: Лотар отримав імператорський титул разом із Італією та широкою смугою вздовж Рейну (сучасні Бельгія, Голландія, Люксембург, Швейцарія); Людовик Німецький отримав разом із королівським титулом землі на схід від Рейну (сучасна Німеччи­на); Карл Лисий - корону Західно-Франкського королівства (сучасну Францію). Внуки Карла Великого отримали у спадок не лише уламки імперії, а й імпульс каролінзького відродження, складовою частиною якого була грошова система, заснована на каролінзькому фунті - грошовій і ваговій одиниці середньовічної Європи.
Цей дивний каролінзький фунт! Кожен онук Карла Великого "забрав" його у свою "квартиру".
У Франції та Італії пам’ятали про своє латинське походження і про те, що каролінзький фунт походить від римської лібри. Тому французи до XVIII ст. мали золотий лівр = 20 срібним су = 240 мідним деньє, а італійці до XIII ст. - золоту ліру = 20 срібним сольдо = 240 мідним денаро. Очевидно, що лівр і ліра - це лібра, су і сольдо - солід, а деньє і денаро - денарій часів Карла Великого.
У Німеччині та Скандинавії каролінзький фунт став маркою ("марка", у перекладі з німецької - "знак") - міри ваги і міри лічби грошей. Причому марка точно дорівнювала 2/3 каролінзького фунта, але як міра лічби грошей спочатку фігурував гульден ("золотий" - по-німецькому), а пізніше, до XIX ст., талер, який дорівнював півтора гульдена: гульден = 20 грошенам = 240 пфенігам або талер = 30 грошенам = 360 пфенігам.
Каролінзький фунт ще в Х ст. потрапив у країну традицій Англію, де до XX ст., тобто понад 1000 років, карбувався заснований Карлом Великим так званий каролінзький набір монет: золотий фунт стерлінгів = 20 срібним шилінгам = 240 мідним пенсам. Але спочатку з каролінзького фунта срібла (близько 408 г) карбували 240 невеличких срібних монет вагою близько 1,7 грама, які офіційно називалися денаріями - як наслідування поширеним римським монетам III ст. до н.е.-III ст. н.е. У Франції їх так і називали - "деньє". У Німеччині ж тоненькі кружальця денаріїв Карла в народі називали "пфеніг" ("сковорідковий", від слова "пфанн" - "сковорода"). Пфеніг став англійським пенні. Від пенні-пфенігів у XIV ст. започаткувалося литовське слово "пенязь" - монета в 1/10 гроша Великого князівства Литовського, а потім і польське збірне слово "пеньондзи", тобто гроші.
На початок ХХ ст. англійці мали в обігу золоті монети 916-ї проби, срібні монети 925-ї проби, мідні монети. Одночасно в обігу перебували 17 номіналів англійської монетної системи, заснованої на каролінзькій лічбі, а якщо копнути глибше - то на вавилонській: 1 шилінг = 12 пенсам, 1 флорин = 24 пенсам, 3 пенси = 12 фартингам, 1 крона = 60 пенсам, 1 фунт = 240 пенсам. І тільки з 15 лютого 1971 р. Англія перейшла на десяткову систему, в якій 1 фунт стерлінгів складається зі 100 пенсів. Зробивши близько 40 років тому перший відступ від стародавньої традиції лічби грошей, Великобританія тепер, в умовах фінансової кризи, готова відмовитися від тисячолітньої пам’ятки грошового обігу, фунта стерлінгів, - вже з’являються думки про перехід на євро.
Але ж ми пам’ятаємо, що навіть слов’янам дісталася спадщина Карла Великого. У західних і східних слов’ян (Польща та Київська Русь) із часів Київського великого князя Володимира I Великого і Польського князя Болеслава II Сміливого в обіг увійшла міра ваги і лічби грошей, яка дорівнює половині каролінзького фунта, - гривня. І якщо православний Київський великий князь Володимир I, започаткувавши випуск перших монет Київської Русі, наслідував Східну Римську імперію (Візантію), при цьому на 900 років випередивши Західну Європу в оформленні легенди (написів на монеті) своїх златників і срібників, то католицька Європа наслідувала Західну Римську імперію; тому написи на західноєвропейських дукатах, талерах, грошенах до XVIII ст. виконувалися тільки латиною. А наш князь повелів карбувати написи на монетах кирилицею і мовою наших предків.
У католицькій Європі вага золота або срібла виражалася в марках. Наприклад, марка золота ділилася на карати і грани, а марка срібла ділилася на фердінги, лоти, сетини, квентини і далі, аж до есхенів. Тому в Польщі до XIV ст. марку срібла ділили на вярдунки, скойци, кварти... На Русі вага коштовних металів виражалася у гривнях. Наприклад, гривня срібла ділилася на гривні кун, на ногати, різани... А католики-поляки, прийнявши німецько-скандинавську марку, позначали вагу не польською, а латиницею, наприклад - marca ponderis Polonicalis, тобто "марка вагова польська". І тільки у XIV ст., напевно під впливом східних слов’ян, поляки стали замість марки дедалі частіше застосовувати гривню. Причому словом grzywna поляки позначали те ж саме поняття, що й ми. Досі в польській мові це слово збереглося для позначення історичного предмета - гривні, але сучасне значення цього слова інше - грошовий штраф!
Отож тисячу років тому Карл Великий заснував каролінзький фунт, який став базисом для трьох грошових систем - франко-італо-англійської (лівр завершив свій шлях у 1795 р., ліра припинила існування 28 лютого 2002 р., фунт стерлінгів - ще живий, курилка!), німецької (марка перестала існувати 28 лютого 2002 р.) і української (гривня відновлена Центральною Радою 1 березня 1918 р.; гривня запроваджена президентським указом від 25 серпня 1996 р. "Про грошову реформу в Україні"). Останнє додає надії! Адже якщо англійський фунт стерлінгів справді замінять на євро, українська гривня, хочеш не хочеш, візьме на себе роль світової валюти, як це було кілька століть тому.
Віталій Чепак
За матеріалами:
Дзеркало Тижня
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас