1178
"Виховання" газом
— Енергетика
Пани б'ються, а у холопів зуби стукають. Сенс цього дещо перефразованого прислів'я надовго засвоїли жителі більше 5000 київських багатоповерхівок, пацієнти півтора сотень лікарень, а також учні й вихованці більше чотирьохсот столичних шкіл і дитячих садів.
Минулого тижня півміста фактично "ні за що ні про що" узяли й відключили від опалювання і гарячого водопостачання. Формальний привід - борги Київської міськадміністрації перед АК "Київенерго", яка, у свою чергу, не змогла вчасно розплатитися з НАК "Нафтогаз України" за спожитий у листопаді-грудні газ. Дійсний же мотив всієї цієї "каральної акції" - не миттям, так катанням довести киянам, як вони "помилилися у виборі градоначальника".
Іван киває на Петра...
Утім, політична підоснова справи виявилася, природно, не одразу. Спочатку все виглядало цілком благопристойно і в цілому "у дусі закону". Розраховуватися за газ вчасно і сповна - обов'язок комунальників, покладений на них Указом Президента, рішенням Ради нацбезпеки і оборони, а також постановою Кабміну. Так от, згідно з урядовими документами, імпортований природний газ реалізує в Україні НАК "Нафтогаз України" і ДК "Газ України" тільки за умови "проведення теплопостачальниками стовідсоткової оплати використаного природного газу, а також надання ними передоплати або банківської гарантії щодо повної і своєчасної оплати природного газу і послуг з його транспортування і постачання впродовж опалювального сезону 2008-2009 рр.".
Єдиною слабкою ланкою в цьому цілком злагодженому ланцюжку виглядає цінова складова: тепловики оплачують газ за цінами ринковими - зовнішніми, а послуги свої продають за цінами внутрішніми - відбитими у комунальних тарифах. А це поки дуже різні речі.
Компенсувати таку "цінову нестиковку" повинна місцева влада за рахунок субвенцій Держбюджету. Субвенції, у свою чергу, надає Кабмін, і до кінця року він повинен перерахувати 2,4 млрд грн таких ось компенсацій усім місцевим бюджетам країни. Правда, "повинен" не означає "перерахував": 90% міських і сільських адміністрацій України сидять на голодному пайку і в паніці шукають "позабюджетні" можливості розплатитися хоча б за частину спожитого палива. Це, до речі, підтверджує і власна статистика "Нафтогазу". Як заявив днями заступник голови правління НАК Володимир Тріколіч, підприємства теплокомуненерго оплачують всього 20-30% спожитого палива (боргів не має тільки Севастополь). Листопадова заборгованість за газ складає 700 млн грн, а загальна (з початку року) - 1,25 млрд грн. Заборгованість Києва досягає трохи більше 350 мільйонів гривень, причому ці мільйони - зовсім не комунальний борг киян, а недоотримана компенсація за різницю в тарифах і цінах на газ.
Столична мерія наявність боргу визнала одразу, але прозоро натякнула, що всі питання слід було б поставити господарям кабінетів зовсім не "мерів". Мовляв, згідно зі сталою логікою газових розрахунків, Київська міськадміністрація - усього тільки проміжна ланка між Кабміном як джерелом бюджетних субвенцій для покриття тарифно-цінової різниці, АК "Київенерго" як виробником тепла і основним споживачем газу і "Нафтогазом" як продавцем палива. На якій підставі КМДА раптом перетворилася на "винуватця всіх бід" - незрозуміло.
Втім, незрозуміло й те, чи отримувала мерія бюджетну субвенцію: у Кабміні стверджують, що гроші Києву виділили, але місто використовувало за призначенням лише незначну їх частину - 23,7 млн грн. У самій мерії цю інформацію не підтвердили, але завірили: "Поки Леонід Черновецький служить мером, все буде добре".
"Добре" не вийшло. Гаряча вода у київських кранах закінчилася вже до минулого вівторка, а ледь теплі батареї "нагрівали" стрімко остигаючі квартири (палати, класи та ігрові кімнати) максимум до +15. Не чекаючи закінчення фінансово-чиновницьких розглядів, кияни вирушили за обігрівачами і твердопаливними похідними примусами, щоб у разі повного енергетичного колапсу хоч чаю гарячого зігріти.
"Піаритися" - не гріх, гріх - не "піаритися".
Думка про те, що Київ повторить долю Алчевська (що залишився два роки тому без тепла у 30-градусний мороз) стала такою популярною, що її з вуст у вуста передавали навіть торгуючі насінням бабусі. Що вже говорити про політиків усіх мастей і рангів. Тон "безкоштовному піару" задала прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, яка жалілася, що в її квартирі дві доби газу не було. "Всі ми живемо в Києві і страждаємо всі, хто обрав цього мера. Хочеться, щоб кияни трішки краще вибирали, оскільки... всі обіцянки, підкупи закінчуються сиром у мишоловці. Хочеться, щоб надалі Черновецького більше не вибирали ", - заявила чиновниця. Про комунальний "цугундер", що наближається, заговорили і в Київраді, і у Верховній Раді.
"Припинення постачання гарячої води до адміністративних і житлових будинків Києва може призвести до техногенної катастрофи", - лякав один із лідерів Блоку Віталія Кличка, депутат Київради Дмитро Андрієвський. "Потрібно терміново розбиратися, чому нинішній "космічний" мер не може до цих пір забезпечити жителям нормальне спокійне існування", - заявив ІМК ("ІнтерМедіа консалтинг") народний депутат України від НУ-НС Юрій Гримчак. "Розтринькані і вкрадені на виборах кошти з міського бюджету створили ту дірку, в яку витікає гаряча вода зі столичних будинків. Особливо коли вартість комунальних послуг з Нового року підвищується в 3-5 разів", - рапортували представники Київської міської організації Блоку Юлії Тимошенко, які мимохідь звинуватили в "гітлерівському цинізмі" навіть керівництво "Київенерго".
Услід до дискусії підключився президент Ющенко. Він направив мерові Києва телефонограму, в якій вимагає терміново знайти ресурси для погашення заборгованості перед компаніями "Київенерго" і "Нафтогаз України".
І тільки пожежно-рятувальна служба столиці звернула увагу на те, що наслідки тривалого перебування без світла і тепла дійсно можуть бути непередбачуваними. "Масове одночасне використання електроприладів може призвести до значних електричних перевантажень і, відповідно, до масових пошкоджень електричних мереж. А це загрожує пожежами. І тому МНС України просить киян бути особливо обережними при користуванні електрообігрівачами, тепловентиляторами і опалювальними пічками", - значилося в спеціальному зверненні"надзвичайного" відомства.
Газ включили, але осад залишився
Апофеоз усієї цієї газової епопеї повинен був трапитися сьогодні - під час екстреного засідання КМУ, присвяченого київським подіям. Як розповів сам Леонід Черновецький, прем'єр-міністр "вся в білому повинна була особисто дати команду зігріти киян, якщо місцева влада цього зробити не в змозі".
Не те щоб я сильно довіряла столичному мерові, але цим його словам повірити можна вже тому, що теплові потужності міста працювали справно і зупинилися виключно по команді. Відновили теплопостачання теж по команді. Заковика лише в одному: команду віддав не той, кому було "слід за сценарієм".
Картину зіпсував президент Ющенко. Саме він, а не прем'єр Тимошенко, першим дав главі "Нафтогазу" Олегу Дубині всього годину на відновлення подачі газу для "Київенерго". І цю вимогу довелося виконати. Не за годину, звичайно, але за пару днів пообіцяли впоратися. Юлії Тимошенко залишалося тільки зібрати міністрів і, обмізкувавши проблему, видати на-гора рішення: через суд списати з рахунків мерії необхідні кошти і "допомогти знахабнілим градочиновникам" сплатити всі борги.
Але спишуть чи ні - справа десята. На першому плані тут на кшталт інші досягнення. Хотіла того Тимошенко чи ні, але країні вона продемонструвала головне: газ (а точніше його розподіл по містах і селах) став, нарешті, її зброєю в боротьбі зі всіма, хто проти неї. Підконтрольний Кабміну "Нафтогаз", як чарівна паличка, захоче - заморозить, захоче - відігріє. Благо, борги і буква закону дозволяють зробити все це швидко і без попередження. А потім, приїжджаючи в чергове вкрите інеєм селище (містечко або мегаполіс), прем'єр вся в білому "рятуватиме" "ні в чому не повинних" жителів від свавілля місцевих чиновників, що "розікрали бюджет". Дуже зручно, а головне - ефективно і результативно з погляду передвиборних рейтингів.
Єдине, що не підконтрольне прем'єру - політика забезпечення країни імпортним паливом. Сьогодні, нагадаю, 15 грудня, а контрактів на постачання газу до України в 2009 році немає - ні прямих, ні посередницьких. За якою ціною купуватимемо газ - теж неясно. Показники називаються самі різні - від 170 до 400 доларів за тисячу кубометрів.
Минулої п'ятниці у Москві працювала делегація "Нафтогазу". Підсумки зустрічі - природно, великий секрет. Відомо лише, що чим довше йдуть переговори, тим швидше ростуть борги. Як розповів ІМК народний депутат України від Партії регіонів Юрій Бойко, заборгованість перед "Газпромом" на 1 січня складе 3 млрд дол. "Питання погашення заборгованості є основною проблемою при визначенні ціни на газ для України на 2009 рік. Російські партнери не приховують, що хочуть закласти ці ризики в ціну", - сказав парламентарій.
Не сьогодні-завтра в офіс "Газпрому" вирушить Олег Дубина. Мабуть, з метою "замолити" боргові гріхи і постаратися визначити більш-менш прийнятну вартість газового імпорту. Проте сенсаційних успіхів від цього візиту ніхто не чекає. "Газпром" стовідсотково зіграє в свою гру - змусить Україну, наприклад, віддати борг не грошима, а власністю. Або запропонує нам середньоринкову ціну, яку ми не зможемо ні змінити, ні переглянути у найближчі рік-два. А почнемо "вередувати" - опинимося у Стокгольмському арбітражному суді. Словом, кожен наш рух наперекір "Газпрому" відгукнеться черговим ударом газової палиці по нашій же "багатостраждальній" голові.
Але що дивно: замість того, щоб змінити практику таких ось пансько-холопських відносин, вітчизняні чиновники, навпаки, з радістю продовжать переймати цей сумнівний досвід і, що особливо дивно, з розлюченням упроваджуватимуть його тут - в рідних Пенатах. А чому? Тому що дали одного разу рабам владу, і вони почали будувати ідеальне рабство. У глобальному сенсі цього висловлювання.
За матеріалами: ИнтерМедиа Консалтинг
Поділитися новиною
