3756
Джордж Сорос: Це найнебезпечніша за останні 60 років криза
Нинішня криза деякими своїми рисами скидається на ті післявоєнні кризи, які регулярно відбувалися з інтервалами від 4 до 10 років, пише сьогодні в Financial Times знаменитий фінансист Джордж Сорос.
"Але є і глибока відмінність: ця криза означає кінець ери кредитної експансії, що базувалася на ролі долара як міжнародної резервної валюти. Періодичні кризи були частиною загального процесу бум-банкрутства. Нинішня криза це кульмінація супербуму, що тривав більше 60 років. Процеси бум-банкрутства зазвичай обертаються навколо системи кредитування та завжди включають упередження й омани. Звичайно це нездатність зрозуміти рефлексивний круговий зв'язок між готовністю позичати гроші та вартістю гарантій. Полегшення кредитування генерує попит, що піднімає вартість нерухомості, що у свою чергу збільшує обсяг кредитування", - розмірковує Сорос.
На думку фінансиста, "міхур починає надуватися, коли люди купують будинки, чекаючи, що зможуть оплатити іпотеку та отримати прибуток. Недавній бум житлового будівництва в США саме такий випадок. 60-річний супербум це більш складна історія".
Щоразу, коли кредитна експансія глохла, влада вкидала ліквідність і знаходила інші способи стимулювання економіки, продовжує Сорос. Це породило "системи асиметричних стимулів під назвою моральні ризики, які заохочували подальше збільшення кредитів. Система була настільки успішна, що люди повірили в те, що колишній президент США Рональд Рейган назвав магією ринку, а я називаю ринковим фундаменталізмом".
"Фундаменталісти вірять, пише Сорос, що ринки завжди прагнуть до рівноваги, а спільному інтересу найкраще служить забезпечення умов для переслідування своїх егоїстичних інтересів всіма учасниками ринку. Це очевидна омана, тому що саме втручання влади запобігало кризам фінансових ринків".
Проте, стверджує Сорос, "ринковий фундаменталізм перетворився в пануючу ідеологію 1980-х років, коли почалася глобалізація фінансових ринків, а США перейшли до дефіциту рахунку поточних операцій".
Глобалізація дозволила США вбирати в себе всі заощадження іншого світу та споживати більше, ніж виробляти. В 2006 році дефіцит американського рахунку поточних операцій досяг 6,2% ВНП. Фінансові ринки заохочували споживачів позичати шляхом пропозиції усе більше складних інструментів на усе більш сприятливих умовах. Влада допомагала і стимулювала цей процес, щоразу, коли виникали ризики для світової фінансової системи.
З 1980 року контроль послідовно послаблявся доти, поки практично не зник. Супербум вийшов з-під контролю, коли нові продукти стали настільки складними, що влада вже не могла розрахувати ризики і стала покладатися на методи управління ризиками самими банками. Рейтингові агентства також стали покладатися на інформацію самих продавців складних продуктів. Це була відмова, що шокує, від відповідальності.
Усе, що могло піти не так, трапилося. Криза іпотечних позик з низьким кредитним рейтингом поширилася на всі зобов'язання по гарантованих боргах, поставивши під загрозу компанії страхування муніципальних та іпотечних позик і загрожує потрясти мультитрильйонний ринок урегулювання дефолтів по кредитах. Зобов'язання інвестиційних банків по викупах з використанням позикових коштів перетворилися в пасиви. Нейтральні стосовно ринку хедж-фонди виявилися зовсім не нейтральними, і тепер повинні бути закриті.
Ринок комерційних зобов'язань, забезпечених активами, застиг, а компанії, засновані банками для виводу іпотечних позик за баланс (special investment vehicles) виявилися нездатні одержувати зовнішнє фінансування. Останнім ударом виявилася криза серця фінансової системи - системи міжбанківського кредитування, коли банки змушені були нашкрібати по засіках ресурси, тому що перестали довіряти своїм партнерам. Центральним банкам довелося впорскувати безпрецедентні обсяги грошей і поширювати кредитування на безпрецедентну кількість цінних паперів та інститутів. Це привело до найсерйознішої кризи після Другої світової війни.
Тепер за кредитною експансією повинен піти період стиснення, прогнозує Сорос. Здатність фінансової влади стимулювати економіку обмежена небажанням решти світу накопичувати додаткові доларові резерви. До останнього часу інвестори сподівалися, що ФРС США зробить все необхідне, щоб уникнути рецесії. Тепер їм доведеться зрозуміти, що ФРС більше не здатна на це.
За стабільності цін на нафту, продукти харчування та інші сировинні товари і більш швидкого подорожчання юаню, ФРС прийдеться турбуватися про інфляцію. Якщо ставка по федеральних фондах буде опущена нижче певного рівня, то тиск на долар знову зросте і довгострокові облігації подорожчають. Визначити, де цей рівень, неможливо. Коли він буде досягнутий, можливості ФРС зі стимулювання економіки будуть вичерпані.
Хоча рецесія в розвинених країнах тепер майже неминуча, у Китаї, Індії та деяких нафтовидобувних країнах існує сильна протилежна тенденція. Тому поточна фінансова криза скоріше приведе до радикального поділу глобальної економіки з відносним зниженням ролі США та збільшенням ролі Китаю та інших країн, що розвиваються, ніж до глобального спаду.
Небезпека, на думку Джорджа Сороса, полягає в тому, що політична напруженість, що виникає, може привести до порушень глобальних економічних зв'язків і повалити в рецесію весь світ.
За матеріалами: K2Kapital
Поділитися новиною
