2135
Алло, гараж!
Машиною я керую сім років. При цьому ніколи не стояла в черзі на шиномонтаж чи фарбування пошкодженого бампера. Не тому, що я акуратний водій, мій чоловік - співвласник СТО.
Усі принади вітчизняного автосервісу відчула лише одного разу - влітку цього року в Криму. Не доїжджаючи 100 км до бази відпочинку, в моєму Opel Astra почав перегріватися двигун, хоча рівень охолоджувальної рідини був у нормі. У найближчому селищі знайшла чотири техстанції, але в терміновому ремонті скрізь відмовили - порадили стати в чергу, що розтяглася на кілька днів.
$20-30, які була готова заплатити за терміновість, пройшли повз автосервіс. Машину полагодила вже на базі відпочинку. Сусід, що розбирався в автоелектриці, усунув несправність за 15 хвилин, замінивши запобіжник вентилятора охолодження двигуна. Але найбільше мене "порадував" чоловік, який пояснив, що також не взявся б за терміновий ремонт заїжджої машини. Для нього важливіші постійні клієнти, яким, до речі, теж доводиться стояти в черзі.
Гостра ремонтна недостатність
"У Німеччині СТО, що працюють офіційно, приблизно у 100 разів більше, ніж в Україні, - каже Микола Матвієнко, власник техстанції. - Впевнений, що кількість вітчизняних СТО протягом найближчих п’яти років зросте щонайменше у півтора разу".
За оцінками автодилерів, обсяг вітчизняного ринку автосервісу до кінця 2007-го перевищить $2 млрд. В Україні зареєстровано більш ніж 10 млн транспортних засобів. За підрахунками автопродавців, понад $2 млрд техстанціям приносять приблизно 7,8 млн вантажних і легкових авто, вік яких не перевищує 12 років. Саме ці автомобілі цікавлять СТО - їхні власники розлучаються з грішми охочіше, ніж хазяї "літніх" машин. $2 млрд - це по $256 на рік з кожного автомобіліста. Приблизно стільки само, за словами власників техстанцій, коштує річне обслуговування машини середнього класу. Однак річні витрати українських автовласників занижені, оскільки не враховують ремонту після ДТП. У I півріччі 2007-го в Україні зареєстровано 114,305 тис. дорожньо-транспортних пригод. Це означає, що цього року не менш ніж 400 тис. автомобілів потребуватимуть ремонту (без урахування тих, що зникли з місця аварії або домовилися "полюбовно" без виклику міліції).
Відновлення автомобіля преміум-класу після дрібної аварії коштує від $2-2,5 тис., середнього класу - $1,5-2 тис. Навіть якщо середня вартість післяаварійного ремонту становить лише $1 тис., за підсумками року на відновлення машин українці витратять щонайменше $500 млн. Тільки виплати за полісами КАСКО у 2007-му становитимуть близько $300 млн. При тому, що в Україні застраховано тільки 800-900 тис. автомобілів - максимум десята частина всього автопарку. З урахуванням вартості заміни вузлів ходової, перефарбування корпусу або капітального ремонту двигунів машин віком понад 12 років річний оборот ринку автосервісу становить не менш ніж $3 млрд.
Високий попит дозволяє власникам автосервісів перебирати клієнтами - автолюбителів значно більше, ніж майстрів. За підрахунками начальника аналітичного відділу компанії Pro-consulting Олександра Соколова, попит на автосервіс не задоволений щонайменше на 20%. Дефіцит СТО він пояснює автомобільним бумом. 2006 року продаж нових автомобілів збільшився на 40%, нинішнього - на 45-50%. Тільки в жовтні автодилери продали близько 50 тис. нових легкових авто. З урахуванням сірого ввезення цього року український парк легковиків може поповнитися 600 тис. автомобілів.
За прогнозами продавців, бурхливе зростання автопродажу в Україні збережеться приблизно до 2010-го. Паралельно розвиватиметься фірмовий автосервіс. Інакше автовиробники, які не забезпечили хоча б мінімального сервісу, ризикують втратити ринкову частку - черги на фірмових СТО і дорожнеча обслуговування дедалі частіше впливають на вибір конкретної марки машини.
Формула доходу
У країнах, де авторинок насичений, маржа продавців зведена до мінімуму: 1-5%. Не набагато більшою є норма прибутку і в автоконцернів - мільярдні доходи вони одержують завдяки обсягам виробництва. Основні гроші автобізнесу зараз приносять післяпродажне обслуговування машин і продаж запчастин - рентабельність цих напрямів навіть у "найавтомобільніших" країнах ЄС доходить до 8-12%.
Продавати й обслуговувати автомобілі у нас значно вигідніше, ніж у Європі. У структурі прибутку імпортера автомобілів, який має власні СТО у більшості обласних центрів, на продаж автомобілів припадає лише 5-10%. Близько 30-35% доходу приносить технічне обслуговування і майже 60% - продаж запчастин. За оцінками самих автодилерів, рентабельність поставок в Україну вузлів і агрегатів - близько 20%, ремонту - близько 15%, дохідність "білого" автопродажу - 5-10%. Показник рентабельності автосервісу явно занижений. Утім, фірмових техстанцій в Україні явно бракує - практично скрізь черги.
"Більшість вітчизняних дилерів, - ділиться враженням Микола Матвієнко, - нагадують мобільного оператора, який намагається більше заробити на продажу телефонів, ніж на послугах зв’язку". Дефіцит дилерських станцій в Україні - закономірне явище. Відкриваючи "автосалон" з невеликого офісу та майданчика просто неба, можна вкластися і в $100 тис. (якщо об’єкт орендується). Витрати на відкриття фірмової СТО з повним набором діагностичного та ремонтного обладнання зазвичай сягають $4 млн.
У Німеччині на авторизованих станціях обслуговується близько 48% клієнтів. "В Україні послугами дилерських сервісних центрів користується щонайбільше 25% автовласників", - констатує Олександр Соколов. Інакше кажучи, близько 5-7 млн автолюбителів - клієнти незалежних СТО.
Бізнес дилерів
Постійні клієнти дилерських сервісних центрів - власники нових машин, які обслуговуються за гарантією, і заможні автолюбителі. У "гарантійних" клієнтів просто немає вибору - обслуговуючись на незалежних СТО, вони автоматично втрачають гарантію виробника. До фірмових СТО прив’язані практично всі власники автомобілів, придбаних у кредит, - обов’язкове КАСКО прив’язує до партнерської (щодо страхової компанії) СТО, якою зазвичай виступає станція продавця. У кредит зараз купується близько 60-70% нових машин.
Салони прив’язують власників нових авто до своїх техстанцій за допомогою довгострокових гарантійних зобов’язань - на 3-6 років. Але при цьому не уточнюють, що шість років гарантії поширюється тільки на наскрізну корозію, а на основні вузли й агрегати дається традиційний рік гарантії.
"Продавці автосалону можуть надати покупцеві велику знижку. Дилер заробить, продаючи запчастини і послуги", - зізнається генеральний менеджер компанії "АВТ Баварія" Олександр Тимофєєв. Ушкоджені деталі на авторизованих станціях не ремонтують, вони підлягають заміні, що збільшує прибуток автовиробників, дилерів і фірмових СТО.
Середня вартість планового техобслуговування автомобіля вартістю $20-30 тис. після 20 тис. пробігу на більшості фірмових СТО обійдеться у $150-300 (моторне мастило + повітряний і масляний фільтри + 120 хвилин роботи за $30-35 на годину). Ті самі регламентні роботи на незалежній техстанції обійдуться у $150-200, в приватного майстра - приблизно у $100.
Дорогий фірмовий сервіс автодилери пояснюють його якістю. "У сучасних авто багато складних електронних блоків - керування двигуном, паливною та гальмівною системами, кліматом, системою стабілізації тощо. Діагностика і ремонт цих вузлів неможливі без дорогого фірмового обладнання й постійно оновлюваного ПЗ виробників. Найчастіше таке устаткування недоступне незалежним СТО", - наводить аргументи керівник управління сервісу, торгівлі запасними частинами та логістики корпорації "УкрАВТО" Вадим Герасименко.
Деякі експерти вважають, що частка прибутку у виручці дилерських сервіс-центрів становить більш ніж 40%. "Нехай не сорок, але точно більш ніж 30%", - оцінює рентабельність автосервісу дилерів Олександр Соколов із Pro-consulting. Самі автоімпортери, як правило, говорять про 15-25% рентабельність сервісу. "Не забувайте, що дилерські станції, на відміну від незалежних СТО, дають дворічну гарантію на запчастини і виконані роботи", - пояснює "скромну" цифру начальник відділу сервісу Інтеркар Україна Анатолій Вакулич.
Утім, явно завищені розцінки авторизованих СТО підтверджують різні прайси однієї дилерської мережі - залежно від регіону ціни на однакові роботи різняться на 30-35%. Найдорожчим є столичний автосервіс. "Ціни більшості фірмових техстанцій формуються за принципом "беремо стільки, скільки може заплатити клієнт", - ділиться своїми спостереженнями Наталя Костяна, автовласник з десятирічним стажем.
Останнім часом дилерських СТО побільшало - автоімпортери відчули різницю в прибутковості автопродажу й автосервісу. "Десять років тому авторизованих дилерів в Україні можна було полічити на пальцях. У кожного з них було по одній техстанції, - розповідає Микола Матвієнко. - Зараз, приміром, найбільша мережа СТО налічує близько 400 станцій (мережа концерну "УкрАВТО"). Але все одно практично в усіх є черги". Найбільші - на кузовні роботи. Це найдорожча і найприбутковіша послуга, її рентабельність може сягати 60%.
Незастрахований автомобіль після серйозної ДТП або з іржавими дірками на станції дилерів - рідкісне явище. Власники таких авто - клієнти незалежних техстанцій або приватних майстрів.
Ціна незалежності
Обслуговування на великих техстанціях, не пов’язаних договорами зі страховиками або автодилерами, коштує приблизно вдвічі дешевше, ніж на авторизованих. Ремонт після дрібної аварії тут обійдеться у $0,8-1 тис., у "гаражних" майстернях - близько $300-500 замість $1,5-2 тис. на фірмовій СТО.
Рентабельність "неавторизованого" бізнесу становить у середньому 25%. "Фірмові сервісні центри переважно заробляють на продажу запчастин і матеріалів, - зазначає Микола Матвієнко. - Незалежні СТО - на продажу послуг. Але при цьому навіть досвідчений майстер може дати гарантію щонайбільше на півроку, наприклад, на рихтовану деталь".
Основний постачальник робочої сили у "гаражні" майстерні - фірмові СТО. Більшість приватних майстрів зазвичай рік-два відпрацювали "на дядька", перш ніж зайнятися автосервісом самостійно. Як правило, звільняючись з великих техстанцій, вони мають пул постійних клієнтів, які звертаються до "свого" майстра навіть після придбання нового автомобіля.
Великі незалежні СТО тісно пов’язані з торгівлею. Частина клієнтів на такі техстанції потрапляє саме з магазинів, де покупцеві пропонують деталь "з установкою та гарантією". До 90% проданих уроздріб запчастин і матеріалів проходять через незалежні СТО.
Оцінюючи річний оборот незалежних СТО, практично всі експерти називають "суму, що перевищує $1 млрд", навіть з урахуванням дворазової різниці у вартості послуг неавторизованих і дилерських станцій.
Труднощі зростання
Олександр Соколов вважає, що на послуги незалежних техстанцій зараз більший попит, ніж на фірмовий автосервіс. Вадим Герасименко, навпаки, впевнений, що бізнес "гаражних" майстерень занепадає: "Упродовж найближчих п’яти років клієнтура і доходи таких майстерень скоротяться вдвічі. Їхнє місце посядуть авторизовані станції техобслуговування і великі незалежні СТО, якість послуг яких не поступатиметься фірмовим станціям".
Поки що розвиток фірмових СТО стримують дефіцит кадрів і великі капіталовкладення, необхідні для їх відкриття. "Основна причина вповільненого розвитку ринку автосервісу - дефіцит кваліфікованого персоналу, - переконаний Анатолій Вакулич. - Випускників професійно-технічних училищ доводиться вчити заново. Практично у всіх дилерів, представлених на ринку, є навчальні центри". Крім того, для будівництва станції з повним набором послуг потрібно від шести місяців до трьох років - тільки для узгодження будівельної документації може знадобитися два роки. За оцінками дилерів, створення фірмової станції (без вартості землі й будівництва) обходиться в $1,5-4 млн за окупності 5-8 років.
Мінімальні капіталовкладення в неавторизовану СТО - $60 тис., окупність - 2-3 роки. "За добре організованої роботи повернути вкладені в обладнання кошти можна й за рік", - вважає Матвієнко. Він упевнений, що гаражних майстерень і через 5 років менше не стане: "Доходи зростатимуть, заробляти гроші в таких майстернях буде легше. Незалежним майстрам дедалі рідше доводиться реставрувати й відновлювати, латати дірки й викручувати іржаві гайки. Навіть у "гаражах" проводять "поагрегатну" заміну зношених вузлів. Парк автомобілів помітно помолодшав, а клієнти стали легше розлучатися з грішми".
Топ-5 найбільших мереж СТО в Україні
- Корпорація "УкрАВТО" 400 станцій, з них 50% - мультибрендові. Близько 40 станцій побудовані або ввійшли в мережу цього року.
- ТОВ "Єврокар" 66 станцій, з них близько 90% - монобрендові (обслуговування автомобілів Skoda). 7 станцій введено в експлуатацію цього року.
- ТОВ "Роберт Бош" 60 станцій, усі мультибрендові.
- ВАТ "АвтоВАЗ" 37 станцій, усі мультибрендові.
- ТОВ "ТД "Ніко" 36 станцій, з них близько 20% - монобрендові (обслуговування автомобілів Mitsubishi). 5 станцій відкрито цього року.
- Корпорація "УкрАВТО" 400 станцій, з них 50% - мультибрендові. Близько 40 станцій побудовані або ввійшли в мережу цього року.
- ТОВ "Єврокар" 66 станцій, з них близько 90% - монобрендові (обслуговування автомобілів Skoda). 7 станцій введено в експлуатацію цього року.
- ТОВ "Роберт Бош" 60 станцій, усі мультибрендові.
- ВАТ "АвтоВАЗ" 37 станцій, усі мультибрендові.
- ТОВ "ТД "Ніко" 36 станцій, з них близько 20% - монобрендові (обслуговування автомобілів Mitsubishi). 5 станцій відкрито цього року.
ЕКСПЕРТиза
Анатолій Вакулич, начальник відділу сервісу компанії "Інтеркар Україна Лтд." (генеральний імпортер Volkswagen AG)
- У недалекому майбутньому зі зростанням продажу нових автомобілів значно збільшиться відсоток клієнтів фірмових CТО. Місця в автобізнесі вистачить для всіх сервісних компаній, навіть коли автомобільний ринок буде насичений. Попит на послуги незалежних спеціалізованих підприємств з кузовного ремонту, заміни систем вихлопу, гальмівних колодок, шинного сервісу тощо буде завжди. Крім того, розвитку незалежних СТО сприятиме й антимонопольне законодавство. Це підтверджує світовий досвід (мається на увазі заборона на прив’язку обслуговування гарантійного автомобіля тільки до фірмових СТО, як у Німеччині. - ред.).
Неавторизовані СТО, звісно ж, прагнуть поліпшувати якість послуг, але вони завжди відставатимуть від фірмових сервісних центрів. В авторизованих сервісних центрах, наприклад VW, працює навчений персонал, використовуються обладнання та інструмент, актуальна інформація щодо ремонту та обслуговування, технічна on-line-підтримка виробника. До того ж дилерські сервіс-центри дають дворічну гарантію виробника на встановлені запасні частини і виконані роботи.
Тому неавторизовані СТО зазвичай займаються сервісом післягарантійних автомобілів, і в більшості випадків перелік надаваних ними послуг обмежений. Приміром, заміна електронних блоків управління автомобіля або оновлення ПЗ можливе тільки на дилерській станції VW - ця технологія синхронізована з базами даних заводу-виробника в режимі on-line.
Микола Матвієнко, власник неавторизованої техстанції
- Низька якість сервісу на небрендових СТО вже в далекому минулому. Тоді не було необхідної технічної інформації, спеціальних знань, практики, обладнання і матеріалів. Зараз навіть у "гаражних" майстернях працюють фахівці з досвідом роботи на фірмових техстанціях, використовуються ті самі матеріали і запчастини, що й на авторизованих СТО.
Безумовно, є роботи, за які неавторизовані СТО не беруться. Зазвичай це складне рихтування автомобіля (у разі зсуву несівних елементів кузова) або, наприклад, серйозні неполадки в електронній системі управління автомобілем. "Гаражні" майстри дедалі частіше відмовляють у довгостроковому ремонті - до хороших фахівців черга, вони можуть дозволити собі вибирати найвигідніші види робіт.
Неавторизовані СТО обзаводяться дорогим обладнанням, зокрема, діагностичною апаратурою, фарбувальними камерами, комплексами підбору фарб тощо. Деякі виявляють кмітливість. Приміром, мій знайомий довгий час пропрацював на фірмовій станції, де змалював, а потім побудував у себе в гаражі стапель для ремонту кузова. Тепер він виконує кузовні роботи будь-якої складності. Проте якщо на авторизованій станції такий ремонт оцінять у $1,5-2 тис., він зробить за $500.
СпоживЕКСПЕРТиза
Наталя Костяна, автовласник, стаж водіння - більш ніж 10 років
- За 10 років я змінила чотири автомобілі. Зараз їжджу на Мазді, яку придбала в автосалоні. Обслуговувалася і в дилерських сервісних центрах, і в "гаражах". Різниця у вартості фірмового і "гаражного" обслуговування приблизно двократна, а черги є скрізь, де якісно ремонтують. Обслуговування в Києві на 30-50% дорожче, ніж в інших регіонах. Багато знайомих обслуговуються на неавторизованих СТО у передмісті, тут можна, наприклад, повністю пофарбувати машину і заощадити від $200 до $1 тис.
На авторизованій станції, визначивши пошкодження (чи то іржа, чи вм’ятина), деталь одразу міняють на нову. На незалежних СТО уточнюють: "Для себе чи на продаж?". Якщо ремонтуєте автомобіль для продажу, допоможуть заощадити. З використанням грунту щось замаскують, підфарбують, створять видимість антикорозійної обробки. Якщо клієнт прив’язаний до автомобіля, то ремонтують на совість, щоправда, у цьому випадку й вартість послуг вища.
Сергій Литвиненко, журналіст
- Раніше я вважав, що, переплачуючи за фірмовий сервіс, гарантовано отримую якість і швидкість надаваних послуг. Після 1,5 року обслуговування мого Mitsubishi Lancer на дилерській СТО вже так не вважаю. "Якість" роботи автоелектриків проявилася вже наступного дня після встановлення автосигналізації та магнітоли. На під’їзді до паркінгу повністю вибило електрику - машина не подавала ознак життя. Виявилося, злетіла клема з акумулятора - на СТО просто забули її затиснути.
Таке поняття, як швидкість обслуговування, на фірмовій СТО взагалі відсутнє. Складається враження, що директор станції дав своїм працівникам вказівку затягувати ремонт для того, щоб збільшити його вартість (нормо-година на дилерських СТО коштує від 120 до 200 грн). На перший шиномонтаж пішло 4 (!) години. За два дні до заїзду на СТО я записався на певний час і замовив чотири шини Fulda. На місці з’ясувалося, що для мене підготували дві Fulda і дві шини... Goodyeаr. 2 години їздили за другою парою Fulda. Влаштував скандал - зменшили кількість нормо-годин до 1,5, вручили картку з 5% знижкою. Друге "перевзування" зайняло "лише" півтори години.
За моїми підрахунками, послуги на фірмових СТО втричі-вчетверо дорожчі, ніж на неавторизованих. Наприклад, після дрібної ДТП за участю мого Lancer станція нарахувала страховій компанії 12 тис. грн. Мій знайомий, власник незалежної СТО, вивчивши кошторис ремонту, запевнив, що взяв би не більш ніж 3 тис. грн.
Зі свого досвіду можу сказати, що дорогий фірмовий сервіс невиправданий. Збираюся відмовитися навіть від шестирічної гарантії на автомобіль. Багаторічна гарантія - чудовий маркетинговий хід автодилерів, які в такий спосіб прив’язують покупця до свого дорогого автосервісу. При цьому багато продавців не уточнюють, що довгострокова гарантія поширюється тільки на антикорозійну обробку. Гарантія на основні вузли й агрегати автомобілів, які продаються в Україні, зазвичай не перевищує одного року.
Рівняння на Європу
У ЄС мережеві мультибрендові автосервісні підприємства термінового ремонту (soft franchise) з’явилися тільки наприкінці 1990-х років. Більшість майстерень швидкого ремонту надають обмежений спектр послуг: шиномонтаж, заміна мастила, гальмівних колодок, свічок запалювання тощо.
Крім того, у Німеччині за soft franchise законодавчо закріплюється право проводити тех-огляд автомобілів, не перериваючи терміну гарантії.
Однією з перших soft franchise у Європі була німецька мережа Stop + Go, яка зараз налічує більш ніж сто техстанцій переважно в Німеччині. Цікаво, що цією мережею керує компанія Volkswagen AG, а СТО, які входять до її складу, мають доступ до фірмових запчастин і технічної інформації на рівних умовах з авторизованими станціями, але, на відміну від фірмових СТО, не обмежуються обслуговуванням авто тільки однієї марки. Приклад німецького автоконцерну наслідують Citroеn, Ford і Renault - до 2006 року в країнах ЄС працювало близько десяти мультибрендових мереж, найвідомішими з яких є Eurorepar, Motorcraft і Motrio і кожна з яких налічує понад тисячу техстанцій.
Таким чином автовиробники отримують додатковий прибуток від поставок запчастин, навчання персоналу і надання технічної інформації; СТО - доступ до фірмових технологій і нових клієнтів; автолюбителі - можливість здійснити дешевий нескладний ремонт автомобіля в будь-якому куточку Європи.
В Україні немає компанії, яка будує мережу майстерень швидкого ремонту, але багато хто цікавиться механізмом її побудови. На думку Вадима Герасименка з корпорації "УкрАВТО", поки що автопідприємства опікуються будівництвом дилерських сервісних центрів. Черга soft franchise настане після того, як у країні з’явиться мінімально необхідна кількість авторизованих СТО.
Олена Середа
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
