27
Бізнес назвав 2026 рік найважчим за час великої війни
— Особисті фінанси
Українські компанії продовжують працювати в умовах виснаження ресурсів, скорочення ринків і зростання воєнних ризиків. Попри це, бізнес не відмовляється від інвестицій, шукає нових клієнтів і виходить на міжнародні ринки.
Про це свідчать результати дослідження компанії Gradus.
Більшість опитаних керівників назвали 2026 рік найскладнішим за час повномасштабної війни. Якщо на початку вторгнення головним викликом була несподіваність, то сьогодні бізнес розуміє характер загроз, однак стикається з накопиченим виснаженням ресурсів і відсутністю очевидних рішень.
Компанії продовжують інвестувати, але змінюють стратегії
Попри невизначеність і зростання ризиків, українські компанії продовжують шукати можливості для розвитку. Однак замість великих одноразових інвестицій дедалі частіше обирають поетапні вкладення, розтягують реалізацію проєктів у часі та готують нові ініціативи до запуску за сприятливіших умов.
При цьому довгострокові цілі бізнесу залишаються, хоча операційні плани доводиться переглядати щомісяця, а іноді й щотижня. Сценарне планування, зокрема підготовка до найгірших варіантів розвитку подій, стало звичною управлінською практикою.
Воєнні ризики змушують бізнес переглядати операційну ефективність
У 2026 році особливої гостроти набули атаки на економічну інфраструктуру в тилу: склади, логістичні центри, енергетичні об’єкти та мережі зв’язку. Їхні наслідки зачіпають цілі ланцюги постачання, навіть якщо окремі компанії безпосередньо не постраждали.
Через це бізнес переглядає принципи операційної ефективності. Великі централізовані склади та концентровані виробничі потужності, які раніше допомагали знижувати витрати, стали джерелом додаткових ризиків.
Компанії свідомо платять більше за стійкість: розподіляють активи між кількома локаціями, дублюють критичні функції, створюють резерви та інвестують в автономне енергозабезпечення.
Дефіцит кадрів став одним із головних обмежень для розвитку бізнесу
Для багатьох учасників дослідження головним обмеженням зростання став кадровий дефіцит. Компаніям бракує сильних менеджерів середньої ланки, інженерів, кваліфікованих робітників та інших фахівців. Вакансії залишаються відкритими місяцями навіть за конкурентних зарплат.
Водночас керівники відзначають накопичене психологічне виснаження команд. У відповідь компанії інвестують у підтримку працівників, навчання, гнучкі умови роботи та змінюють управлінські моделі на користь більшої самостійності команд.
Ще один системний бар’єр — відсутність дієвих механізмів компенсації воєнних збитків та передбачуваних правил гри. Бізнес звертає увагу на обмежений доступ до кредитування, недостатнє страхування воєнних ризиків і непередбачувані регуляторні рішення.
Тому головний запит до держави — створити умови, за яких компанії зможуть самостійно інвестувати та відновлюватися.
Які рішення допомагають компаніям зберігати стійкість
Дослідження Gradus також дозволило визначити конкретні управлінські рішення, які компанії вже застосовують для збереження стійкості та розвитку. Вони охоплюють чотири ключові напрями:
1. Робота з персоналом
Компанії зберігають зарплати та робочі місця за мобілізованими працівниками, організовують психологічну підтримку, запроваджують гнучкі графіки та розвивають власні програми навчання.
Також деякі підприємства зменшують кількість підлеглих на одного керівника, щоб покращити взаємодію з командами.
2. Операційна стійкість
Бізнес розподіляє склади, сервери та виробничі потужності між різними локаціями, створює запаси сировини й запчастин, інвестує у власне енергозабезпечення та резервний зв’язок.
Під час релокації компанії намагаються переїжджати разом із працівниками.
3. Інвестиції
Замість повного заморожування проєктів підприємства розподіляють їх реалізацію на кілька етапів і вкладають кошти поступово.
Також компанії готують ініціативи до швидкого запуску за сприятливіших умов або продають уже розроблені проєкти іншим інвесторам.
4. Пошук нових ринків
Українські компанії виходять на ринки інших країн і континентів, освоюють нові сегменти, беруть участь у державних замовленнях і продають надлишки продукції іншим учасникам ринку.
Водночас на міжнародних ринках дедалі важливішою стає конкурентоспроможність самого продукту, а не солідарність з Україною.
Перспективи на 2027−2030 роки
Оцінюючи перспективи 2027−2030 років, учасники дослідження розглядають два сценарії: продовження війни, що загрожує подальшим скороченням економіки, та її завершення, яке відкриє можливості для масштабної відбудови й інвестицій.
Компанії намагаються готуватися до обох, зберігаючи команди, експертизу та портфелі майбутніх проєктів.
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
