10792
Андрій Зінченко: купюра в 1000 грн. Про її валідність як платіжного засобу з правової точки зору
— Казна та Політика
Українська валюта в цілому є цікавим прикладом для юридичної дискусії про факт валідності її як платіжного засобу з правової точки зору.
Деякий час тому країна дізналася, що в найближчому майбутньому в обіг буде введена купюра номіналом у 1000 гривень. Дизайн тримається в найсуворішій таємниці. Посадові особи НБУ не заперечують факт роботи над номіналом, повідомляючи, що весь документообіг з даного питання відбувається під грифом «таємно». Взагалі нічого дивного в цьому немає, але лише частково.
Справа в тому, що, згідно з постановою президії Верховної Ради «Про затвердження назви і характерних ознак грошової одиниці України» від 1991 року, яка в базі законодавства числиться як чинна і ніким надалі не скасована, прямо зазначено наступне: «Погодитися із запропонованими принциповими характеристиками зовнішніх ознак гривні та її купюрною побудовою, які передбачають літографічний друк витягу з тексту Акта проголошення незалежності України…».
Зазначений акт є найважливішою і фундаментальною пам’яткою державності, але при цьому, на відміну від, скажімо, американської декларації незалежності, текст представляється досить невеликим документом.
Фактично резолютивна частина складається з декількох рядків (що не зменшує їхнє історичне значення — Авт.): «проголошує н е з а л е ж н і с т ь У к р а ї н и (саме з пробілами, мабуть, для вказівки на особливу значимість — Авт.) та створення самостійної української держави – УКРАЇНИ. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України. Цей акт набирає чінності з моменту його схвалення.»
Тому, мабуть, і було прийнято рішення відображати його на грошах, враховуючи історичний контекст.
При цьому ніяких витягів на реальних гривнях літографічно не надруковано. Кожен може в цьому переконатися, вивчивши вміст власного гаманця.
Тут можна було б відкрити академічний дискурс про законодавчу силу і підстави для прийняття Президією даного документа, але є важливий нюанс: у частині історичних постатей і діячів культури документ виконується неухильно.
Більш того, документ 1991 року, підписаний В. Плющем, був розширений у 1996 році змінами за підписом О. Мороза. Тоді додатково було встановлено, що на банкноті в 500 гривень, яка побачила світ лише через десять років, буде зображений саме Р. Сковорода. До цього номінал у 500 гривень не передбачався взагалі, і для обґрунтування його введення були прийняті ці юридично значущі рішення.
У цьому контексті особливо цікаво, портрет якого саме історичного діяча буде зображено на анонсованій купюрі в одну тисячу гривень, оскільки за повідомленнями ЗМІ відомо, що в даний час купюра нібито вже видрукувана, тобто затверджений дизайн втілено в матеріалі (та здійснено видатки бюджетних коштів на ці операції — Авт.).
При цьому зазначена вище постанова президії не встановлює дані про номінал в 1000 грн, не пов’язує з номіналом конкретну особистість і не мала після 1996 року юридично значущих змін (як це можна було юридично здійснити – окреме питання — Авт.).
І хоча сучасне законодавство не передбачає такого органу, як Президія Верховної Ради, тим не менш воно (rada.gov.ua,bank.gov.ua – Авт.) не містить інших публічних даних про факт затвердження історичної особи на 1000 грн, як і самого номіналу в будь-якій формі.
Разом з тим саме зазначений документ від 1991 року вперше уповноважує НБУ встановлювати деталі купюр всіх вартостей, включаючи зображення на реверсі, форми водяних знаків і захист. Саме на підставі останнього абзацу зазначеного документа голова правління НБУ має право підписувати в друк зразки банкнот. Але не будь-які, а конкретно ті, які повинні відповідати принциповим характеристиками зовнішніх ознак гривні та її купюрної побудови. Останнє повинно містити зазначений витяг з Акта проголошення незалежності і зображення особистості відповідно до номіналу аж до 500 гривень.
Так, 4 вересня 2006 року Міністерство юстиції зареєструвало Постанову правління НБУ «Про введення в обіг банкнот номіналом 500 гривень зразка 2006 року». Цей факт дуже важливий у розглянутому контексті, і до нього ми повернемося пізніше.
Постанова у мотивувальній частині (а без неї Мін’юст її б не зареєстрував — Авт.) посилається в першу чергу на розглянуту вище постанову Президії Верховної ради, а так само на ст. 33-35 Закону «Про НБУ».
І ось тут необхідно провести нескладний аналіз цих положень. Ст. 34 встановлювала виключне право НБУ емісії та вилучення з обігу гривні.
Ст. 35 додатково повідомляла, що гривня – єдиний законний платіжний засіб на території України.
Ст. 33 встановлює Повноваження Національного банку щодо організації готівкового грошового обігу. Зокрема, для забезпечення організації готівкового грошового обігу уповноважує Національний банк на:
1) виготовлення та зберігання банкнот і монет;
2) створення резервних фондів банкнот і монет;
3) встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну банкнот та монет, а також обмежень щодо використання систем захисту, платіжних ознак та відтворення елементів дизайну банкнот та монет;
4) встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;
5) встановлення правил випуску в обіг, обробки, зберігання, інкасації, перевезення, вилучення з обігу та знищення готівки;
6) визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій;
7) визначення вимог стосовно технічного стану і організації охорони приміщень банківських установ.
Зазначені норми закону про НБУ є за своєю природою дозвільно-декларативними, оскільки не встановлюють конкретного механізму реалізації
Більш того п. 5 зазначеної статті прямо говорить про те, що сам НБУ встановлює правила випуску в обіг готівки. Тому з формальної точки зору для введення в обіг готівкової купюри необхідний затверджений порядок або правила здійснення цієї дії, тобто документ, який чітко описує процес, сторони, права, обов’язки, підстави та інші тонкощі цієї події. У кримінальному праві, наприклад, існує кримінально-процесуальний кодекс.
Для ілюстрації значущості цього елемента в реальних суспільних відносинах можна звернутися до прикладу з актуального сьогодення. Так НАЗК не змогло перевірити перші подані е-декларації з причини відсутності порядку здійснення цієї дії, зареєстрованого Мін’юстом. Немає порядку – немає перевірок. Така ситуація, коли задекларована законом норма роками не має практичної реалізації через відсутність відповідного порядку, зустрічається досить часто.
Разом з цим юридична практика постулює, що в правовій державі порушення процедури здійснення тієї чи іншої юридично значущої дії або прийняття рішення є підставою для його скасування чи визнання недійсним.
Порядок же затвердження макету та введення в обіг нових зразків гривень не знаходиться в базі законодавства rada.gov.ua. Існує порядок введення в обіг ювілейних гривневих монет не втратила силу інструкція з утилізації карбованців з 1993 року існує інструкція про порядок обігу іноземної валюти лист НБУ «Про порядок вилучення з обігу бракованих банкнот гривні і навіть порядок обміну листами з Департаментом готівково-грошового обігу НБУ є.
А порядку введення в обіг нових грошей – немає. Та й сам НБУ навіть не посилається на нього в наступних постановах.
Більш того, в постанові про введення в обіг банкноти номіналом 200 гривень зразка 2007 року (на відміну від постанови про введення 500 гривень — Авт.) у мотивувальній частині вже не значиться розглянута вище постанова Президії ВР і навіть ст. 33 закону про НБУ.
Про нову банкноту 100 гривень НБУ повідомив листом із зазначенням, що 20.02.2006 вводить в обіг банкноту нового зразка взагалі без мотивувальної частини.
Відмінним прикладом лапідарності є постанова НБУ №921 про введення в обіг банкнот номіналом 500 гривень зразка 2015 року. Знайти її у відкритому доступі не так просто, і в базі rada.gov.ua вона не значиться.
Але на сайті НБУ у вигляді зображення таке є. Постанова на основі ст. 34 і 35 закону «Про НБУ» містить всього 2 пункти: 1. Ввести 2. Встановити платіжним засобом.
В цілому якоїсь однаковості при вивченні документів про введення в обіг нових гривень не простежується, що, очевидно, зумовлено відсутністю відповідних правил, порядку або іншого аналогічного по суті документа.
Єдиним документом у публічному доступі, яким хоча б у першому наближенні описувався процес створення нової гривні, була незаслужено забута Постанова Президії ВР, де вказувалося, яка повинна бути гривня концептуально зовні, хто і в яких обставинах мав право підписувати її в друк.
У подальшому у відповідності зі ст. 33 закону «Про НБУ», Національний банк, напевно, повинен був розробити і затвердити відповідні правила, зареєструвати їх у Мін’юсті і слідувати їм. Однак у публічному доступі інформації про подібні документи немає.
Можна припустити, що такі документи існують з грифами на кшталт «ДСК» або «ТАЄМНО», але підстав для цього не вбачається в законі «Про державну таємницю».
Хоча приклад Індії дає підстави вважати, що секретним може бути сам факт віднесення до секретності. Щоб запобігти. У цьому контексті цілком можливо, що при введенні в обіг ноти федерального резерву в 100 USD зразка 2009 року люди, які міняли за 1% «старі» долари на «нові», були не такими вже і перестраховиками.
Особливо беручи до уваги посилення боротьби з легалізацією доходів, отриманих незаконним шляхом, залучення розрахунків у безготівкову сферу і обговорювану тему «нульового» декларування.
Таким чином, на яких юридичних підставах ми очікуємо у обігу новий номінал 1000 гривень, на основі якого нормативно-правового документа приймалося рішення про персоналії на номіналі і як такі рішення юридично стикуються із зазначеною постановою Президії ВР та ст. 33 закону «Про НБУ», станом на даний момент офіційна інформація не опублікована.
Викладене в поєднанні з відкритістю питання про формальну відповідність поточного змісту дизайнерських рішень гривні (відсутність витягу з Акта про проголошення незалежності — Авт.) вимогам основоположного документа в цій сфері (Постанови Президії Верховної Ради — Авт.) дозволяє відкрити академічну дискусію про валідність готівкових банкнот як платіжного засобу в юридичному сенсі (de jure — Авт.) і про відповідну необхідність додаткового правового врегулювання ситуації, що склалася.
Андрій Зінченко, доктор філософії в галузі економіки, доцент кафедри фінансів Національного університету суднобудування, магістр державного управління (МРА)
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
Також за темою
«Податок на Google» приніс Україні понад 13 млрд грн у 2025 році
Кабмін запровадив єдину систему класифікації територій за європейським зразком
З кого податкова може автоматично стягувати борги
МВФ та Україна готують нову програму фінансування
ЄС відкрив конкурс проєктів на 17 млн євро для підтримки громадянського суспільства України
Столиця продовжує вдосконалювати систему освіти та впроваджувати сучасні технології
