Чесний сектор: банкінг повинен бути прозорий
У травні ринкова вартість Bank of Georgia – найбільшого банку Грузії – перевищила капіталізацію Ferrexpo, одного з лідерів сировинного сектора України. Компанію з фінансового сектора країни, чия економіка в 10 разів менша української, інвестори оцінюють вище, ніж будь-яку з ресурсних або сільськогосподарських публічних компаній України.
Певну роль у цьому відіграла величезна різниця в макро-економічних ризиках двох економік. Але це лише частина пояснення. Іноземні інвестори з нетерпінням чекають виходу на IPO нових грузинських компаній. Наступним до цієї мети підійшов TBC Bank, другий за величиною активів банк Грузії.
Як кажуть грузинські чиновники, у них є три сектори, якими вони щиро пишаються: туризм, виноробство та фінансові послуги. Перші два традиційні для країни, та першоджерела їхнього успіху зрозумілі для будь-якої людини з пострадянського простору. Але той факт, що фінансовий сектор також є гордістю економіки Грузії, у багатьох викликає подив.
Хоча фінансовій стійкості грузинської банківської системи позаздрили б багато західноєвропейських країн. Як це сталося? Хтось із гарвардських вчених подарував Грузії ідею зробити банківський сектор флагманом економіки? Уряд щедро витратив бюджетні гроші, щоб створити нову і перспективну галузь?
Регулювання фінансового сектора в Грузії набагато жорсткіше, ніж в Україні, – вимоги до достатності капіталу там незрівнянно вищі за вимоги НБУ. Держава допомогла лише тим, що запропонувала строгі, але однакові для всіх правила гри, наклала табу на відверті прояви популізму і поборола корупцію. Застави за проблемними кредитами банки можуть відібрати за два тижні. Суди в Грузії прозорі і не корумповані – неправомірно вивести актив з-під застави неможливо. Усі платять за своїми зобов’язаннями і отримують покарання, якщо зобов’язання не виконуються.
На цьому сприятливому грунті сюди прийшли талановиті фінансисти, які розуміють, як ефективно налагодити операційні процеси і контролювати кредитні ризики. За 10 років в Грузії був з чистого аркуша створений високотехнологічний і надійний банківський сектор, який потягнув за собою розвиток всієї економіки. Вирішальну роль в цьому відіграв іноземний капітал, що прийшов у вигляді портфельних інвестицій.
Україна ж як і раніше відома інвесторам виключно завдяки традиційним галузям – видобутку корисних копалин і сільському господарству. Які уроки слід винести з грузинського досвіду, щоб у нашій країні побачили не тільки аграрного та сировинного гравця?
Перше – прозорі і зрозумілі правила гри для всіх без винятку. Бізнес, що не вміє працювати за загальноприйнятими правилами, має бути або ліквідований, або змінити власників. По-друге – нульова толерантність до корупції та бюрократизму. Питання, що не вирішене чиновниками в розумно встановлені терміни, має стати підставою для їхнього звільнення з державної служби. Третє – жорстка відповідальність власників бізнесу перед кредиторами, а контролюючих акціонерів – перед міноритарними акціонерами.
Несумлінне ставлення до портфельних інвесторів і кредиторів, що стало правилом в Україні, – убивчо для економіки в цілому. Вітчизняні компанії, які потребують капіталу, ще довго згадуватимуть попередників, що залишили неприємний шлейф на фондових майданчиках Франкфурта, Лондона та Варшави. Думка про нові IPO українських компаній не викликає у іноземних інвесторів особливого ентузіазму. А ось грузинські компанії вже можуть дозволити собі обирати найкращі пропозиції.
Всі перелічені рекомендації очевидні, але їхня імплементація – досі болючий для багатьох чиновників і бізнесменів процес. У той час як запит від суспільства на чесність і прозорість зростає. Кожен, кому чужі ці цінності, має піти з політичної або бізнес арени.
Віталій Ваврищук
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною