Китаю на всіх не вистачить — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Китаю на всіх не вистачить

Світ
1258
Вперше з початку кризи економіки, що розвиваються, внесли менший внесок у світове економічне зростання, ніж розвинені. Це пояснюється насамперед істотним уповільненням зростання ВВП в країнах БРІК, деякі з яких наблизилися до стану стагнації. Одночасно лідери «першого світу» зробили ривок, що й дозволило їм вийти вперед, навіть незважаючи на те, що їх темпи зростання як і раніше істотно відстають від показників найбільших держав, що розвиваються.
Аж до середини 2000-х років порівняно невелика група розвинених країн (держави Євросоюзу, США, Японія, Канада, Австралія і ще кілька дрібніших) повністю визначала динаміку глобального економічного зростання. Це відбувалося в першу чергу тому, що їх спільна вага у світовій економіці істотно перевершував вагу всього іншого світу. У 1990-ті роки, наприклад, співвідношення становило 75 до 25, навіть при тому, що до списку країн, що розвиваються тоді включалися такі держави, як Південна Корея.
Термін «країна, що розвивається» (developing country) з’явився в роки «холодної війни» і застосовувався до держав, які не відносяться до розвинутих капіталістичних або соціалістичних. Іншим позначенням цієї групи країн служив вираз «третій світ». У 1990-ті роки виник термін «ринки, що розвиваються» (emerging markets), що позначав і країни колишнього соціалістичного блоку. Багато економістів критикують всі ці терміни, вважаючи, що всередині «третього світу» назріло сильне розшарування і об’єднувати всі країни, що не відносяться до розвинених, в одну групу безглуздо. У 1990-ті роки з’явилася група «нових індустріальних країн», до якої включили найбільш успішні або великі за обсягом економіки держави «третього світу». Зараз до цієї категорії відносять Китай, Індію, Бразилію, Мексику, Туреччину, Малайзію, Таїланд, Індонезію і ряд інших. Тим часом для найбільш слабких, бідних і відсталих в економічному плані держав був придуманий термін «четвертий світ», який, втім, широко не використовується.
Вперше ситуація змінилася до другої половини 2007 року. Вже тоді США відчули наближення кризи, а в більшості країн Європи темпи зростання і так були не надто високі. Країни ж, що розвиваються, особливо Китай, навпаки, набрали обертів. У результаті вони значно підтяглися до лідерів в абсолютних значеннях і до кінця року обігнали їх за впливом на зростання світового ВВП. У кризу ситуація принципово не змінилася: впали майже всі, але країни, що розвиваються швидше знайшли спосіб відновитися.
Якщо подивитися на таблицю зростання глобальної економіки в 2001-2010 роках, то найбільший внесок зробив Китай, який додав до загального номінального показника 4,7 трильйона доларів. Слід зауважити, що на цю цифру вплинув не тільки фактичний ріст, але і деяке зміцнення юаня. На 200 мільярдів менше додали США. Півтора трильйона доларів додала в загальну скарбничку Бразилія, 1,4 трильйона – Німеччина, 1,3 трильйона – Росія.
На початку 2010-х ситуація принципово не змінювалася. Ключову роль продовжували грати чотири лідери світу, що розвивається, об’єднані абревіатурою БРІК. Серйозні втрати від кризи з них зазнала тільки Росія, але і їй вдалося порівняно швидко відновити «зниклу» у 2008-2009 роках частку ВВП. У 2012 році частка БРІК у світовій економіці досягла 20 відсотків (правда, істотно більше половини її припадало на Китай), а за впливом на приріст глобального ВВП чотири країни як і раніше обганяли Європу і США, які забуксували.
У першій половині 2013 року, як порахували аналітики інвесткомпанії Bridgewater Associates, ситуація змінилася на протилежну. Глобальна економіка додала в обсязі 3,4 відсотка в річному обчисленні, з них два відсотки припали на розвинені економіки і тільки 1,4 відсотка – на економіки, що розвиваються. Мало того, що країни «першого світу» вирвалися вперед, так вони ще й відразу створили достатньо суттєвий відрив.
Японія крокує попереду
Що ж сталося? У першу чергу варто відзначити хороші показники розвинених держав. На 1,7 відсотка в річному обчисленні додала економіка США, що як і раніше показує досить серйозну стійкість і незалежність від зовнішньої кон’юнктури. Показник, в принципі, не блискучий, але не будемо забувати, що внесок США завжди великий просто за рахунок розмірів цієї гігантської економіки. До того ж ВВП США за минулий рік був перерахований з урахуванням нової методики, яка відразу додала до номінального ВВП трильйон доларів, що в один момент підвищило її частку в світі на відсоток із лишнім. У наявності статистичне спотворення – всім іншим передовий метод підрахунку ВВП ще тільки належить застосувати, але інших цифр за основним макроекономічним показником у світі все одно немає.
Ключове зрушення відбулося не тільки через США, але і завдяки Японії, що буквально вирвалася з багаторічної трясовини стагнації (інше питання, чи надовго). У першому кварталі японська економіка додала 3,8 відсотка, а в другому – 2,6 відсотка в річному численні. Загальне зростання приблизно на 3 відсотки додало до глобального ВВП майже 200 мільярдів доларів.
Єврозона на цьому тлі виглядає скромно, враховуючи, що тільки в останньому кварталі вона нарешті зуміла вибратися з півторарічної рецесії, найдовшої в історії. Проте вихід економічного зростання в Європі в зону позитивних значень дозволив європейцям хоча б не бути гальмом для розвитку економік всієї сукупності розвинених країн.
У всьому винен Китай!
А ось у держав, що розвиваються справи, навпаки, йдуть ні добре ні погано. ВВП Бразилії в першому кварталі додав 0,6 відсотка до попередніх трьох місяців. Спочатку економічне зростання в країні планувалося в поточному році на рівні в 3,5 відсотка, але тепер про це, судячи з усього, варто забути. Аналітики вважають, що 2,2 відсотка – куди більш реалістичний в нинішніх умовах показник.
Китаю на всіх не вистачить
Основна проблема Бразилії пов’язана з тим, що попит на її продукцію, в першу чергу сировинну, впав. Йдеться про одного з основних споживачів бразильської залізної руди – Китай. КНР вирішила свідомо відмовитися від форсування темпів економічного зростання і перебалансувати економіку, зробивши наголос на зростанні внутрішнього споживання, а не на масовому будівництві інфраструктури, як раніше. Для цього китайський ЦБ почав жорстко обмежувати банківську сферу, перешкоджаючи роздуванню кредитної бульбашки.
Сама КНР показала у другому кварталі найнижчі за чотири роки темпи зростання (7,5 відсотка). Це на половину процентного пункту менше звичайної для Китаю планки в 8 відсотків, нижче якої влада раніше намагалася не опускатися. Проте внесок Китаю в світовий ВВП залишається найбільшим. 7,5 відсотка для економіки розміром більше 8 трильйонів доларів – це 600 з гаком мільярдів. Для порівняння, США додали до глобального зростання близько 300 мільярдів.
Інше питання, що за підсумками року статистика дасть нам дещо спотворений результат, оскільки юань продовжує дорожчати. Це означає, що номінальний ВВП зросте, ймовірно, істотніше реального.
Решта дві країни блоку також не радують нічим хорошим. В Індії невдачі в управлінні економікою привели до сильного відтоку капіталу і падіння курсу рупії. Ще недавно говорили, що Індія може стати новим Китаєм і обігнати його для початку хоча б за темпами зростання. Зараз такі заяви виглядають принаймні надумано. ВВП другої за чисельністю населення держави у світі збільшується тільки на 5 відсотків, а враховуючи, що проведені економічні реформи поки не приносять потрібної віддачі, немає підстав вважати, що ця цифра значно зросте.
Що до Росії, то в другому кварталі зростання у знизилося до зовсім вже скромних 1,2 відсотка. Прогноз по всьому році постійно знижується: тепер вже уряд говорить про 2,4 відсотка замість очікуваних 3 відсотків, а ЦБ оцінку знизив і зовсім до двох відсотків. Якщо виключити курсові коливання, то можна розраховувати на те, що внесок у зростання світового ВВП складе лише 40 з невеликим мільярдів доларів. Разом Індія, Бразилія і Росія дадуть світу близько 150 мільярдів доларів, а всі країни БРІК – 750 мільярдів (США, Японія і ЄС разом додають близько 700 мільярдів).
Що стосується держав, що розвиваються, і які в БРІК не входять, то їх значення в світі зараз настільки мале, що говорити про підтримку ними глобального зростання несерйозно. Вони сильно залежні від своїх більших сусідів і локомотивом зростання виступати ніяк не можуть.
Що буде далі, прогнозувати досить складно. Очевидно, що відновлення світової економіки після кризи залишається слабким і немає гарантії, що вона не звалиться в чергову рецесію. Проте варто відзначити важливий момент: на відміну від попередніх років підйом в розвинених країнах не тягне за собою зростання в країнах, що розвиваються. В основному це пов’язано з тим, що ті ж США зараз ростуть не за рахунок внутрішнього споживання, як раніше, а за рахунок інвестицій нафтогазового сектора, на всю котушку використовує бум сланцевого газу та нафти. Крім того, країни, що розвиваються стали банально занадто великі для того, щоб розраховувати на процвітання за рахунок прискорення зростання в «першому світі».
Все це може підтверджувати давно вже висловлювану думку про розрив спайки між найбільш розвиненими і ринками, що розвиваються. Дійсно, статистика світової торгівлі говорить про те, що залежність, наприклад, Китаю від ринку США в останні роки істотно знизилася. Але і розвинені країни зараз куди менше залежать від БРІК як постачальника і споживача одночасно. Замість цього посилилася економічна взаємозалежність між самими державами, що розвиваються, та й регіональні зв’язки значно зміцніли. Світова економіка за останні роки стала куди менш передбачуваною, і не виключено, що найближчим часом розбиття країн на розвинені і аналіз того, хто дає світовій економіці більше, не матимуть вже ніякого сенсу.
Дмитро Мигунов
За матеріалами:
Лента.РУ
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас