Брудні банки


Брудні банки

У спадок від кризи банкам дісталося багато непрофільних активів - від офісів до мобільних телефонів. Як вони розчищають баланс від непотрібних придбань?

Триповерховий бар у вигляді величезної скляної люстри, низ якої парить над казино, готель на 3000 номерів, комплекс басейнів, ресторанів і дорогих бутиків. У 2005 році відомому нью-йоркському девелоперу Брюсу Ейхнеру знадобився кредит на $760 млн., щоб реалізувати проект найдорожчого казино і готелю Лас Вегаса - Cosmopolitan.

Через п'ять років комплекс на Лас-Вегас-Стрип відкрив свої двері для відвідувачів, але зустрічав гостей не Ейхнер, а представники Deutsche Bank. У кризу девелопер оголосив про банкрутство, однак охочих добудувати комплекс не знайшлося. І Cosmopolitan мимоволі опинився на балансі німецького банку. Фінустанові довелося вкласти ще $3 млрд., щоб закінчити цей проект. Але далі розвивати його банк не планує. Чекає кращих часів для продажу Cosmopolitan.

Що нам коштує

Недобудови - найпопулярніший "подарунок" кризи банкірам всього світу. В Україні ситуація відрізняється хіба що тим, що фінансистам дістаються не преміальні казино, а фундаменти житлових будинків та офісні приміщення. Нацбанк підрахував, що проблемні борги в сферах будівництва, операцій з нерухомістю, оренди, інжинірингу становлять понад 15 млрд. грн. (на 1 грудня 2011 року). Ще 19 млрд. грн. безнадійно зависли в секторах торгівлі і ремонту, приблизно стільки ж боргів у населення. Всього ж, за оцінками НБУ, кредити на суму понад 80 млрд. грн. віднесені до категорії проблемних. У спільному дослідженні агентства "Кредит-Рейтинг" і Міжнародної фінансової корпорації ця цифра в три рази більша. Така різниця пояснюється різними підходами до розрахунків - Нацбанк не враховує реструктуризовані борги.

Більшість проблемних кредитів - корпоративні, а найпопулярнішою заставою за ними була нерухомість. І якщо ці гроші так і не повернуться в банки, на балансах останніх ризикують опинитися мільярди гривень у вигляді житлових і офісних центрів, заводів, робочої техніки, авто і всіляких оборотних коштів. Уже сьогодні на сайтах банків можна знайти оголошення про продаж конфіскованого майна. Приміром, ПриватБанк продає більше 500 автомобілів, 600 об'єктів нерухомості і 4000 одиниць товарів народного споживання (мобільні телефони, побутова техніка, меблі). Купити можна прямо на сайті, банк навіть готовий прокредитувати охочих. Така ж схема працює в Райффайзен Банку Аваль, УкрСиббанку, ОТП Банку та ще низці фінустанов.

Правда, про те, на які суми банкіри накопичили заставного добра, кожен з них вважає за краще відмовчуватися. Виною тому обсяг судових справ, в яких загрузли фінансисти. Не більше 15% всіх позичальників добровільно віддають застави або ж готові шукати покупця на них спільними зусиллями. З іншими доводиться вести майже "військові" дії - аж до стеження за клієнтами або заманювання їх до банку обманним шляхом. По ринку ходять легенди про те, як ПриватБанк заманював на паркінг недобросовісних позичальників за автокредитами і з автомобілем назад не випускав.

За оцінками заступника голови банку "Національний кредит" Сергія Уткіна, з 70% проблемних активів банк нічого не може зробити. Тільки 10% продаються протягом року і ще 20% - протягом двох років. Якщо дотримуватися цього співвідношення, то в цьому році банкірам потрібно подумати, що робити з заставами на суму як мінімум 60 млрд. грн.

Тримати їх на балансі мертвим вантажем часом дорожче, ніж списати. Потрібно оплачувати комунальні послуги, рекламу з метою продажу, витрачатися на судові розгляди. За словами керівника напряму аудиторських послуг для компаній фінансового сектора КПМГ в Україні Вадима Кунцевича, іноді це призводить до того, що балансова вартість кредиту менша, ніж сума таких витрат. Тому банкіри часто кращі застави залишають собі, а гірші намагаються продати або віддати в управління спеціалізованим компаніям.

Залишити чи передати

У Дочірньому банку Сбербанку Росії позичальник не зміг повернути кредит, заставою за яким була нежитлова нерухомість. Через суд будівля перейшла на баланс банку, і виникло питання про її подальшу долю. Але замість продажу або передачі в управління банк вирішив відкрити там своє відділення. Таких випадків небагато, нарікають банкіри. Не вся нерухомість відповідає стандартам банківських відділень, однак якщо на баланс такі об'єкти все ж потрапляють, фінансисти не проти використовувати їх під власні потреби.

У 2006 році підприємство "Мона" (виробник пухо-перової продукції, Київська область) отримало кредит на розвиток компанії в банку "Хрещатик". У кризу через падіння продажів виробництво повністю зупинилося. Перспективи ринку були не райдужні. Банк ризикував не тільки втратити вкладені гроші, а й стати власником "мертвої" застави. Тому фінустанова вирішила вкласти власні гроші і підтримати виробництво. Стратегія виявилася правильною: сьогодні завод відновив виробничі потужності, а колишні позичальники домовилися з банком про виплату боргів.

Три роки тому Піреус Банк дав у борг кілька мільйонів доларів дилеру, який торгував дорогими марками автомобілів. Незабаром платежі від клієнта перестали приходити вчасно, а потім і зовсім припинилися. У заставі в банку був комплекс нерухомості, частина будівель якого ще до укладення угоди була оформлена на третіх осіб. Після судових розглядів ця нерухомість опинилася на балансі банку. На утримання тисяч квадратних метрів були потрібні чималі гроші. "Ми запропонували одному з наших партнерів, що працюють з нерухомістю, взяти цей комплекс в управління. Таким чином, ми не тільки уникнули витрат на його утримання, а й змогли отримати невеликий прибуток. Рік потому нерухомість була продана", - розповідає начальник управління нерухомості та оцінки банку Юлія Віжевська.

Ще вигідніше банкам домовлятися з будівельними компаніями. Але таких випадків поки одиниці. Наприклад, в ТММ неохоче зізнаються, що компанія підписала договір з однією з фінустанов і на умовах генпідряду добудує незавершений об'єкт. "Перш ніж починати роботи по таких об'єктах, необхідно провести незалежну експертизу. Але те, що генпідрядник бере об'єкт не з нуля, а в добудову - все-таки момент ризику", - пояснює фінансовий директор ТММ Лариса Чивуріна. В ТММ вважають, що компенсацією могла б стати більш висока ціна доопрацювання, в порівнянні з новим будівництвом. Але цей вантаж ляже на кінцевого покупця - ціна квадратного метра добудованого житла буде вищою, а забудовник буде відповідати тільки за свою частину.

Політика банків у роботі з непрофільними активами може бути дуже різною. Найчастіше фінустанови тримають власні служби, які займаються стягненням та реалізацією цих активів. Або продають кредитні портфелі колекторам. Ще один шлях - створення при банку спеціальної компанії або венчурного фонду з зарахуванням активів на їх баланс. "Рано чи пізно продадуться всі активи - питання лише в термінах і ціні", - говорить Сергій Уткін.

Спецфонди

Єдиних стандартів купівлі-продажу непрофільних активів в Україні немає. "Потенційні покупці розраховують на значний дисконт з боку банків, в той же час продавці в особі банків воліють утримувати ціни на такі активи на рівні ринкових", - розповідає менеджер відділу корпоративних фінансів компанії "Ернст енд Янг" Олександр Романишин.

Тому реальних угод поки мало. Разом з тим великі інвестбанки і керуючі фондами прямих інвестицій стали створювати так звані distressed debt funds. Так, наприклад, в 2010 році з'явився Фонд спеціальних ситуацій (The CEE Special Situations Fund) для інвестування в проблемні активи у Центральній та Східній Європі (в тому числі в Україні). Засновники цього інституту - Міжнародна фінансова корпорація, Європейський банк реконструкції та розвитку та австрійська компанія CRG Capital. Але результатів його роботи в Україні поки не видно.

Є також декілька закордонних фондів, які готові інвестувати в українські підприємства, які мають великі борги перед банками. Їх цікавлять компанії з оборотом понад $10 млн. в таких секторах, як виробництво і переробка продуктів харчування, сільське господарство, роздрібна торгівля, FMCG.

Спільний проект

Минулого літа стартував пілотний проект Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) з роботи інститутів спільного інвестування з непрофільними активами банків. Передбачалося, що п'ять компаній з управління активами будуть "розчищати" банківські баланси в обмін на свої сертифікати. Однак така схема виявилася невигідною для банків, яким все одно потрібно формувати резерви під сертифікати ІСІ. Похвалитися поки нічим.

"Незважаючи на те, що проект стартував більше півроку тому, говорити про якісь відчутні результати рано", - зізнається генеральний директор групи компаній "ПрімоКоллект" Ева Закович. КУА "ПрімоКоллект-Капітал" виявилася у списку учасників пілотного проекту не випадково. Компанія спеціалізується на колекторській діяльності і має досвід роботи із заставним майном. За словами пані Закович, часто трапляється так, що регулятори видають нормативи, що суперечать один одному.

На початок року в НКЦПФР нарешті погодили методи оцінки заставних активів. "Цього року ми плануємо: закінчити роботу зі встановлення правил, почати залучати інвесторів та фонди до придбання активів банків, запропонувати зміни законодавства у сфері спільного інвестування, податкових норм, правил здійснення фінансових операцій", - повідомила начальник управління спільного інвестування Комісії Оксана Симоненко.

Відсутність чітких правил гри - головне гальмо ринку непрофільних активів. За словами голови управління проблемних активів за кредитами із забезпеченням Надра Банку Тетяни Васильєвої, назріла необхідність внесення змін в Закон України "Про банки і банківську діяльність" та закріплення в ньому оренди як одного з видів банківської діяльності. Це дасть можливість банкам більш ефективно управляти своїми заставами. "Подібна новація також дозволила б охочим - фізичним і юридичним особам - якщо не придбати, то оформити в оренду житлові та нежитлові приміщення, транспорт, сільгосптехніку та інші банківські заставні активи", - вважає Тетяна Васильєва.

В Ерсте Банку впевнені, що змінювати потрібно оподаткування. Наприклад, якщо банк залишає собі заставу, яку відразу не вдалося реалізувати, але через деякий час покупець все ж знаходиться, фінустанова зобов'язана заплатити ПДВ з повної суми. "Додатково до витрат на процедуру виконавчого провадження додається 20% втрат", - відзначає директор департаменту правового захисту Ерсте Банку Олександр Ярецький.

Іноді також виникають ситуації, коли претензії до одного об'єкту можуть бути з боку відразу декількох банків. Наприклад, один банк утримує виробниче приміщення, а інший - обладнання, що знаходиться в цьому приміщенні, розповідає старший менеджер відділу супроводу операцій "Ернст енд Янг" Лариса Марченко. За її словами, банкам необхідно формувати альянси для того, щоб реалізувати це майно єдиним комплексом і отримати максимально можливу компенсацію.

І хоча за підсумками 2012 експерти агентства "Кредит-Рейтинг" прогнозують зниження проблемної заборгованості на чверть у портфелях юридичних осіб і на третину серед населення, механізм швидкого позбавлення від проблем поки не винайдено.

Олена Мошенець

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
В Контексті Finance.ua