0 800 307 555
0 800 307 555

Зеленій енергії - зелене світло


Зеленій енергії - зелене світло

Трагічні події на японських АЕС змусили людство вкотре задуматися про відмову від атомної енергетики - аж надто високою виявляється ціна, і йдеться не тільки про гроші. Водночас зрозуміло, що для України повної альтернативи атомним гігантам немає. Але чи можна якось зменшити їхню частку в загальному обсязі виробленої енергії? Ще одна обставина - стійка тенденція до подорожчання вугілля, природного газу та нафти.

Якщо говорити про Україну, то ціна електроенергії в нас також постійно зростає. Не рятує споживачів і економія. Глава Держагентства з енергоефективності та енергозбереження Микола Пашкевич, навів такі цифри: у 2005 році промисловість спожила 52 млрд кВт-год, заплативши за них 7 мільярдів гривень; у 2009 році спожиті 38 млрд кВт-год обійшлися вже в 17 мільярдів гривень.

Що стосується вітчизняного енергобалансу, то в 2010 році 47,4% усієї української електроенергії виробили АЕС, 41,5% - теплові станції, а частка електроенергії, виробленої з нетрадиційних джерел, так і не перевищила 1%. В Європейському Союзі, куди так прагне Україна, зовсім інші вимоги та орієнтири - до 2020 року частка енергії з відновлюваних джерел повинна бути доведена до 20%.

При цьому Україна - енергозалежна: від російських нафти, газу і ядерного палива. А власний величезний потенціал відновлюваних джерел, з яких можна виробити чи не половину потрібної нам енергії, ми фактично не використовуємо. Йдеться про енергію вітру, сонця, малих річок, біомаси, біогазу і т.д.

Правда, за останні 2 роки справа зрушила з мертвої точки. Це пов'язано з ухваленням у квітні 2009 року поправок до закону "Про електроенергетику", що стосуються введення "зеленого" тарифу.

"До введення "зелених" тарифів стимулювання альтернативних енерготехнологій здійснювалося таким шляхом: за рахунок цільової надбавки до тарифів збирали гроші, а потім з бюджету фінансували виробників комплектуючих до вітроагрегатів та т.п.", - каже Василь Котко, президент Всеукраїнської громадської організації "Енергетична асоціація України". - Але, по-перше, це була абсолютно непрозора схема, а по-друге, це квазірадянська система розподілу грошей. І така система існувала в нас довго, добрих 15 років, у загальній складності було витрачено близько 1 мільярда гривень, а в результаті ми отримали аж 80 МВт потужності вітроелектростанцій. Це мізерно мало, менше за середню потужність одного блоку теплової електростанції. Така країна, як Німеччина, стільки створювала за місяць".

Минулого літа перший віце-прем'єр-міністр України Андрій Клюєв, який очолив міжвідомчу комісію з розвитку енергетики жорстко розкритикував підсумки реалізації Комплексної програми будівництва вітрових електростанцій. За його словами, за півтора десятиліття виділено 52% запланованих коштів, а побудовано - всього 17% запланованих потужностей. "Результати виконання програми чітко показують всю неефективність механізму, коли проекти реалізовувалися за державний рахунок. Стимули повинні лише створювати умови для приватного капіталу. Тільки коли проекти будуть самоокупними, коли інвестор буде ризикувати своїми грошима, вони будуть ефективними", - заявив тоді Андрій Клюєв.

За інформацією Національної комісії регулювання електроенергетики, наразі "зелений тариф" встановлений вже для 43 компаній, які виробляють "зелену" електроенергію на 75 об'єктах. Їх кількість постійно зростає. Зокрема, на відкритому засіданні НКРЕ 7 квітня були затверджені "зелені" тарифи для трьох нових компаній. За законом, "зеленою" вважається електроенергія малих ГЕС, вироблена з біомаси рослинного походження, а також з енергії вітру та сонця.

"Більш прозорим, ніж зараз, процес встановлення "зелених" тарифів бути не може, - запевняє Сергій Дунайло, член НКРЕ. - Все чітко регламентовано законом "Про електроенергетику" (у ньому встановлені навіть коефіцієнти, що впливають на величину тарифу), є й відповідний порядок встановлення, перегляду та припинення дії "зеленого" тарифу, затвердженого НКРЕ. Як і багато інших нормативних документів, він розміщений на нашому сайті і доступний усім охочим. Випадків відмови у встановленні "зеленого" тарифу не було".

Наразі йде робота з розповсюдження механізму "зеленого" тарифу на виробництво енергії з біогазу - спеціальна робоча група під егідою профільного комітету Верховної Ради працює над відповідними законодавчими поправками. До неї входять представники Мінпаливенерго, НКРЕ, НАЕР, народні депутати. Перед групою стоїть завдання визначити прийнятний рівень "зеленого" тарифу при спалюванні біогазу тваринного і рослинного походження, отриманого при утилізації сміття в сміттєсховища. До середини травня, як очікується, відповідний законопроект буде підготовлений і відправлений до парламентського комітету, який внесе його на розгляд депутатського корпусу.

В цілому, більшість опитаних нами експертів дуже позитивно оцінюють механізм "зеленого" тарифу, виписаний у законі. Зокрема, Євген Сухін, президент Спеціального конструкторського бюро Сухіна, вважає вітчизняну законодавчу базу, призначену стимулювати впровадження альтернативних енерготехнологій, однією з найкращих в Європі. Це і чудова ціна, і цілий ряд інших преференцій, тобто законодавчих стимулів у нас вистачає. "Сьогодні Україна за прикладом Швеції, Фінляндії, Данії, Австрії могла б на 70% замінити застарілу теплову енергію альтернативними джерелами. Вся законодавча база в нас є. Нам не потрібно нічого вигадувати, а просто виконувати закони", - вважає Євген Сухін.

Крім того, Україна, як і будь-яка інша країна, зацікавлена ​​у створенні умов, перш за все, для українського виробника. Так, закон "Про електроенергетику" містить обов'язкові вимоги до української частки матеріалів і обладнання, що використовуються для виробництва "зеленої" енергії: з 2012 року частка обладнання вітчизняного виробництва повинна бути не меншою 30%, а з 2014го - не менше 50%". Ця норма повинна стимулювати великі іноземні компанії не тільки завозити імпортне обладнання, а й створювати нові виробництва в Україні.

При цьому, за словами того ж Сергія Дунайло, рівень "зелених" тарифів в Україні не сильно відрізняється від європейського. До того ж використаний світовий досвід стимулювання швидкого розвитку галузі - розмір "зеленого" тарифу для об'єктів, введених в експлуатацію після 2014, 2019 і 2024 років, зменшується відповідно на 10%, 20% і 30% від його базової величини. Таке поступове зменшення тарифу також обумовлене необхідністю уникнути зростання вартості електроенергії для споживачів, з істотним зростанням частки поновлюваних джерел енергії в загальному енергобалансі країни.

Саме тому в більшості країн, де активний розвиток "зеленої" енергетики почався в середньому на 8-10 років раніше, і досягнуті значні результати, величина тарифу вже знижується. Досвід лідерів цього ринку показує, що з розвитком галузі в країні розвивається сучасне машинобудування, виробництво стає масовим, і собівартість обладнання для альтернативної енергетики зменшується.

Василь Котко нагадує, що Німеччина почала розвивати альтернативну енергетику на кілька років раніше, ніж Україна, але зараз встановлена ​​потужність німецьких вітроелектростанцій - але ж там розвиваються й інші її напрямки - в 1,5 рази перевищує потужність українських АЕС (!). Тому він вважає нинішній підхід до "зелених" тарифів дуже серйозним стимулом - це дозволить у найближчі 5 років значно скоротити відставання країни.

"Зелений" тариф - невелика плата, - вважає Микола Пашкевич. - Ми більше платимо за традиційну енергію, і чим довше ми будемо платити тільки за неї, тим дорожче вона буде нам обходитися. В ній працює каталізатор витратного методу ціноутворення, якщо не створити йому ніякої конкуренції, в перспективі ми заплатимо набагато більше". За його словами, вводячи в експлуатацію кожен мегават альтернативної енергетики, Україна виводить з експлуатації мегават застарілих і тому більш дорогих і брудних потужностей енергетики теплової .

Ще одне питання, яке стоїть на порядку денному - це створення ліній електропередач, за якими "зелена" електроенергія потече в електромережу України. Одні вважають, що їх має будувати інвестор або, принаймні, брати участь у фінансуванні, інші - що це справа держави, що відповідає за надійність енергосистеми. Цього року на розвиток електромереж для приєднання об'єктів, що виробляють "зелену" енергію, в рамках Державної цільової економічної програми енергоефективності планується витратити 307,4 мільйона гривень з державного та місцевих бюджетів. За словами Пашкевича, весь сенс полягає в тому, щоб інвестор був впевнений, що держава створить для нього сприятливі умови, в тому числі і в підключенні до мереж. І дійсно, такі механізми діють у багатьох інших країнах. І не тільки для підприємств, що створюються в сфері альтернативної енергетики, а й в інших галузях. Наприклад, у Євросоюзі існують місцеві та регіональні програми, в рамках яких новостворювані підприємства можуть розраховувати на безкоштовне підключення до основних комунікацій.

Що вже вдалося зробити в Україні? "Ще зовсім недавно у нас не було жодної сонячної електростанції, а сьогодні їх вже п'ять загальною потужністю близько 8 МВт, - говорить Сергій Дунайло. - Якщо говорити про малу гідроенергетику, то в середині 1960-х років в Україні було близько 2 тисяч малих ГЕС загальною потужністю близько 1000 МВт. Але до початку нинішнього століття майже всі вони зруйнувалися, залишилося працювати близько 40. Нагадаю, "зелений" тариф був введений в 2009 році, і за цей час загальна потужність побудованих, модернізованих і реконструйованих малих ГЕС досягла понад 70 МВт.

Що стосується вітроенергетики, то у нас працювало 5 вітроелектростанцій потужністю 72 МВт зі старим обладнанням, а на сьогоднішній день "Укренерго" видало технічні умови для будівництва ВЕС загальною потужністю 1150 МВт в південних областях України. Дослідження Інституту вітроенергетики показують, що в перспективі до 2030 року вітрова потужність в Україні може бути розвинена до 16 тисяч МВт. Вже сьогодні проектні інститути за замовленням інвесторів опрацьовують проекти на будівництво вітрових станцій загальною потужністю до 11 тисяч МВт. Тобто "зелена" енергетика має великі перспективи".

Серед перспективних проектів, які можуть бути реалізовані у разі ухвалення відповідних поправок до закону, Сергій Дунайло назвав виробництво біогазу, особливо при утилізації газів сміттєвих звалищ. Серйозні роботи ведуться в Полтавській області, де спільно з німецькими фірмами визначаються 3-4 сміттєсховища, які можуть бути обладнані для спалювання сміттєвого газу. Потужність установок - від 500 кВт до 2-х МВт. За словами члена НКРЕ, німецькі інвестори досліджували близько 10 сміттєвих звалищ в різних регіонах України, де може проводиться видобуток і утилізація біогазу. Адже в Європі спалювати сміття заборонено, воно утилізується прямо на полігоні з видобуванням з нього біогазу. Є в Україні й безліч тваринницьких ферм, що використовують біогаз, одержуваний з відходів тваринництва. Наприклад, в "Української молочної компанії" готові дві відповідні установки.

"Зелений" тариф стимулює, і в цю сферу вкладають серйозні інвестиції, особливо, в сонячну і вітроенергетику. Завдяки "зеленим" тарифом за 10 років можна значно підвищити частку альтернативної енергії в енергобалансі, але цього недостатньо", - вважає Володимир Омельченко, провідний експерт енергетичних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова. Експерт вважає, що для залучення серйозних інвестицій потрібно створити прозорий інвестиційний клімат з чіткими правилами гри.

А природні та історико-економічні умови України послужать додатковим аргументом для інвесторів. Світ розуміє переваги, які несе альтернативна енергія, про що свідчить підвищена увага до галузі в переважній більшості країн земної кулі. Так, вже в 2008 році вкладення в енергетику з поновлюваних джерел перевищили інвестиції в традиційну, в 2009 році кількість введених в дію альтернативних потужностей перевищила кількість потужностей традиційних. А в 2010 році потужності, наприклад, сонячної енергетики у світі збільшилися удвічі. Міжнародне енергетичне агентство (International Energy Agency) прогнозує, що до 2050 року сонячна енергетика забезпечить 20-25% світового виробництва електроенергії.

Досі Україна йшла цим шляхом з помітним відставанням від розвинутих країн. Наша країна значно більше за інших залежить від цін на газ і нафту, що несе як економічні, так і політичні ризики. На нинішньому етапі є надія, що в разі реалізації задуманого, енергетика з поновлюваних джерел стане одним з декількох ключових складових диверсифікації енергопостачання, а значить - і незалежності України.

Людмила Круглова

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Опитування
Топ новини
Обговорюють

Читають

В Контексті Finance.ua