1683
Країна на продаж: самотній замок шукає інвестора
Відтепер всім бажаючим придбати у власність об'єкт культурної або історичної спадщини немає потреби брати участь у заморочливих та "хабароємних" конкурсах місцевих органів влади на право оренди. Замок, церкву або стародавній особняк можна попросту купити у держави.
Президент України підписав Закон "Про перелік пам'ятників культурної спадщини, що не підлягають приватизації", тим самим скасувавши мораторій на продаж інших. Список дотепер офіційно не оприлюднений - він знаходиться в стадії доробки. Але, судячи із законопроекту, у бажаючих є можливість стати власниками Лівадійського палацу, будинку-музею Волошина в Коктебелі і навіть будинку Кабміну.
У закону №574-VI довга і непроста доля. Його проект було подано до Верховної Ради Кабміном Віктора Януковича ще в лютому 2007-го, але в країні вибухнула чергова політична криза і нардепам було не до пам'ятників культурної спадщини. Закон приймали вже парламентарії нового скликання, з чим успішно впоралися у вересні 2008-го. На шляху від законопроекту до закону документ трохи змінився. З нього зник список об'єктів, що не підлягають приватизації. Експерти відзначали, що перелік цей був складений вкрай вигадливо.
Кабмін - у приватну власність
З більш ніж 16 тисяч українських пам'ятників культурної спадщини, що перебувають на держобліку, до переліку заборонених до приватизації пропонувалося дві з половиною тисячі. Підготовкою цього переліку займалися профільні відділи обласних адміністрацій. Кожен регіон надав свій список. З якого стало очевидно, що спочатку сам підхід до справи була неправильним, вважає заступник голови Українського товариства захисту пам'ятників культури Микола Пархоменко. "Регіони, виходячи з суто суб'єктивного бачення проблеми, склали списки. Тому й виявилося, що такі багаті об'єктами культурної спадщини області, як Чернігівська, представили далеко не всі пам'ятники, на відміну від Донецької, Луганської, Дніпропетровської областей, де об'єктів менше", - розповів він.
Саме відсутність системного підходу, особливо до пам'ятників релігійного призначення, призвели до цікавих казусів. Наприклад, у законопроекті заборонено приватизувати більшість дореволюційних храмів Києва. Проте абсолютно всі собори в Харкові можуть бути передані в приватну власність. Нема чого розраховувати на опіку держави й найстаршій діючій християнській церкві в Україні - керченському храму Іоанна Предтечі (7 ст. н. е).
Багато в переліку й волаючих білих плямах. Відповідно до списку, віддати в приватні руки будинок Верховної Ради та Маріїнський палац не можна. А Кабмін, розташований поряд - можна.
Список, імовірно, буде дороблений, але це не допоможе, вважають експерти. Адже відсутня логіка, що визначає, чому той або інший об'єкт можна віддати інвесторові. Крім того, новий законодавчий акт вступає в протиріччя з вже існуючими. "Формально все, що не потрапило до переліку, можна приватизувати. Але існують прямі або непрямі обмеження приватизації в інших законах, про які в цьому документі не згадується. Наприклад, у Законі "Про музеї та музейну справу". Потрібно врегулювати цю колізію", - роз'яснив голова правління Українського центра розвитку музейної справи Олексій Копитько.
Реставрація ідеї
Очевидно, що позитивні мотиви в законі все-таки присутні. З величезним обсягом реставраційних робіт, яких вимагають пам'ятники культури, держава не впорається ніколи в житті.
В Україні знаходиться, за різними підрахунками, близько 300 замків і фортець. Точну цифру не візьметься назвати ніхто, тому як невідомо, чи можна вважати замком залишки фундаменту. Якщо брати за максимумом, то 90% з них - це руїни. Прийнята у світі практика віддавати культурні об'єкти приватникам для організації там готелю, ресторану, але з обов'язковою реставрацією і збереженням загальнодоступності, відповідно до закону, може бути реалізована й в Україні. Але країна вже пам'ятає деякі схожі прецеденти. Всі їх складно назвати вдалими, як у плані збереження культурної спадщини, так і в аспекті наповнення бюджету.
З 2000 до 2005 року дозволялося мати в приватній власності пам'ятник історії або культури. Ажіотажу не спостерігалося, за цей час господаря знайшли тільки Ягильницький замок у Тернопільській області, палац Мархоцького в Хмельницькій області та палац графів Лянцькоронських на Львівщині. Останній приклад знайшов сумну популярність - його було продано за символічні для пам'ятника такого значення 460 тис. грн., і ніяких реставраційних робіт новий власник у замку не проводив.
Новий закон зобов'язує покупців пам'ятників культури укладати охоронний договір з державою, але експерти не вірять у те, що це зможе по-справжньому захистити цінні об'єкти від можливого вандалізму. "У нас у зв'язку із правовою невизначеністю це все дуже розмито і закон великого значення мати не буде", - вважає Пархоменко.
Приватизувати не можна залишити
Тим часом експерти із захисту пам'ятників культури обома руками голосують за саму ідею віддати пам'ятники приватному власникові. Часом навіть шукають інвестора. Кілька років тому Українському товариству захисту пам'ятників культури вдалося відшукати бажаючого реставрувати замок у селі Райковці Хмельницької області. Від стародавнього спорудження залишилися тільки фрагменти стін і вежі, тому знайти інвестора на об'єкт, що не дає моментального прибутку, було справою складною. Але надії на реставрацію загрузли в бюрократичних нетрях Хмельницької обласної ради.
"Там нам сказали, що от цей об'єкт включений до державної програми реставрації, проект буде коштувати 10 млн., далі потрібно буде брати участь у конкурсі. Загалом, так замок ніхто й не реставрував", - з жалем згадує Микола Пархоменко.
Ваговитість законодавства навряд чи залучить бажаючих займатися дійсно трудомісткими об'єктами, як, наприклад, руїни замків Тернопільської області. Держава, втім, і не думає з ними розставатися - всі вони присутні в переліку. А от на "смачні" з погляду туристичного бізнесу Лівадійський та Масандрівський палаци обмеження не накладають.
Втім, зараз зовсім не обов'язково мати музей або замком, щоб заробляти на ньому гроші. Можна взяти об'єкт у концесію на 49 років з правом продовження (читай - назавжди) і спокійно користуватися туристичною принадою без особливої компенсації бюджету та витрат на реставрацію.
Олена Павленко
За матеріалами: газета Сейчас
Поділитися новиною
