353
"Дніпроспецсталь" готується до злиття
— Фондовий ринок
Запорізький завод "Дніпроспецсталь" останні шість років надовго не затримувався в руках одних хазяїв. Низка перепродажів контрольного пакета почалася з моменту конфлікту між бізнесменами Костянтином Григоришиным і Григорієм Суркісом в 2002 р.
Підприємство стало мимовільним учасником корпоративних війн і заручником всіляких, у тому числі і політичних, домовленостей. Одна з недавніх угод - покупка близько 60% акцій "ДСС" структурами, близькими до групи VS Energy Михайла Воєводіна, Олександра Бабакова та інших партнерів у компанії EastOne Віктора Пінчука - останньою також бути не обіцяла. Більше того, за даними джерел "і", наприкінці липня 2008 р. так звана "лужниківська група" досягла домовленості про продаж контрольного пакета заводу російської компанії "Русспецсталь".
Домогтися коментарів від прес-служби російської компанії з моменту публікації про це в "і" на початку серпня не вдалося. Зате голова правління "Дніпроспецсталі" Даніель Валк в інтерв'ю "і" відніс інформацію про подальший перепродаж заводу до розряду домислів. І сказав, що мало знайомий із цілями і завданнями, які стоять перед "Русспецсталлю". Зате більше думає про M&A у далекому зарубіжжі. Отже, можна запропонувати кілька варіантів пояснення цьому. Найперший варіант: автор статті помилився. Друга версія - менеджмент обмежений у розкритті інформації. Третя версія вимагає додаткового пояснення, тому почнемо здалеку.
З одного боку, є компанія "Русспецсталь", що створювалася в 2006 р. для консолідації і розвитку активів з виробництва спеціальних сталей і сплавів "у Росії і за її кордоном" (цитата із сайту компанії). У неофіційних бесідах усі, хто стикається зі сталевим бізнесом сусідньої країни, стверджують, що федерали готові виділити будь-які гроші для придбання метпідприємств за кордоном, насамперед в Україні. І в цьому є не тільки економічна, але й геополітична сіль.
Крім того, віце-спікер російської Держдуми Олександр Бабаков регулярно привселюдно тисне руку Володимиру Путіну, а у своїх інтерв'ю в українській пресі міркує про пагубні перспективи розширення НАТО на Схід і те, що може бути, якщо на російсько-українському кордоні будуть стояти танки. І цей же політик з партнерами купує контрольний пакет акцій стратегічного підприємства (за деякими оцінками, за $500-700 млн.), що у радянський час обслуговувало левову частку потреб авіапрому і ВПК. Його менеджери активно вивчають варіанти поглинань або злиттів у Європі і США. Причому, з урахуванням сталевої сфери, що значно подорожчала, мова йде про сотні мільйонів, а то й про мільярди євро витрат. І питання навіть не в джерелі таких грошей у групи, основними активами якої в Україні є низка обленерго і готельний бізнес. В умовах, коли позичені гроші у світі також різко подорожчали і стали в дефіциті. Питання в тому, через яку загадкову причину дві згадані обставини можливі одночасно.
І нехай на "Дніпроспецсталі" не дуже докладно інформовані про цілі російського холдингу. Зате, наприклад, перший заступник гендиректора "Русспецсталі" Вадим Лейбензон про запорізький завод знає багато чого. Він двічі призначався гендиректором "ДСС", у тому числі в 2003 р., коли Костянтин Григоришин звернувся за підтримкою до Віктора Пінчука у своєму протистоянні з панами Суркісами.
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
