26
Подача заяви про надання відстрочки від призову через пошту (рішення суду)
— Особисті фінанси
Подача заяви про надання відстрочки від призову через пошту чи електронні канали з-за кордону перетворилася на один із найгостріших юридичних конфліктів між військовозобов’язаними та ТЦК.
Посилаючись на Постанову КМУ № 560, територіальні центри вимагають особистої присутності, а за неявку за повістками в Україні вносять дані про порушення до реєстру «Оберіг».
Чоловіки, які постійно мешкають в інших країнах та мають офіційні підстави для відстрочки від призову під час мобілізації стикаються з опором ТЦК.
З одного боку, профільна Постанова Кабміну № 560 містить вимогу про те, що для отримання відстрочки військовозобов’язаний має «особисто прибути» до ТЦК та СП і подати заяву за встановленою формою. З іншого — повернення в Україну для багатьох означає ризик миттєвого вручення бойової повістки або унеможливлення подальшого виїзду до родини та місця постійного проживання за кордоном.
Намагаючись реалізувати своє право на відстрочку дистанційно, громадяни надсилають заяви поштою, але у відповідь отримують відмови з вимогою особистої явки.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 520/26332/25, розглянута за апеляційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду дає правову оцінку цьому конфлікту.
Заява про відстрочку з-за кордону, повістка Укрпоштою та статус у «Резерв+»
Позивач у справі перебуває на військовому обліку як військовозобов’язаний. Чоловік тривалий час постійно проживає за межами України.
Посилаючись на підставу для відстрочки, передбачену пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (відстрочка для здобувачів освіти), він направив до ТЦК та СП відповідну письмову заяву з підтвердними документами.
Однак ТЦК листом повідомив позивача, що комісія не розглядатиме його заяву по суті, оскільки для отримання відстрочки йому необхідно особисто прибути до районного ТЦК та подати заяву за формою згідно з Додатком 4 до Постанови КМУ № 560.
Паралельно ТЦК за допомогою Єдиного державного реєстру «Оберіг» сформував і направив чоловіку рекомендований лист із повісткою за його старою задекларованою адресою в Україні, встановивши дату явки на травень 2025 року.
Оскільки чоловік перебував за кордоном і фізично не отримував листа, до ТЦК не з’явився. У результаті ТЦК вніс до реєстру «Оберіг» відомості про порушення ним правил військового обліку, після чого у мобільному застосунку Резерв+ з’явилася примітка «перебуває в розшуку ТЦК», а до органів Нацполіції було направлено звернення щодо його затримання та доставлення.
Через місяць після визначеної у повістці дати явки — позивач через застосунок Резерв+ уточнив свої відомості про фактичне місце проживання за кордоном. Вважаючи дії ТЦК щодо вимоги особистої присутності та оголошення його у розшук протиправними, чоловік звернувся з адміністративним позовом до суду.
Рішення суду першої інстанції
Суд визнав протиправною бездіяльність Комісії ТЦК щодо нерозгляду заяви та зобов’язав Комісію розглянути цю заяву по суті на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» й прийняти відповідне рішення.
Щодо скасування розшуку та відомостей про порушення обліку — відмовлено.
Суд відмовив у задоволенні вимог щодо визнання протиправними дій ТЦК із внесення даних про порушення правил обліку до «Оберіг» та зобов’язання їх виключити.
Не погодившись із відмовою у частині виключення запису про порушення обліку, позивач подав апеляційну скаргу. Він наполягав, що через постійне проживання за кордоном не мав фізичної можливості отримати повістку, про що ТЦК знав із даних ЕВОД. Крім того, стосовно нього не складалися протокол та постанова за ст. 210 КУпАП, а отже, внесення запису про порушення обліку було, на його думку, безпідставним.
За матеріалами: Судебно-юридична газета
Поділитися новиною
