2508
Андрій Зінченко: валютний вклад в НБУ під 13%
— Казна та Політика
Певний час тому ми почали вивчення судової суперечки між низкою іноземних компаній як позивачами і Мінфіном, ФГВФО та Приватбанком як відповідачами. Ситуація мала розвиток.
На початку квітня стало відомо, що судом за позовом CAMERIN INVESTMENTS LLP, SUNNEX INVESTMENTS LLP, TAMPLEMON INVESTMENTS LLP, BERLINI COMMERCIAL LLP, LUMIL INVESTMENTS LLP, SOFINAM INVESTMENTS LLP було прийнято рішення про задоволення вимог позивачів щодо забезпечення позову.
Тоді суд зобов’язав Приватбанк проводити обслуговування і розрахунки з клієнтами в звичайному режимі і прямо заборонив проводити будь-які списання коштів без письмового волевиявлення перерахованих компаній.
Найімовірніше, йдеться про контрагентів, які могли бути розцінені як пов’язані з попередньою адміністрацією.
За повідомленнями ЗМІ, розрахунки з такими контрагентами могли потрапити під деякі обмеження у зв’язку з націоналізацією.
Мабуть, саме рішення про обмеження своїх прав позивачі оскаржують в суді.
Дане припущення підтверджується відповідним процесуальним документом апеляційного суду м. Києва.
Як було зазначено раніше і підтверджено апеляційним судом, позивачі змогли домогтися досить незвичайної форми забезпечення позову шляхом зобов’язання Приватбанку все ж проводити належні розрахунки, за якими відповідачі встановили, цитата, – «ліміт «0» видаткових операцій. Правових підстав для таких обмежень суд не знайшов. До уваги була прийнята навіть прецедентна практика Європейського Суду з Прав Людини.
До теперішнього часу деталі фінансових взаємовідносин позивачів з Приватбанком не публікувалися, однак реєстр судових рішень у деяких аспектах пролив світло на це питання.
Так, із зазначеного документа прямо випливає, що позивачі розмістили депозити в Приватбанку у доларах США, що взагалі очікувано для нерезидентів.
Щодо сум судове рішення використовує термін «значні». Процентна ставка від 10% до 13% без утримання податків та зборів.
Таким чином, Приватбанк має «значні» зобов’язання за валютними вкладами нерезидентів під 10-13% річних, за якими судом прямо встановлено обов’язок їх реального виконання.
Нагадаємо, що ситуація розгортається в умовах неоднозначності за кредитним портфелем і повідомлень у т. ч. на той момент ще голови НБУ про необхідність докапіталізації банку.
Джерел для докапіталізації і рефінансування банку, де 100% належить державі, не так вже й багато.
Юридично для вкладників склалася унікальна ситуація, коли «значні» депозити в доларах США знаходяться в банку, який з різних, в т. ч. іміджевих, причин в осяжному майбутньому з високою ймовірністю буде продовжувати функціонувати.
Банк забезпечений специфічними, але досить надійними в ситуації джерелами фінансування зобов’язань, а їх виконання підкріплено чинним рішенням суду. По суті ситуативно виникла подоба державної гарантії не зовсім традиційними засобами.
Важко уявити сьогодні більш ефективне і гарантоване розміщення капіталу у валюті, проте очевидно, що такий ресурс досить дорогий і не тільки для банку.
Андрій Зінченко, доктор філософії в галузі економіки, доцент кафедри фінансів Національного університету суднобудування, магістр державного управління (МРА)
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
