2677
Працевлаштування інвалідів: нюанси та можливості
— Особисті фінанси
Що ж заважає людям з обмеженими можливостями знайти своє місце на ринку праці, та як можна подолати наявні бар’єри?
У чому проблема
Як розповідає Олена Олійник, голова громадської організації всеукраїнський інтеграційний рух “ВІР в Україну”, торік громадські організації «ВІР в Україну» і «Ми разом» провели ярмарок вакансій для людей з інвалідністю. Захід дав можливість виокремити основні перепони на шляху до успішного працевлаштування таких осіб.
Перша. Люди здебільшого не готові адекватно сприймати у колективах співробітників, які чимось відрізняються від них. Я знаю безліч історій про людей, які маючи вищу освіту, не можуть влаштуватися на роботу лише тому, що у них є певні розлади функцій організму.
Друга. Роботодавці не зацікавлені у забезпеченні робочими місцями людей з особливими потребами, адже це вимагає фінансових та часових витрат. Наприклад, під час того ж ярмарку вакансій менеджер відомої кондитерської компанії підійшов до нас, організаторів, із таким запитанням: «Чи не могли б ви порекомендувати осіб з інвалідністю, які є повністю мобільними та не мають особливих потреб в організації праці? Скажімо, із серцевими захворюваннями?» Такий підхід до відбору кандидатів на посади не може не обурювати.
Третя. Так зване формальне працевлаштування. Українське законодавство змушує роботодавців не лише брати на роботу інвалідів, а й вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії співробітників. В окремих випадках організувати навчання та перекваліфікацію. Саме тому деякі підприємства вдаються до хитрощів, пропонуючи особливим працівникам не зовсім законні форми співробітництва. Одна з найрозповсюдженіших — оформлення трудових відносин на неповний робочий день з мінімальною оплатою. Натомість людина фактично не з’являється на робочому місці, лише отримує кошти.
Що говорить закон
Дійсно, закони зобов’язують юридичних та фізичних осіб виконувати норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Він становить 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Якщо ж на підприємстві працюють від 8 до 25 людей, то для інваліда потрібно передбачити одне робоче місце.
Зазначена система має назву «quota-levy system» (система квотувань-відрахувань). Вона успішно діє у країнах-членах ЄС, зокрема Франції, Німеччині, Польщі. Але в Україні цей механізм реалізується не в повній мірі. Статистика свідчить про досить низькі показники працевлаштування: з понад 2 млн осіб з інвалідністю лише близько 700 тис. мають роботу.
Справа ось у чому. Якщо підприємство не виконує нормативу робочих місць, то йому загрожують адміністративно-господарські санкції. Але роботодавці знайшли можливість уникати покарання. Також деяким працедавцям «простіше» сплатити штраф за ненадання робочих місць інвалідам, ніж оформлювати їх.
Приклад позиції роботодавця
Як розповіла Галина Корчинська, головний експерт по роботі з персоналом ПАТ “Ідея Банк”, в Україні діє 77 відділень і бізнес-центрів «Ідея Банку», у яких працюють 27 людей з інвалідністю (в основному з 3 групою).
“Спеціалісти, які мають особливі потреби, у нашому банку обіймають різні посади — від асистента до керівника управління. Наприклад, у підрозділі HR є два такі працівники. І, маю відзначити, вони повноцінно виконують свою роботу. Якщо ж проаналізувати загальну чисельність співробітників банку, то можна виявити, що 10% інвалідів займають керівні посади. Працевлаштування осіб з інвалідністю для «Ідея Банку» — це не просто виконання нормативу робочих місць. Підбираючи персонал, ми керуємось таким принципом як професійна компетенція фахівця, а не наявністю чи відсутністю у нього фізичних та інших вад”, – каже Корчинська.
Шлях до успіху
Коли я розпочала пошуки роботи, то люди дивувалися: «А як вона працюватиме?», «Що вона робитиме у своєму візку?», «Ведуча на телебаченні у колясці — це абсурд». Утім я навчилася отримувати інформацію, брати інтерв’ю, організовувати зустрічі, працювати у кадрі, гармонуючи з тими умовами, у яких змушена перебувати.
Як розповідає Оксана Радушинська, журналіст, редактор, диктор в КП “Старокостянтинівське районне радіомовлення”, їй доводилося потрапляти у різні ситуації, коли вказували на приналежність до когорти тих, хто з «особливими потребами».
Це і відсутність пандусів, турнікети, вузькі двері, високі бордюри. Через побутові незручності закрили авторську передачу на обласному телебаченні, яку вона вела протягом 9 років. Просто у приміщенні ТРК відімкнули ліфт, і вона не могла дістатися до робочого місця, яке знаходилося на третьому поверсі. А грошей на технічний ремонт і експлуатацію підйомника не знайшлося.
“Сьогодні, щоб дістатися до роботи, я потребую супроводу, тому батьки відвозять мене вранці на автомобілі, а по завершенні роботи — забирають додому. Така ж допомога необхідна, коли йдеться про публічні заходи, у яких маю брати участь. Зрозуміло, що такі пересування планую заздалегідь. Утім, у студії районного радіомовлення, як і вдома, почуваюся вільно та впевнено. Тут все влаштовано так, що під рукою знаходяться предмети, якими користуюся найчастіше: окрім мікрофона — ноутбук, телефон, ручки, робочі папери, кілька книг. Як на мене, обов’язковою умовою для успішного виконання професійних завдань має бути відповідно обладнане робоче місце. Ідеться не про якісь складні конструкції, а про елементарні речі, – каже Радушинська. – Що я можу порадити людині з інвалідністю, котра шукає роботу? Найперше — чітко визначитися, у якій саме галузі вона зможе найповніше реалізувати свої здібності. Постійно самовдосконалюватися, освоювати нові, суміжні навички, обов’язково володіти персональним комп’ютером, читати статті з психології, аби правильно вибудовувати стосунки у колективі. Не соромитися запитувати про все, що викликає сумніви чи невпевненість. Лише так набувається професійність. А найголовнішою умовою успішного пошуку роботи є очевидні професійні навички у журналістиці, перукарській справі, бухгалтерії чи столярних роботах. Нещодавно у приватній розмові один видавець мені сказав: «Я познайомився з хлопчиною, який хворий на ДЦП. Він так верстає макети на комп’ютері! От кого б я не замислюючись взяв на роботу у своє видавництво». Тому висновок такий: Коли людина – майстер своєї справи, то фізичні особливості не стануть визначальними у рішенні, взяти її на роботи чи ні”.
Де шукати роботу інваліду
- Інтернет. Роботодавці розміщують пропозиції про роботу для людей з інвалідністю на сайтах з працевлаштування. Пропонуються посади помічника секретаря, кур’єра, менеджера з продажу поліграфії, архіваріуса тощо. Можна розглянути й інші вакансії, які не потребують безпосередньої присутності співробітника на робочому місці: праця на фрілансі чи в інтернет-магазині. Якщо людина прагне працювати лише в офісі, то варто обирати роботу, що не вимагає частого пересування: системного адміністратора, дизайнера або програміста.
- Спеціалізовані підприємства та міжрегіональні центри професійної реабілітації людей з інвалідністю.
- Державна служба зайнятості.
- Ярмарки вакансій для осіб з інвалідністю.
За матеріалами:
Поділитися новиною
