598
Словацький віце-прем'єр розповів, що і як треба реформувати в Україні
— Казна та Політика
Іван Міклош, у минулому – словацький віце-прем’єр і реформатор, обмірковує, як би він змінив Україну, якби вона була Словаччиною, а він сам очолював би її уряд.
Іван Міклош, колишній віце-прем’єр і двічі міністр фінансів Словаччини, в розмові з НВ кілька разів повторює: “Часткові реформи – це гірше, ніж відсутність реформ”. Він знає, про що говорить, – Міклош увійшов в історію своєї країни як один з головних її реформаторів. У першу чергу він причетний до створення словацької податкової системи, що дозволило поліпшити бізнес-клімат і залучити великих іноземних інвесторів.
Зараз Міклош є депутатом словацького парламенту, але при цьому знаходить час раз на місяць приїжджати в Україну, де є радником відразу двох міністрів. У Міністерстві фінансів він консультує з питань реформування податкової системи та реорганізації державних фінансів, а в Міністерстві економіки – дає поради по координації економічної політики та розробці економічної стратегії.
Політик точно знає, що і як треба реформувати в Україні, і охоче говорить про це. При цьому практично кожен свою тезу Міклош закінчує словами про те, наскільки важливі в такій ситуації комунікації влади з суспільством. Це, на його думку, сьогодні в Україні у великому дефіциті.
Україні необхідні термінові реформи практично в усіх сферах. У вас важка спадщина – ви не тільки 24 роки не займалися реформами, а й досі не пройшли посткомуністичні трансформації. З іншого боку, у вас є перевага – за ці роки накопичився досвід інших країн з перехідною економікою, який ви можете використовувати. Хороший приклад для України – Польща, Словаччина, прибалтійські країни і Грузія. І головний урок цих країн – реформи повинні бути комплексними і заснованими на трьох принципах: лібералізації, дерегуляції та приватизації.
Нетерпіння – це природно. Люди завжди хочуть швидких результатів. Але реформи не бувають моментальними. Тому я не погоджуся з тими, хто стверджує, що минулий рік був втрачений для реформ в Україні. Ви пройшли Майдан – найважливіша подія в новітній історії вашої країни, і двічі провели вибори. Головне завдання на цей рік – досягти макроекономічної стабільності та використати цей час для підготовки глибоких структурних і інституційних реформ.
Уряд погано пояснює суспільству свої дії. Насправді ви вже зробили чимало у сфері економіки та фінансів. Але не змогли донести це до людей. А ті, хто критикують реформи, виявилися більш активними. Це те, що я намагаюся донести до уряду: важливо пояснювати, чому ті чи інші реформи необхідні.
Загальна підтримка реформ у суспільстві сильна. Але люди часто не розуміють, що це означає на побутовому рівні. Чому, наприклад, без дерегуляції цін на енергоносії реформ не буде. Все це потрібно пояснювати.
В історії словацьких реформ було три корисних для України уроки – лідерство, комунікація і відповідальність. Насамперед важливо мати політичний мандат на проведення реформ – він у президента, парламенту та уряду є, так що ця умова виконана.
Під лідерством я маю на увазі бачення, волю і мужність проводити реформи. У будь-якій країні людям не подобаються зміни. Вони їх бояться, і це природно. Навіть в Італії, коли була оголошена часткова реформа пенсійної системи, на вулицю з протестами вийшли сотні тисяч людей. Тому лідерам важливо бути впевненими: те, що вони роблять, корисно для країни, хоч і болісно для багатьох.
Відповідальність за реформи означає, що країна проводить реформи не тому, що її до цього підштовхує МВФ чи ЄС, а тому, що сама розуміє, як вони їй необхідні. Все це повинно супроводжуватися комунікаціями, щоб люди розуміли, що відбувається.
Неможливо боротися з корупцією, якщо у держслужбовців низькі зарплати. Якщо політик каже, що він проти корупції, але при цьому за збереження низьких зарплат держслужбовців, він або бреше, або не розуміє, про що говорить. На низьку зарплату ви не знайдете по-справжньому кваліфікованих людей, а якщо країною будуть керувати непрофесіонали, у неї не буде шансів досягти успіху.
Я розумію, що підвищення зарплат в держсекторі – це непопулярний крок. Але це працює. Будучи міністром фінансів в 2002 році, я реструктуризував міністерство. Скоротив третину співробітників, а зекономлені кошти використав для збільшення зарплат. Це дозволило найняти відмінних фахівців, якість роботи міністерства суттєво покращився, і це справило значний вплив на зростання економіки всієї країни.
Часткові реформи гірше, ніж їх відсутність. Щоб змінити систему, всі реформи повинні бути комплексними. А Україна останні 24 роки якраз проводила часткові реформи – ви зруйнували планову економіку, але не замінили її працюючою ринковою. Дуже добре цей принцип ілюструє порівняння Польщі, Білорусі та України. 24 роки тому всі вони знаходилися приблизно на одному економічному рівні. Але зараз ВВП на душу населення в Польщі в 4 рази вище, а в Білорусі приблизно в 2,5 рази вище, ніж в Україні.
За матеріалами: НВ
Поділитися новиною
