Євро-2012: три роки потому — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Євро-2012: три роки потому

Казна та Політика
735
Три роки тому в Україні завершилося гігантське будівництво під назвою Євро-2012, і почався власне футбол, який тривав місяць. Спочатку багатьом навіть не вірилося, що Україна встигне вчасно підготуватися, проте влада змогла забезпечити все – від спорудження сучасних аеропортів і стадіонів до запуску швидкісних поїздів та організації якщо не “Повітряного експресу” з Борисполя, то хоча б нормального таксі, розігнавши тамтешніх “бомбил”. Що сьогодні залишилося від тих грандіозних результатів?
ЩО ПОБУДУВАЛИ. За офіційними даними, на Євро-2012 за три роки було витрачено близько 100 млрд грн (приблизно чверть бюджету країни), з них 80% – держкошти. Побудували і реконструювали чотири стадіони та аеропорти (Київ, Донецьк, Харків, Львів), піднявши їх рівень справді до європейського. Україна отримала нарешті швидкісні поїзди (“Інтерсіті+”). Капітально відремонтували або знову побудували 2000 км автодоріг. Міліціонери і медики пройшли курс навчання англійської мови, а у містах Євро зупинки у транспорті стали оголошувати іноземною мовою. Тодішній віце-прем’єр з підготовки до Євро-2012 Борис Колесніков особисто стежив за ходом робіт, підключав провідних світових фахівців і країна таки забезпечила найвищий рівень проведення чемпіонату.
ЩО ЗАЛИШИЛОСЯ. Сьогодні можна констатувати, що Україна багато втратила… Найбільших втрат зазнав Донецьк. Там через роки боїв повністю зруйнований міжнародний аеропорт (в нього було вкладено $ 1,5 млрд), близько 1000 км автошляхів та пошкоджено стадіон, що відноситься до еліт-класу. Затребуваний “Олімпійський”. А львівський стадіон, якому обіцяли сумне майбутнє через брак спортивних подій, фактично врятований донецьким “Шахтарем”, адже тепер команда тренується там. За словами екс-футболіста “Динамо” і збірної СРСР, колишнього тренера збірної України Леоніда Буряка, зараз саме гірники фінансують інфраструктуру “Арени Львів”, львівським “Карпатам” стадіон не потрібен. Нормально функціонує спортарена в Харкові. А ось аеропорти Харкова та Львова не завантажені. До того ж у них повернулися “таксисти-бомбили”, хапають за руки прибувають пасажирів…
ПЛЮСИ І МІНУСИ. “Країни, які проводили чемпіонати Європи, світу чи Олімпійські ігри, отримували спадщину у вигляді оновленої країни, розвиненої інфраструктури та хороших доріг. Наприклад, Португалія і Греція: раніше там були розбиті, закуткові дороги. Зараз країни мають потужну інфраструктуру”, – розповів Буряк. В Україні, на його думку, крім самого чемпіонату, більше нічого не залишилося.
Екс-секретар Кабміну Віктор Лисицький вважає, що у нас після Євро були хороші перспективи стати сполучною ланкою між Європою та Азією. Але відмова Віктора Януковича від асоціації з ЄС поставила хрест на всьому тому, що було закладено інвестиціями в Євро. “Коли почалася війна на Донбасі, стало очевидно, що ні інвестицій, ні потоку туристів нам не бачити, – каже Лисицький. – Зруйнований донецький аеропорт планувався як великий хаб (пересадочний вузол), який до 2020 року міг прийняти до 10 млн пасажирів на рік. Але залишилося нам від Євро і хороше: швидкісні поїзди, вокзали та станції. Стали кращими дороги: від кордону з Польщею до Львова і далі на Київ, Харків. А в Києві, наприклад, з’явилося більше точок безкоштовного Wi-Fi”.
Колесніков: “Майже все, що побудовано, – використовується”
“Сьогодні виповнюється рівно три роки з початку чемпіонату Європи з футболу “Євро – 2012”. В першу чергу я хочу привітати всю команду, яка займалася його підготовкою: більше 40 тисяч фахівців, які були найняті до “Євро-2012”, і понад півмільйона співробітників, які працювали в компаніях, що займалися організацією чемпіонату. Результат нашої роботи тоді побачив увесь світ, і він був у приємному шоці від України.
Ми побудували три нові злітно-посадкові смуги і п’ять аеропортів, з них три – державних, а для двох – це київські “Жуляни” і Харків – держава надавала повну підтримку.
Ми побудували нові сучасні стадіони, і приємно, що вони сьогодні функціонують: “Арена-Львів”, і “Олімпійський”, і реконструйований “Металіст”.
Було зроблено і багато дрібниць, не найпомітніших на перший погляд, але дуже важливих, які були задіяні і в самому “Євро” і після нього. Так, була закінчена траса “Київ – Чоп”, були відремонтовані інші дороги, відремонтовані залізничні вокзали.
Що б там не казали спочатку про “Хюндаї”, як би їх не лаяли, але сьогодні це найнадійніший, а якщо дивитися з точки зору співвідношення ціни та якості, і найефективніший вид транспорту в нашій країні. Принаймні, за останні три роки, які пройшли після “Євро”, ніхто не запустив навіть вагонетку. Так, спочатку були певні проблеми зі швидкісним рухом, оскільки не було проведено зимових випробувань, але за допомогою корейських фахівців їх вдалося швидко усунути. І сьогодні всім уже очевидно, що іншого шляху, окрім як організації швидкісного руху, в України все одно немає.
А ось створене тоді таксі в аеропорт “Бориспіль” влада знищила, посилаючись на те, що воно нерентабельно – мовляв, мільйон гривень на рік збитків. Але “Бориспіль” заробляє на рік 200 млн гривень, а таксі – це внутрішній підрозділ, і “Бориспіль” – це обличчя нашої країни. Театр, як кажуть, починається з вішалки. Це було зроблено на догоду якихось місцевих, околомафіозних структур, і на сьогоднішній день знову повернулися “приватники”, пристають до пасажирів, причому, не тільки в залі прильоту, але в “стерильній” транзитній зоні! …Це багато про що говорить.
Побудувати якісно – це не проблема. Головне – якісно експлуатувати десятиліття. Багато було “розумників”, які розповідали, що термінал “Д” “Борисполя” такий великий, що нікому не потрібен. Але експерти, в тому числі американські, подивилися, що він на сьогоднішній день завантажений на 95%, і це ще не пікові навантаження – початок червня.
Так що “розумників” було багато, але все, що тоді побудовано – все успішно експлуатується.
Чи зможе хтось побудувати краще – це буде тільки щастя. Але головне зараз для України – це домогтися миру, зберегти територіальну цілісність і домогтися гідного рівня життя людей. Чим вищий рівень життя людей, тим швидше ми зможемо отримати нові проекти, які розвивають нашу країну і приносять їй заслужену всесвітню славу.
Після настання миру необхідно домогтися закріплення в Конституції прав регіонів, а наймасштабнішим проектом повинна стати комунальна реформа – приведення якості житла у відповідність із сучасними, енергозберігаючими технологіями, доступними гаманцю кожного українця. Цей проект за амбітністю не зрівняється не тільки з “Євро”, а й чемпіонатами світу та Олімпійськими іграми! …Завдання – щоб люди платили в 2 – 2,5 рази менше. Це найважливіший проект.
Ну, і звичайно, Україні потрібен український спорт – і футбол, і хокей, і баскетбол, і всі інші види спорту. Доб’ємося миру, перестануть гинути люди, відновимо економіку, і наша країна, безумовно, зможе претендувати на найбільші змагання”.
“Турбізнес тоді був на підйомі”
Серйозні втрати поніс за останні півтора року турбізнес, який після Євро-2012 перебував на підйомі, вважає директор Центру турінформації Володимир Царук. “Інтерес до України через футбольний чемпіонат був величезний: потік інтуристів в 2012 р. виріс на 40% в порівнянні з 2011 р., – говорить Царук. – Уже в 2013-му ми побачили очікуваний спад, але все одно іноземців у нас побувало більше, ніж у 2011-му. Поїхали шведи, англійці, німці… Тому говорити про те, що Євро – це провал, в корені невірно. До того ж після введення податкових канікул для готельєрів почалося масове будівництво нових готелів. Але через відомі події на Донбасі вони зараз стоять напівпорожніми – хоча ціни впали, Київ зараз взагалі найдешевша столиця в Європі. А планувалося, що інвестиції окупляться і принесуть прибуток.
За прогнозами Царука, навіть якщо війна швидко закінчиться, знадобиться не один рік, щоб повернути інтуриста. А щоб прискорити процес, треба провести нову гучну спортивну подію: Євробаскет-2017 або фінал футбольної Ліги Європи.
До речі: до Євро-2012 була випущена найдорожча пам’ятна монета в світі, присвячена спортивній події, – півкілограмова 500-гривневка з чистого золота (ціна НБУ – 55 тис. грн/шт.) і дешевші, але популярні набори срібних і нейзильберових монет.
Олександр Панченко, Дишленко Олексій, Віра Холмогорова
За матеріалами:
Сьогодні
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас