491
Ціни, які «малюють»
— Фондовий ринок
В історії і, можливо, також і в практиці української приватизації може з’явитися новий розділ: як визначити вартість підприємства шляхом продажу на міжнародних біржах невеликого пакету акцій. На цьому тижні автором відповідної новини виступив прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк. За його пропозицією, що прозвучала в середу на засіданні Кабміну, приватизацію Одеського припортового заводу (м. Південний, Одеська обл.) й інших привабливих об’єктів потрібно починати з продажу невеликих пакетів їх акцій на західних біржах. Це, на думку прем’єра, дозволить визначити реальну вартість підприємств, які хочуть приватизувати. «Щодо ОПЗ й інших заводів пропонуємо, — говорить Яценюк, — щоб пробні пакети акцій до 5% розміщувалися на біржах не в Україні, а на західних, щоб побачити реальну ціну».
• «На Варшавській біржі з’ясуємо, скільки коштує, а не на українській, де самі собі малюють», — уточнив прем’єр і нагадав, що уряд йде на масштабну приватизацію, пропонуючи Верховній Раді виключити 1251 об’єкт зі списку заборонених до приватизації. «Продати на прозорих конкурсах і аукціонах (тому), хто дав найбільшу ціну і гарантує розвиток підприємства, — наставляв Яценюк. — Завдання уряду і влади — регуляція і отримання прибутків. Завдання бізнесу — робота, збільшення власних прибутків».
На жаль, прем’єр, таким чином, підтвердив, що все нове — це добре забуте старе. Досить сказати, що Україна намагалася продати ОПЗ безліч разів, починаючи з 1996 року. І кожного разу зупинялася на тому або іншому етапі, але завжди тому, що боялася продешевити.
• Сьогодні країні гроші потрібні як ніколи раніше і не випадково уряд України вніс до парламенту законопроект №4541а «Про внесення змін до закону «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації». У ньому пропонується зменшити кількість тих об’єктів, що не підлягають приватизації, майже на дві третини — з 1478 до 543. У разі його ухвалення, буде знято заборону на приватизацію підприємств лікеро-горілчаної, спиртної, енергетичної і вугільної галузей, підприємств машинобудування і авіаційної промисловості, а також таких велетнів, як «Енергоатом», «Турбоатом», «Зоря-машпроект» і ОПЗ.
Певні зауваження викликають спроби добути гроші шляхом продажу першого і останнього з названих підприємств. Як зазначає член наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрій КОРОЛЬЧУК, «ще рік тому такий законопроект про приватизацію ядерної галузі назвали б зрадою інтересів держави і продажем «Енергоатома» за копійки». На думку експерта, прем’єр-міністр і відповідальний за підготовку законопроекту міністр економіки Павло Шеремета (днями парламент дав добро на його відставку) чітко йдуть шляхом, яким до них йшов екс-президент Віктор Янукович. Правда, «злочинна влада» протягом 2010-2013 рр., як вказує Корольчук, так і не дійшла до самої приватизації «Енергоатому», а лише намагалася підготувати перший її етап — корпоратизацію. Тепер через нього вирішили «переступити», констатує експерт і навіть натякає на найбільш імовірного інвестора, який, мабуть, просто вкаже свою ціну.
• Щодо ОПЗ, то тут, схоже, також задіяна не зовсім прозора схема, для якої продаж 5% підприємств на Варшавській біржі буде свого роду прикриттям. Для приватизації ОПЗ це (визначення капіталізації шляхом продажу 5% акцій) не потрібно, сказало «Дню» джерело, близьке до уряду. За його словами, оскільки росіяни явно вибули із списку потенційних покупців, та їм просто принципово цей завод не продадуть, то останнім часом на одеському видноколі з’явилася нова фігура покупця. Це така собі франко-арабська або арабо-французька компанія, яка вже давно підшукує собі в Причорномор’ї подібний об’єкт, оскільки має у своєму розпорядженні ресурси зрідженого природного газу. Її представники вже об’їздили низку країн, але у них принцип — не вести переговори доти, поки уряд не прийме відповідне рішення. Як бачимо, воно вже є. Не виключено, що негласні переговори ведуться… І важливо, що інвестор розуміє, що газ, який перебуває в його розпорядженні, повинен мати настільки прийнятну ціну, щоб продукція ОПЗ була конкурентною, а робота підприємства рентабельною. Якщо ж дешевого газу інвестор не має, то купівля ОПЗ стає для нього безглуздою.
Ще 2007 року Міжнародний центр перспективних досліджень підготував аналітичну записку «Майбутнє Одеського припортового заводу: варіанти державної політики». У ній, зокрема, наголошувалося, що ціна на газ (на нього припадає 70-80% собівартості виробництва аміаку) поступово наближатиметься до середньоєвропейського рівня і в цьому разі рентабельність виробництва цього продукту майже гарантовано стане негативною. Автори чекали, що вже до 2010 року вартість газу для України перевищуватиме $200 за тисячу кубометрів і, як ми бачимо, виявилися праві.
• Проте екс-глава Фонду держмайна України Олександр РЯБЧЕНКО сказав «Дню» з цього приводу: «Вихід на зовнішні ринки з продажем пакетів акцій — справа хороша, правильна і я це підтримую. Але це вкрай не просте рішення. Потрібен час, потрібно наймати людей, певніше спеціалізовану компанію, яка буде цим займатися. До того ж на самій біржі існують вимоги до підприємств, чиї акції виставляють на продаж. Наприклад, на Лондонській біржі була вимога про три роки прибуткової роботи. А у нас не так багато стабільно прибуткових підприємств (в усякому разі, ОПЗ через дорогий газ до них не належить), які йдуть на приватизацію».
«Та й процедура виставляння на біржу, — продовжував експерт, — далеко не швидка. На Варшавській буде дещо простіше, але все одно підготовка до продажу потребує багато часу — не місяць і навіть не два. На той час, можливо, вирішиться ситуація з бойовими діями на Донбасі». «Це рішення правильне, — повторює Рябченко, — але лише в тому разі, якщо на це є політична воля, а також щодо невеликого кола підприємств, про які можна з упевненістю сказати, що вони викликають інтерес інвесторів». Фахівець з приватизації не виключає, що такий пробний продаж можна було б організувати і через яку-небудь українську біржу, але тоді потрібно проводити за кордоном масовану рекламну компанію, road-show, всілякі презентації у столицях. А якщо пакет акцій виставляє у себе відома у світі біржа, то вже одним цим гарантує, що все серйозно і акції можна купувати. А на нашу біржу іноземний покупець може і не прийти, оскільки українські біржі виставляють все, що їм дають. А західні біржі ніколи не візьмуть на продаж об’єкти, що викликають сумніви, зазначає Рябченко.
• Президент центру економічного розвитку Олександр ПАСХАВЕР відреагував на запитання «Дня» у властивій йому гумористичній манері: «Вони всі (прем’єр-міністри) намагалися потихеньку це зробити». «Міжнародні біржі — це відкриті торги, — додав він, — і відкритість завжди краще, ніж якісь там умови. Але виникає запитання, а наскільки своєчасно зараз продавати. Проте ми знаємо, що гроші зараз Україні дуже потрібні. І розуміємо. Які запитання тут же виникають. Одне з них: чи буде допущено представників нашого нинішнього супротивника до цих торгів? І сама по собі така процедура в мене особисто не викликає заперечень. Але диявол, як завжди, в дрібницях — треба знати, на яких умовах цей пакет буде виставлено…».
«Ще жодна заява Яценюка щодо приватизації не була реалізована, — зазначив у розмові з «Днем» екс-глава Фонду держмайна Олександр БОНДАР. — Крім того, такі ідеї звучали з уст українських прем’єрів, починаючи з Віктора Ющенка. Про них говорили також Юрій Єхануров і Віктор Янукович. Але лише говорили. Я думаю, що біля Яценюка немає жодного фахівця з питань фондового ринку і приватизації. Або ж вони є, але мовчать. Тому що ця його ідея цілковито неможлива в реалізації. Будь-який фахівець фондового ринку скаже, що жодної нашої державної акціонерної компанії немає в лістингу західних фондових бірж».
• «Щоб виставити якийсь наш пакет на ці біржі, у тому числі на Варшавську, про яку говорить Яценюк (хоча це не те місце, яке б треба було вибрати для визначення ціни продажу ОПЗ), — пояснює експерт, — потрібно пройти лістинг. А для цього виставляють дуже жорсткі умови, яким не відповідає жодна наша акціонерна компанія. Кілька українських компаній, які є в лістингу, мають мізерні пакети. А щоб вивести туди державну компанію, потрібно витратити не один рік. Там існує безліч умов — від бухгалтерії до відкритості інформації. А щоб взагалі нічого не продавати і мати для цього підстави, про це можна говорити. Я не хотів би згадувати покійну Валентину Семенюк, але це свого часу був її коник. В усіх випадках, коли вона як глава Фонду не хотіла продавати якісь об’єкти, у тому числі й ОПЗ, то завжди говорила: спочатку виставлятимемо на міжнародні фондові біржі. І на цьому все закінчувалося».
Віталій Княжанський
За матеріалами: День
Поділитися новиною
