Коломойський: Пінчук був винен нам з Боголюбовим $ 400 млн


Коломойський: Пінчук був винен нам з Боголюбовим $ 400 млн

Віктор Пінчук не має права вимагати у приватівців Коломойського і Боголюбова ні Криворізького залізорудного комбінату, ні грошей, які він нібито заплатив за підприємство, випливає з заперечення Ігоря Коломойського на позов зятя Кучми. Загальна позиція співвласників Приватбанку така: домовленостей про продаж залізорудного комбінату (КЗРК) Пінчуку вони не укладали – половина комбінату мала відійти Рінату Ахметову. $ 143 млн, які власник «Інтерпайпу» нібито заплатив за підприємство, пішли на погашення боргу в $ 400 млн перед Коломойським і Боголюбовим.

Звідки взялася ця сума? Версія Коломойського: Пінчук заборгував партнерам у 2003-2004 роках, коли спільно з приватівцями володів Нікопольським заводом феросплавів (НЗФ) і допомагав їм отримати контроль над «Укрнафтою». У 2002 році тодішні партнери домовилися спільно купити Нікопольський завод феросплавів і ділити навпіл отриманий прибуток, йдеться в запереченні третього номера Forbes на позов другого. Для цього Пінчук нібито скоординував висновок торгових контрактів між його компаніями і НЗФ таким чином, щоб занижувати прибуток заводу. Методи – трансфертне ціноутворення: купівля Нікопольським заводом товарів і послуг за завищеною вартістю у компаній Пінчука та продаж продукції – за заниженою. З 2003 року Пінчук нібито перестав ділитися прибутком з партнерами.

$ 400 млн, на яких наполягає Коломойський, це не виплачений прибуток НЗФ (близько $ 150 млн, за оцінкою Коломойського), вартість непереданих 25% акцій заводу і прибутку на цей пакет плюс сума, яку Боголюбов і Коломойський, нібито в обмін на контроль над «Укрнафтою», передали до спеціального фонду на потреби президентських виборів 2004 року – ще близько $ 100 млн.

Суд за діло

Далі ситуація буде розвиватися таким чином, розповідає на умовах анонімності бізнесмен, чиє прізвище є в позові Пінчука та у запереченнях приватівців. По кожному з пунктів документів Коломойського і Боголюбова адвокати Пінчука дадуть свої заперечення (документ за підписом Боголюбова містить 73 пункти, за підписом Коломойського – 100 пунктів. – Forbes). Це займе ще кілька місяців. «Відповідь на відповідь Пінчука» Коломойський і Боголюбов подавати не будуть – в англійському процесі останнє слово завжди за позивачем, пояснює партнер юрфірми Integrities Максим Кодунов.

Потім – опитування свідків, які будуть відповідати в письмовому вигляді. Далі кожна з сторін тяжби зобов’язана буде розкрити всі наявні у них документи, які відносяться до справи. «Особливо ті, які можуть негативно вплинути на її позицію», – розповідає Кодунов. Тільки після цього почнуться слухання в суді.

«Терміни процесу можуть бути порівнянні з хронологією судового розгляду між російськими мільярдерами Березовським і Абрамовичем – тоді позов подали в січні 2008-го, перше засідання у справі відбулося в жовтні 2011-го, слухання закінчилися в січні, а рішення оголошено в серпні 2012 року, – перераховує Кодунов. – У принципі, це нормальна практика Високого Суду Справедливості Англії та Уельсу з великими комерційними спорами». Співрозмовник Forbes, чиє прізвище фігурує в справі, очікує початок слухань не раніше 2015 року.

Кілька днів тому Forbes переказав ключові тези заперечення Геннадія Боголюбова на позов Пінчука. У своєму 53-сторінковому запереченні Коломойський доповнює версію подій, розказану Боголюбовим, і пред’являє Пінчуку нові претензії, що не згадані адвокатами партнера.

Про продаж КЗРК

• 23 березня 2004 Коломойський в Мілані на футболі зустрівся з Рінатом Ахметовим і братами Суркісами. Мета зустрічі, яку Коломойський назвав «Міланською угодою», за його версією – припинити корпоративні конфлікти навколо залізорудних компаній і домовитися про приватизацію «Укррудпрому». Домовилися про те, що Коломойський купить КЗРК у держави і передасть 50% компанії Ахметову – це і було зроблено в 2006 році.

• У квітні 2004 року Ахметов подзвонив Коломойському і розповів, що Пінчук погрожував скористатися своїм впливом на Леоніда Кучму і не допустити приватизації «Укррудпрому» , якщо КЗРК не куплять в його інтересах.

• Пінчук використовував свій вплив на державні органи, щоб занизити стартову ціну продажу КЗРК – компанію запропонували до продажу за 242,6 млн гривень. У запереченні не вказано, чому приватівська компанія «Солайм», яка, як стверджує у своєму позові Пінчук, діяла в його інтересах, з ходу запропонувала і заплатила майже в три рази більше – 689 млн гривень.

Про взаємні претензії

• У лютому 2005-го в телефонній розмові з Коломойським Пінчук нібито визнав заборгованість за дивідендами на 25,6% акцій НЗФ. Пінчук нібито запропонував виплатити борги, купивши зареєстровану на Віргінських островах компанію Alcross, що належала приватівцям. У своєму позові Пінчук заявляв, що купував цю компанію, вважаючи, що купує власника акцій КЗРК. Коломойський каже, що Пінчук знав, що на цій компанії не було активів, і єдина мета покупки – погашення боргів перед партнерами. Спочатку Коломойський з Боголюбовим хотіли отримати за Alcross $ 150 млн, в ході торгів ціну знизили на $ 7 млн.

• У серпні 2005 року Пінчук повідомив Коломойському і Боголюбову, що йому і Леоніду Кучмі належать акції КЗРК за підписання закону про приватизацію «Укррудпрому». Другий номер Forbes зажадав, щоб акції були зареєстровані на його ім’я, оскільки він вже заплатив за підприємство. На зустрічі також були акціонери групи VS Energy, мультимільйонери Михайло Воєводін та Олександр Бабаков, які, як стверджується в документі, цікавилися українськими енергокомпаніями і НЗФ. Боголюбов сказав, що не готовий говорити на цю тему, поки гроші зі спецфонду – $ 100 млн – не будуть повернені, і залишив зустріч.

• З січня 2003 року Пінчук володів опціоном на купівлю «Укрнафти», вірніше, покупку третини часток у компаніях, які володіли 40,1% акцій «Укрнафти». Саме стільки акцій нафтової компанії тоді належало Коломойському і Боголюбову. Пінчук міг реалізувати опціон до кінця листопада 2004 року або до приватизації контрольного пакету «Укрнафти» – за $31,8 млн плюс 15% річних з моменту підписання до дати виконання опціону. Своїм правом Пінчук не скористався.

Про створення феросплавного холдингу

• Пінчук наполягає на тому, що в серпні 2005 – квітні 2006-го Боголюбов і Коломойський неодноразово пропонували йому об’єднати феросплавні активи. На що він нагадував їм про те, що хотів би отримати КЗРК і недоотриманий на цьому підприємстві прибуток. Коломойський запевняє, що не пропонував Пінчуку об’єднати феросплавні активи в холдинг.

• Пінчук посилається на так звану Конституцію – усну угоду про створення феросплавного холдингу і передачу КЗРК, досягнуту на переговорах з ним, одним з його топ-менеджерів Юлією Чеботарьовою, Воєводіним, Михайлом Спектором і Коломойським. Зустріч пройшла в женевському офісі Коломойського 4 вересня 2006-го. Коломойський підтверджує факт такої зустрічі і навіть частково склад учасників, однак запевняє, що ці переговори не мали юридичної сили, і про передачу КЗРК він з Пінчуком не домовлявся.

• Зі слів Пінчука, 4 вересня 2006 року сторони домовилися про таку угоду: Коломойський і Боголюбов вносять до феросплавного холдингу 25,6% акцій НЗФ, акції Стахановського феросплавного заводу, Орджонікідзевського та Марганецького ГЗК, а також 86% акцій Запорізького заводу феросплавів. Пінчук віддає 22,9% акцій НЗФ і 100% акцій промислово-фінансової корпорації «Придніпров’я», що володіє 50% +1 акція НЗФ (пакет, на половину якого претендують Коломойський і Боголюбов).

• У результаті угоди частка Боголюбова і Коломойського в холдингу повинна була скласти 50% акцій, Пінчука – 30%, з яких він отримував 16,4% акцій за $ 180 млн. Ще 20% належали Спектору, за що – у позові та запереченнях відповідачів не сказано. При цьому, за інформацією Пінчука, сторони повинні були провести взаємозалік вимог, і після їх задоволення КЗРК мав відійти Пінчуку.

• Коломойський визнає існування усної угоди – Конституції. Але юридичним підтвердженням створення феросплавного холдингу вважає серію договорів про купівлю Пінчуком, Спектором і Коломойським частки в компаніях, що володіють п’ятьма підприємствами майбутнього холдингу. КЗРК в тих договорах, підписаних 7 листопаді 2006-го, не згадувався. За словами Коломойського, в результаті цієї угоди він отримав у власність 50% акцій феросплавного холдингу (без згадки частки Боголюбова), 30% акцій отримав Пінчук, інші 20%, як і значиться в позові Пінчука – Спектор. Втім, до липня 2010-го частки змінилися: 5% холдингу, що належали Пінчуку, перейшли до Спектору.

• Коломойський не раз говорив про те, що Пінчук давно міг подати позов про порушення своїх прав до українських судів. І мовляв, даремно цього не зробив: термін позовної давності претензій Пінчука – за українським законодавством – закінчився три роки тому.

Олена Шкарпова, Євген Дубогриз, Юрій Винничук

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Рейтинг популярності матеріалу «Коломойський: Пінчук був винен нам з Боголюбовим $ 400 млн» на Finance.ua - 2.0
Топ новини
Обговорюють

Читають

В Контексті Finance.ua