2732
Валютна війна: що це таке і навіщо її ведуть
— Валюта
Першим образний вислів "валютна війна" використав міністр фінансів Бразилії Гвідо Монтега, після чого - з кінця вересня - його підхопили журналісти у всьому світі. Буквально за лічені дні він став дуже модним.
"Багато хто говорить про валютну війну. Я теж використав цю лексику, яка, можливо, все-таки дуже мілітаризована", - наче вибачається за вживання такого хльосткого вислову директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду Домінік Стросс-Кан. Але відразу ж додає: "Проте факт залишається фактом: є немало країн, які розглядають свою валюту як зброю. І це не на користь світовій економіці".
Чим слабкіша "зброя", тим вона небезпечніша
Тут необхідне одне принципово важливе уточнення: у звичайних війнах перемагає як правило той, у кого найсильніша, найпотужніша зброя. Що ж до воєн валютних, то в них, якщо вже використовувати це словосполучення, виграє той, у кого зброя найслабша.
Міжнародне змагання з ослаблення національних валют - ось "мирний" синонім такого модного нині словосполучення. Чим нижчий обмінний курс в конкретній країні, тим більше переваг у її експортерів на світовому ринку. Адже тоді можна продати продукцію за нижчими цінами, ніж виробники з держав з твердими грошовими одиницями, а вирученої валюти все одно вистачить, щоб покрити свої витрати і заробити прибуток. Вигода ж держави полягає в тому, що процвітаючі завдяки експорту підприємства є крупними платниками податків і гарантують збереження робочих місць усередині країни, що допомагає уряду вирішувати складні макроекономічні й соціальні завдання.
Чим успішніше ці завдання вирішуються, тим швидше "набирає вагу" колись слабка валюта. Але в такому разі конкурентоспроможність на світовому ринку експортерів з даної країни знижується. Аби цього не сталося, деякі держави штучно "занижують" вартість своїх національних грошових одиниць.
Штучне заниження
"Валюти індустріально розвинених країн вільно коливаються, тоді як деякі країни з ринками, що розвиваються, спеціально тримають свої грошові одиниці на низькому рівні, щоб сприяти експорту", - відзначає президент Світового банку Роберт Зеллік. Він має на увазі передусім Китай, який проводить політику суворого державного регулювання обмінного курсу.
"Вартість деяких валют є заниженою, і тут в першу чергу треба говорити, звичайно ж, про юань", - вказує аналітик німецького банку BHF Штефан Ріке.
На Заході багато експертів і політиків переконані: саме Китай, який нестримно нарощував останніми роками свою промислову потужність і свій експорт в такі розвинені країни, як США і Японія, є першопричиною нинішньої валютної війни. Потік дешевих китайських товарів, підкреслюють вони, знищив безліч робочих місць на промислових підприємствах в США. Тому Сполучені Штати, які насилу долають наслідки нещодавньої тяжкої рецесії, підсилюють політичний тиск на Китай з метою змусити його перейти на ринкові принципи формування курсу юаня або хоч би істотно його підвищити.
Одночасно Вашингтон усе більш відверто проводить політику слабкого долара. Його девальвація здійснюється, перш за все, шляхом подальшого закачування в економіку свіжих грошей Федеральною резервною системою США.
Тож словосполученням валютна війна зараз позначають, в першу чергу, конфлікт між доларом і юанем, між Сполученими Штатами і Китаєм. Проте це протистояння дестабілізує всю світову валютну систему. І ось вже Японія починає демонстративно збивати курс ієни, а Бразилія обкладає податками іноземні інвестиції, щоб припинити зліт реала.
Головна небезпека - протекціонізм
"Історичний досвід показує, що міжнародне змагання з ослаблення національних валют безперспективне", - нагадує президент Світового банку американець Роберт Зеллік і закликає політиків якнайшвидше розрядити виниклу напруженість.
"Адже якщо вона переросте в справжні конфлікти або породить якісь форми протекціонізму, то ми ризикуємо повторити помилки 30-х років минулого століття", - застерігає Зеллік, маючи на увазі Велику депресію, яка принесла стільки бід всьому людству.
Одна з її основних причин полягала в тому, що найбільші економічні держави тієї пори, намагаючись врятуватися поодинці або за рахунок інших, спорудили безліч протекціоністських бар'єрів. Результатом, як відомо, став обвал всієї світової економіки.
Андрій Гурков
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
