1417
Аукціони небаченої щедрості
— Казна та Політика
Фонд держмайна збирається в найближчі чотири роки заробити на приватизації 50-70 млрд грн. Аби впоратися з поставленим завданням, ФДМУ пропонує швидко і за безцінь позбавитися від дрібних компаній, що не приносять прибутку державі, і з максимальною вигодою реалізувати стратегічні підприємства. Відповідні новації містяться в проекті Програми приватизації на 2010-2014 рр., переданої на минулому тижні на розгляд уряду.
Залишки солодкі
Із запланованої суми левову частку коштів повинен принести продаж декількох десятків об'єктів. За оцінками Concorde Capital, до 15 млрд грн. можуть коштувати держпакети чотирьох генерацій: "Центр-", "Захід-", "Донбас-" і "Дніпроенерго". Ще 10 млрд грн. здатна принести приватизація близько півтора десятків обленерго, близько 10-15 млрд грн. - "Укртелеком" і Одеський припортовий завод, 15 млрд грн. - оціночна вартість державних шахт.
"Остаточна ціна продажу може відрізнятися. Наприклад, те, за скільки інвестори погодяться викупити, наприклад, генерацію і обленерго, залежатиме від декількох чинників: проведення комунальної реформи, підвищення комунальних тарифів, погашення боргів перед компаніями", що приватизуються, - відзначає аналітик ІК Phoenix Capital Сергій Петренко. Додаткові приватизаційні кошти може принести продаж портів, підприємств авіаційної промисловості і націоналізованих банків. Проте уряд поки не прийняв остаточного рішення щодо можливості продажу згаданих активів.
Компанії, що виставляються на приватизацію, потенційно цікаві інвесторам. Проте їх запал можуть охолодити дві обставини: непрозорі умови приватизації і можливість реприватизації, що допускається державою. Відповідно до проекту програми приватизації в договорах купівлі-продажу має бути прописаний вичерпний перелік причин, з яких держава може повернути собі у власність вже проданий об'єкт.
"Необхідно, щоб ці умови були чітко сформульовані. Наприклад, збереження компанією основного виду діяльності. Інакше документ залишає широке поле для неоднозначних трактувань і побоювань реприватизації", - вважає начальник аналітичного департаменту ІК BG Capital Володимир Нестеренко.
Умови підготовки і проведення приватизації стратегічних об'єктів визначатимуться з врахуванням планів розвитку відповідних галузей, рівня значущості таких об'єктів для держави і необхідності проведення на них природоохоронних заходів. Що, по суті, означає можливість прописати в умовах продажу найцікавіших об'єктів спеціальні умови під конкретних покупців. Непрямим підтвердженням цьому є пункт про необхідність враховувати при продажі компанії її "роль і місце в подальшому розвитку галузі". Виходячи з положень програми при виборі переможця конкурсу бізнес-план розвитку підприємства, яке купують, може зіграти набагато більшу роль, ніж запропонована за нього ціна. Хоча експерти відзначають, що це не завжди може призвести до зловживань.
"Не можна говорити, що згадані норми прописані спеціально, щоб прикрити можливі приватизаційні махінації. Наприклад, в модернізацію енергогенеруючих компаній потрібно вкласти удвічі більше, ніж складає їх ринкова вартість. Але при цьому забезпечення енергобезпеки відіграє дуже важливу роль. В цьому випадку державі варто відмовитися від частини прибутку на користь ефективного оновлення устаткування і надійності його роботи", - пояснює аналітик ІК Concorde Capital Єгор Самусенко.
Геть з очей
Зате умови розставання з нецікавими державі активами ФГМ постарався максимально спростити. По-перше, їх продаватимуть цілком (державі не повинно залишитися жодної акції). По-друге, при продажі може бути використаний механізм пониження ціни, тобто Фонд може без обмежень зменшувати первинну вартість, поки не знайдуться бажаючі придбати об'єкт. "Дослідження показують, що як аукціон, так і редукціон приносять в казну приблизно однакову кількість грошей. Держава спочатку не знає, скільки реально коштуватиме той чи інший лот. Наприклад, "Луганськтепловоз" оцінили в 400 млн грн., а реалізували за 410 млн грн. А якби опускали ціну з 2 млрд грн., хто знає, може, продали б набагато дорожче", - говорить Самусенко.
По-третє, покупцям підприємств, що не належать до групи стратегічних, дозволять не зберігати їх профіль після приватизації. "Фактично це означає, що не потрібно шукати так званого промислового інвестора - компанію, яка три-п’ять років займається виробництвом того ж устаткування, що і завод, що купується. Тепер таке підприємство, як, наприклад, Київський мотоциклетний завод, може купити інвестиційна або девелоперська компанія, знести будівлі, вивезти устаткування і побудувати на цьому місці в центрі столиці житло або офіси, що принесе більше прибутку, ніж виробництво мотоциклів", - відзначає Єгор Самусенко. Такий варіант розвитку подій стане цілком можливим. Адже приватизаційна програма передбачає продаж підприємства разом із земельною ділянкою, на якій воно розташоване.
"Раніше траплялися випадки, коли промислові інвестори, які відповідали кваліфікаційним вимогам, не мали фінансової можливості для самостійної покупки великих об'єктів. Зараз група інвесторів може піти простішим шляхом - об'єднатися в консорціум, який може включати як профільних гравців, так і інвестиційні компанії. Також не виключається варіант, що фінансові інвестори будуть виступати покупцями з прицілом на подальший продаж стратегічному інвестору", - доповнює колегу директор аналітичного департаменту ІК Dragon Capital Андрій Бесп’ятов.
На думку аналітиків, отримання доступу інвесткомпаній до об'єктів, що приватизуються, сприятиме об'єктивнішому ціноутворенню і дозволить активізувати фондовий ринок. Зокрема, позитивні чекання у фондовиків викликає ініціатива дробити на частини пакети акцій, що складають менше 25% статутного капіталу, і продавати їх на біржах в разі відсутності попиту.
Олексій Набожняк
За матеріалами: Деловая Столица
Поділитися новиною
