Індустріальні парки: як має їх трансформувати новий закон

Додайте Finance.ua до вибраних джерел Google

Що зміниться для бізнесу після підписання закону про індустріальні парки

Нещодавно Президент України підписав закон № 4961 про індустріальні парки, яким значно знімається бюрократія та розширюються можливості для бізнесу.

Індустріальні парки (ІП) — зовсім не нове економічне утворення для нашої країни і досвід їхньої роботи вже напрацьовано впродовж багатьох років. ІП — це спеціально облаштовані території з готовою інфраструктурою, де діють значні податкові, митні та технічні пільги для бізнесу.

Що змінює новий закон та навіщо ІП під час війни

Раніше ІП мали ліміти щодо площі — до 1 тис. га. Відтепер це обмеження знято. Керуючі компанії таких парків також отримали змогу залучати фінансування, зокрема за програмою «Доступні кредити 5−7-9%».

До речі, щодо кредитів, то їх легко порівняти та взяти готівкою онлайн в українських банках та фінансових організаціях можна завдяки Finance.ua. Для цього ми підібрали для вас понад 20 варіантів.

Додатково спрощено процедури суборенди ділянок для резидентів без необхідності щоразу отримувати погодження орендодавця. Введено жорсткий контроль — заборону на участь компаній, пов’язаних із країною-агресором чи підсанкційними особами. Якщо парк не подає звіти два періоди поспіль, його виключають із державного реєстру.

Під час повномасштабного вторгнення роль ІП критично змінилася. Відтепер вони перетворилися на своєрідний інструмент виживання та безпеки.

Місце для вашої реклами

Так, підприємствам із прифронтових зон потрібно переїжджати, а ІП пропонують їм готову інфраструктуру. Західні регіони стали ключовими хабами, тому саме там кількість ІП стрімко зростає.

Сьогодні резиденти ІП отримують звільнення від ПДВ та мита в разі імпорту нового обладнання, звільнюються від податку на прибуток до 10 років. Також держава бере на себе до 50% витрат на підключення до інженерних мереж.

Для швидкого виробництва безпілотників, РЕБ чи бронетехніки потрібні закриті промислові зони з надійним енергопостачанням, тому такі парки ідеально підходять під ці потреби.

Заводи та ІП дають тисячі робочих місць. Це яскраво ілюструють парки у Закарпатті, де на їх виробництвах працюють понад 2 тис. людей.

Ще є одна стратегічна мета для ІП за їхньої безпосередньої участі у роботі за програмою «Зроблено в Україні» — відійти від експорту сировини (зерно, руда) і виробляти готову продукцію з високою доданою вартістю всередині країни.

<i>Закон про індустріальні парки значно спрощує можливості для бізнесу</i> — *Закон про індустріальні парки значно спрощує можливості для бізнесу*

За інформацією Мінекономіки, в Україні станом на зараз зареєстровано вже понад 120 ІП і зведення нових, попри воєнні ризики, активно триває.

Допомога держави: два напрямки

Державна фінансова допомога є ключовим інструментом програми «Зроблено в Україні». У бюджеті на це закладається чимало грошей, основним розпорядником яких є Мінекономіки через державні банк-партнери — Укрексімбанк, Ощадбанк та ПриватБанк. Хоча фактично фінансування для конкретного парку чи резидентів є не таким великим.

Така допомога розподіляється на два напрямки, які фінансуються у форматі безповоротних грантів: облаштування інфраструктури (до 150 млн гривень) та компенсація за підключення до мереж (150 млн гривень).

З першого напрямку гроші виділяються керуючим компаніям на будівництво інфраструктури — прокладання доріг, підведення залізничних колій, будівництво газогонів, водоводів тощо.

З другого напрямку держава покриває до 50% вартості приєднання до електричних, газових та інших мереж. Для деокупованих та прифронтових територій діють пільгові умови і держава фінансує до 80% вартості.

Читайте також: В Україні з’являться ще два індустріальні парки

З умов є такі: отримувач повинен протягом 3 років збудувати у парку не менше 5 тис. кв. метрів промислових будівель та за цей же період залучити щонайменше двох реальних резидентів.

Якщо керуюча компанія взяла гроші, але не виконала умови, то вона повинна повернути їх назад до бюджету. Держпрограма активно працює і Мінекономіки вже виділило кошти ІП «Хмельницький» (будівництво трансформаторної підстанції та електричних мереж), ІП «Коростень» (будівництво залізничних колій), ІП «Вініндарстрі» (фінансування та прокладання магістральних доріг всередині промислової зони).

«Золота жила» для тергромад та зменшення логістичного плеча

М¹⁰ Lviv Industrial Park (Львів) є одним із наймасштабніших і найбільш відомих проєктів в Україні, який розвиває інвесткомпанія Dragon Capital у промзоні «Рясне-2». Проєкт залучив фінансування від міжнародних донорів, зокрема від ЄБРР — понад 24 млн доларів. Першу чергу логістичного комплексу вже введено в експлуатацію. Цей парк має унікальне страхування інвестицій від воєнних ризиків, що залучає західних резидентів.

До слова, про страхування від воєнних ризиків, то на Finance.ua існує можливість застрахувати житло від наслідків воєнних дій. Замовляйте страхування житла онлайн.

Ще одним успішним проєктом вважається ІП «Біла Церква» — тут повністю збудовано понад 36 тис. кв. метрів промислових приміщень, підведено всі комунікації. У ІП успішно працюють українські та міжнародні резиденти, серед яких фінська компанія Peikko (виробництво буд-метало-конструкцій).

Формація «Сигнівка» (Львів) — комунально-приватна промзона у Львові, яка перетворилася на потужний кластер. Спеціалізується на меблевому виробництві, текстилі, пакуванні, металообробці та машинобудуванні. Сюди релокувалися десятки підприємств із зони бойових дій на Сході України.

Volia Agri-Food Park (Вінниця) — один із найперших агропродовольчих ІП України. Він спрямований на перероблення сільгосппродукції та створення харчів з високою доданою вартістю.

«Захід Ресурс» (Львівська область) — приватний ІП, розташований на кордоні з ЄС, який має величезні площі складів та виробничих цехів та повністю забезпечений автономною енергетикою.

Микола Сюсько, експерт з регіонального розвитку, ексзаступник голови Закарпатської ОД наголошує, що для територіальних громад ІП — це велика «золота жила» у вигляді податку на доходи (ПДФО), нових робочих місць для місцевих та ВПО, а також розвитку сфери послуг навколо кожного заводу.

<i>Для територіальних громад ІП — про нові робочі місця та розвиток сфери послуг</i> — *Для територіальних громад ІП — про нові робочі місця та розвиток сфери послуг*

Ігор Гужва, економіст, експерт з промислової політики вважає, що великі підприємства більше не прагнуть купувати землю у мегаполісах, де немає вільних потужностей електрики, а у ІП вона є. На його думку, завдяки паркам, інвестиції йдуть у невеликі містечка (Чортків, Коростень, Перечин чи Мукачево) і таким чином ІП залишається основою їхньої життєдіяльності та люди не виїжджають: стимулюється відкриття невеликих сервісів та будується житло.

Анатолій Кінах, президент Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП) зазначає, що побудова нових заводів у межах парків, особливо на Західній Україні, дозволяє виробникам інтегруватися безпосередньо у європейські та світові ланцюги постачання. На його думку, ІП створюють умови для випуску складних вузлів, електротехніки та переробленої продукції, яка одразу йде на експорт до ЄС без зайвого логістичного плеча.

Податковий арбітраж та «паперові» парки

Концентрація великої кількості важливих заводів в одному робочому місці робить ІП ідеальною ціллю для ворожих дронів та ракет. Так один точний удар може паралізувати роботу десятків заводів одночасно.

Існують великі екологічні загрози: новий закон суттєво спрощує технічні процедури. Послаблення контролю та наближення гігантів до житлових зон чи заповідників може швидко призвести до забруднення води, повітря та ґрунтів.

«Спрощення умов для інвесторів саме по собі не є проблемою. Питання в тому, чи варто разом із бюрократичними процедурами прибирати механізм, який дозволяє державі заздалегідь побачити сукупний вплив майбутньої промислової території на довкілля та людей», — вважає Юрій Задорожній, експерт із суспільно-політичних питань ГО «Екоклуб».

Експерт закликає комітет Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування і комітет з питань економічного розвитку в найкоротші терміни розробити законопроєкт зі зміни до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», яким буде повернуто облаштування індустріальних парків у перелік видів планованої діяльності та об’єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля.

Роман Нейтер дослідник Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки (KSE) вважає, що надання масштабних податкових пільг створює умови для недобросовісної конкуренції та податкового арбітражу. Так, на його думку, великі компанії можуть юридично перереєструвати свої робочі потужності всередині парку або штучно переводити прибутки туди, щоб повністю уникати сплати податків до державного бюджету, не створюючи разом із цим нового продукту.

Читайте також: Бюджет-2027 у цифрах: курс долара, ВВП, оборона, соціальна сфера

Експерти громадської ініціативи «Голка» вважають, що оскільки до переліку дозволених об’єктів у межах ІП додали хостели, готелі та заклади сфери послуг, виникає великий ризик забудови території житловими висотками. Так, забудовники можуть отримувати землю під виглядом ІП з усіма податковими пільгами та комунікаціями коштом держави, а замість заводів будувати комерційну житлову нерухомість.

В історії України є велика кількість так званих «паперових» парків, які свого часу гучно і парадно відкривалися, проте нічого там не робилося. Тому Кабмін проводить останнім часом чистку таких ІП. Хоча умови зараз стали жорсткішими, ризики появи таких парків все ж таки існують.

По-перше, це так звана лазівка трирічного вікна, адже закон вимагає саме протягом цього терміну збудувати 5 тис. кв. метрів цехів та залучити двох резидентів. Це величезний строк і протягом цих років парк може бути абсолютно чистим, без цехів.

По-друге, юристи вважають, що будь-яке невиконання умов (той же брак резидентів) керуюча компанія може списати на обставини непереборної сили через воєнний стан. А це дозволить такому парку роками залишатися саме «паперовим».

По-третє, формальне виконання умов. Так, керуюча компанія навпаки може швидко виконати умови закону: звести з дешевих сендвіч-панелей ангар і зареєструвати як резиденти дві свої ж підставні фірми. Таким чином, юридично умови виконано, а фактично — це «паперовий» ІП, який нічого не виробляє.

Відмінність українських ІП від європейських та загальні підсумки

Головна відмінність полягає у тому, що європейські парки будуються як довгострокові екологічні та цифрові екосистеми, де держава бере на себе 100% ризиків, тоді як в Україні ІП — це інструмент антикризового виживання в умовах війни.

Так в ЄС ІП проєктується як єдиний механізм. Приміром, якщо у парку є хімічний завод, який виділяє очищену воду, то поруч будують підприємство, яке потребує цієї води для охолодження чи підігріву. В Україні парки формуються за принципом «хто перший прийшов і купив ділянку».

У європейських країнах місцева влада коштом європейських фондів спершу зводить дороги, будує залізницю, потужності світла, очисні споруди, а потім шукає інвесторів.

В Україні громади мають лише голу землю і у них бракує грошей, тому інвестор змушений сам цим займатися або якийсь приватник за допомогою не таких вже великих грошей, наданих від грантів Мінекономіки.

Зрозуміло, що зараз в умовах ведення жорстокої війни, в українських ІП не може бути чіткої європейської концепції та практики роботи. Проте варто зазначати, що її не було і задовго до початку повномасштабної війни і ІП здебільшого були тими ж «паперовими» або лише користувалися пільгами, майже нічого не даючи державі та економіці.

Читайте також: Блокування портів та атаки на логістику: як це впливатиме на економіку і життя українців

Також практика роботи ІП свідчить, що навіть у мирні часи до парків майже не приходило іноземного капіталу.

Деякі експерти зазначають, що фактично держава зараз створює пільгові умови для перерозподілу внутрішнього бізнесу, а не залучає світові гроші ззовні.

Критики реформи зазначають, що реальну вигоду від створення парків отримує не стільки дрібний чи середній виробник, скільки кілька великих приватних девелоперських компаній. А вони завжди мають колосальні гроші для викупу землі та управління цими зонами. Дрібному локальному бізнесу зайти в такий парк важко, оскільки керуючі компанії виставляють високі вимоги до орендарів або масштабів виробництва.