"Паризький синдром": чому Франція стає жертвою терору?


"Паризький синдром": чому Франція стає жертвою терору?

Тема візової лібералізації для громадян України тримає країну в напрузі вже не перший місяць, то даючи привід радісному передчуттю, то увергаючи багатьох буквально у відчай і породжуючи відчуття безсилля. Днями в Києві єврокомісар з питань розширення та європейської політики сусідства Йоханнес Хан в черговий раз пообіцяв, що все буде. Треба почекати ще зовсім небагато. І навіть назвав як орієнтир нову дату – жовтень цього року.

Розрахунок єврочиновників простий: в середині вересня, після законних літніх канікул, в Брюсселі планують затвердити узгоджений Європарламентом 7 липня проект законодавства щодо вдосконалення механізму призупинення безвізових режимів з третіми країнами.

НОВИЙ МЕХАНІЗМ ПРИЗУПИНЕННЯ

Після ж голосування на пленарному засіданні Європарламенту, для позитивного рішення якого достатньо простої більшості голосів, має ще відбутися офіційне голосування Ради ЄС – імовірно в кінці вересня або на початку жовтня. «А після цього все може статися дуже швидко, оскільки там вже чисто технічні питання – переклади на 24 мови, публікація тексту в офіційному журналі і так далі. Після необхідних процедур все може забрати від 4 до 6 тижнів», – розповіла в коментарі Укрінформу генеральний секретар Європейської ініціативи стабільності (ESI) Александра Штігльмаєр.

Вона також роз’яснила, що запровадити сам механізм можна буде дуже швидко, досить, щоб скаргу подала одна країна. Єврокомісія буде розглядати її 3 місяці, але може і швидше. Всі країни голосують, потім доводять до відома МЗС те, що ось від цього дня вони повинні знову видавати візи громадянам цієї країни. При цьому за ЄК залишається право вирішити, чи виправдані підстави для припинення. «Тому що якщо скарга походитиме від якої-небудь маленької країни, в Брюсселі можуть сказати: слухайте, це занадто жорстоко – позбавляти права безвізових поїздок країну, якщо до вас звернулося 500 осіб, а не 200», – зазначає Штігльмаєр.

Саме припинення діє 6 місяців. Потім ЄК має надати новий звіт про те, поліпшилася ситуація чи ні. «Якщо проблем немає, то безвізовий режим відновлюється. Якщо проблеми залишаються, то механізм діє 12 місяців, протягом яких країни-члени можуть ухвалити рішення і про повну відмову від безвізового режиму», – пояснила експерт.

Штігльмаєр нагадала, що у ЄС вже є такий механізм, він був запроваджений в січні 2014 року у відповідь на ситуацію із Західними Балканами. Зараз питання постало про те, щоб механізм відкоригувати, зробити його більш швидким і легким для запуску.

Нагадаємо, що у випадку з громадянами 6 країн Західних Балкан кількість кшукачів притулку зросла з 10 тисяч до існування безвізового режиму з ними до 127 тисяч у 2015 році. Наприклад, у Німеччині (на яку припало 84% всіх, хто прибуває) задоволено було менше 1% прохань. Однак протягом кількох місяців розгляду питання цих людей забезпечували житлом, надавали їм медичну допомогу і видавали готівку. Згодом “пропозиції” стали не такими щедрими: погіршилися побутові умови, матдопомога зменшилася, це призвело до різкого скорочення кількості прохачів притулку. Але результатом стало те, що вся ситуація, а також спалахнула криза біженців і “Брекзіт” змусили країни-реципієнти “більш критично дивитися на питання візової лібералізації, з’явився страх перед будь-якою формою міграції”, – зазначила експерт, яка виступила в Берліні на “круглому столі” з питання візової лібералізації для України.

ПОРАДИ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ

Не додає оптимізму в очах європейців і те, що в Україні є 1,8 млн внутрішньо переміщених осіб. За межі країни виїхало, переважно в Росію, – понад мільйон людей. Але і в Європі зросла кількість українців – шукачів притулку. До конфлікту таких було в середньому близько 1 тисячі на рік, зараз – 22 тисячі звернень. В абсолютних цифрах це небагато на тлі 1,3 мільйона біженців до ЄС в 2015 році. Але країни-члени нервують, вони не впевнені в тому, що кількість шукачів притулку з країни з населенням 45 мільйонів не зростатиме, якщо конфлікт не буде усунено найближчим часом, каже Штігльмаєр. При цьому вона визнає, що в цьому році кількість прохачів притулку в ЄС з боку українців зменшилася, що пов’язано частково з небажанням “бути втиснутими разом з усіма іншими в пункти розподілу і чекати там рішення рік або два”. А сьогоднішні пункти прийому, здебільшого, – саме бараки з кімнатами на кілька людей, а то і спортзали.

Генеральний секретар ESI порадила членам українського уряду активніше спілкуватися з МВС країн, які гальмують надання безвізового режиму. Це такі держави, як Німеччина, Бельгія, Італія, Люксембург. Вислухати їх побоювання і розвіяти сумніви. Крім того, корисним, з її точки зору, було б ретельно вивчити всі випадки подання прохань про притулок і проаналізувати їх, що допомогло б вирішити питання в корені. Важливо пояснювати, що Україна вживає заходів щодо інтеграції внутрішніх біженців і у них є перспективи всередині країни, сказала експерт.

РОЛЬ БЕЗВІЗУ І МЕХАНІЗМУ ЙОГО ПРИПИНЕННЯ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ РЕФОРМ

Українська влада і неурядові організації, громадянське суспільство, роль якого в просуванні безвізу не можна переоцінити, намагаються переконати європейських партнерів у тому, що у тих немає підстав побоюватися масового напливу українців після лібералізації візового режиму. “Ми намагаємося розбити міфи, ми розповідаємо чітко про реформи в міграційному менеджменті, в прикордонній службі, про антикорупційну реформу; що ми зробили, а що ще дотиснемо», – розповідає кореспонденту Укрінформу аналітик громадської організації “Європа без бар’єрів” Катерина Кульчицька.

Її структура підготувала Migration Security Map англійською, німецькою мовами, де викладено чітко всі факти.

Факти ці такі. З 2006 року скоротилася на 30% кількість нелегальної міграції з метою працевлаштування. Україна посідає 23 місце серед країн, які 2015 року в Німеччині вчинили протиправні дії (це близько 8 тисяч чоловік).

Що стосується внутрішньо переміщених осіб, то 85% з них переїхали в найближчі до зони конфлікту регіони, а також до Києва. До того ж, за оцінками Кульчицької, половина цих людей зареєструвалася тільки для отримання допомог і пенсій і відразу після цього повернулася в місця постійного проживання, приїжджаючи раз на місяць по виплати. Згідно з останнім дослідженням Міжнародної організацією праці в Україні, 2015 року понад 60% ВПО не хотіли нікуди їхати з місць постійного проживання. Тільки 6% хотіли переїхати в межах України і лише близько 3% – за кордон. “Можна сказати, що ці люди мають глибоке коріння в Україні й справді хочуть залишитися в країні”, – резюмує експерт, наголошуючи на тому, що “ситуація з ВПО стабільна і контрольована”.

Серед інших аргументів вона називає те, що в минулому році серед 476,5 тисяч прохань про притулок у Німеччині від громадян України надійшло 4 660 – 1%, а в першому кварталі 2016 таких було 765 осіб – 0,4% від загальної кількості претендентів.

Країна успішно виконує умови угод щодо реадмісії: за 5 років Україна прийняла назад більше 3 тис. осіб з ЄС, причому не тільки українців, а й громадян інших країн, які потрапили в ЄС із території України – росіян, афганців, іракців, сомалійців тощо. “Це наш інструмент захисту ЄС від нерегульованих мігрантів”, – підкреслює Кульчицька.

“Ми намагаємося донести і показати, що ми – цивілізована, нормальна країна, яка має сильний зв’язок зі своєю територією. Ми як громадянське суспільство намагаємося показати, що для нас безвіз дуже важливий. Не так, як для політиків, це їхній рейтинг, а як важливий він для нашого населення, для подальших європейських реформ у сфері європейської інтеграції”, – підбиває підсумок Кульчицька.

З нею згодна і голова організації “Європа без бар’єрів” Ірина Сушко. Вона вважає план щодо візової лібералізації ефективним інструментом для проведення внутрішніх реформ, особливо в боротьбі з корупцією. Ірина та її колеги підтримують ідею запровадження механізму тимчасового припинення і постлібералізаційного моніторингу. “Це буде дуже хороший, дуже надійний інструмент для підтримки ритму українських реформ”, – переконує вона кореспондента Укрінформу. Сушко впевнена, що багато процесів у нашій країні відбулися якраз завдяки тому, що в українському суспільстві попит на безвізовий режим був надзвичайно високим. «Це змусило політиків приймати абсолютно непопулярні для себе рішення, які для деяких депутатів, для членів уряду можуть стати фатальними», – говорить вона.

Юрист Центру протидії корупції Anti-Corruption Action Centre (AntAC) Анастасія Красносельська підтверджує, що антикорупційна реформа, наприклад, без перебільшення почалася в Україні тому, що це було однією з умов плану дій щодо візової лібералізації, і могла б стихнути, якби не тиск з боку ЄС. “Це дає серйозний важіль проти політиків, які не хочуть її”, – зазначає Красносельська, уточнюючи, що система, хоча і запущена, “ще не є стійкою і не набула поки незворотного характеру”. “Ми відчуваємо, що політики, які не надто підтримують антикорупційну реформу, і таких багато, шукатимуть будь-які можливості для внесення законодавчих ініціатив, які будуть знижувати ефект. Тому нам потрібна підтримка для просування антикорупційної реформи, потрібен інструмент моніторингу. Якщо цього не буде, будуть лазівки для зриву реформи”, – говорить юрист AntAC.

ЗАРУЧНИКИ ОБСТАВИН

При цьому всі експерти закликають до того, щоб ЄС не розв’язував власні проблем за рахунок відкладення питання тієї ж візової лібералізації. І не тому, що українці такі гарні, що заслужили, а тому що візова лібералізація – це історія успіху самого ЄС. “Це може бути питанням авторитетності ЄС, його здатності впроваджувати проекти, так що це вигідно і самому Європейському Союзу», – вважає Ірина Сушко. Незважаючи на виконання Україною всіх критеріїв, до неї залишаються необґрунтовані міграційні питання. Україна вже кілька разів ставала жертвою так званих обставин, які виникали несподівано, нізвідки і в найбільш невідповідний момент.

Одним з таких став якраз удосконалений механізм припинення, запропонований Німеччиною і Францією. На ньому наполягає особисто канцлер ФРН Ангела Меркель. При цьому вона підкреслює, що це не пов’язано саме з Україною. Просто так складаються обставини. Після червневих переговорів з прем’єр-міністром України Володимиром Гройсманом у Берліні голова німецького уряду вкотре запевнила, що заковика зараз виключно в цьому та інших проблем вона не бачить і сподівається, що все буде вирішено швидко.

Співрозмовниця агентства з МЗС ФРН (вона просить не називати її імені, спілкування чиновників безпосередньо зі ЗМІ із цитуванням у відомстві не заохочується) підкреслює, що її країна «чітко дотримується обіцянок, даних Україні та іншим східним партнерам, про те, що лібералізація буде після виконання критеріїв». І виконання яких ніхто не ставить під сумнів. При цьому вона трохи ображається, що українські колеги часто повторюють, що питання візової лібералізації – дуже чутливе питання для України. «Але зрозумійте, для нас це теж дуже чутливе питання», – підкреслює вона, маючи на увазі побоювання Берліна. Дипломат нагадує, що останні з критеріїв були досягнуті не далі як навесні цього року, тобто не так давно, щоб настільки вимагати прискорення процесу. А він, цей законодавчий процес, триває своїм робом, причому досить швидко, і всі в уряді працюють під великою напругою. «Тому трохи несправедливо говорити про затягування і відстрочки. Це контрпродуктивно – звинувачувати нас у затягуванні. Так, ми обіцяли, але це не означає автоматизму. Будь ласка, дайте і ви нам час», – нарікає вона, підкреслюючи, що Європа хоче «добрих, якісних рішень».

Над переконанням німецьких колег в тому, що ми теж хочемо якісних рішень, працювали і українські дипломати. Міністру закордонних справ Павлу Клімкіну і послу України у ФРН Андрію Мельнику довелося не раз і не два вести розмови з керівництвом відомства канцлера, в Кримінальній та Федеральній поліції, з кураторами спецслужб, МЗС. Звісно, у німецькому МВС (яке і стало основною заковикою) на всіх рівнях, починаючи від держсекретаря, пані Хабер, і закінчуючи керівниками підрозділів за напрямками – візовим, міграційним, ризиків. Їх, зокрема, турбує факт зловживань з депортацією, реадмісією, розповів кореспонденту Укрінформу Андрій Мельник. “Хоча українці й мають невеликі шанси на отримання статусу біженця, однак є різні механізми тут залишитися і відтягнути процес повернення на батьківщину, що змушує німецьку сторону шукати механізми, як цьому запобігти”, – говорить дипломат. Адже кожен місяць, який людина проводить тут, це кошти, які витрачає держава.

Ще останнім часом загострилася тема злочинності. Нас безпосередньо вона не стосується, кажуть про російську мафію і дуже активну останнім часом грузинську.

Ось на тлі останнього і виникли додаткові складності для України, адже ми йдемо в одному “безвізовий пакеті” з Грузією. А ще з Туреччиною і Косово. І це проблема. До того ж іще і в світлі останніх подій в Туреччині й подальших кроків президента країни, які в Берліні та Брюсселі аж ніяк не вважають демократичними, і це, очевидно, ще далі відсуне Анкару від виконання критеріїв.

Александра Штігльмаєр не виключає, що Брюссель все ж розділить «пакет» з надання безвізового режиму. «Я думаю, можна було б це змінити, оскільки на відміну від України і Грузії, які виконали всі умови, Туреччина і Косово виконали не всі». У вересні, після того як буде схвалено механізм, Європейська Рада працюватиме щодо України й Грузії, переконана вона.

«Європейська сторона повинна бути дуже обережною і мати політичну волю для того, щоб не зробити нічого, що призвело б до нової дестабілізації в Україні», – говорить експерт Німецького фонду зовнішньої політики Вілфрід Їлге. Він вважає, що українцям треба дати «видимий, відчутний символ, що щось змінилося після Майдану». Тому що результати реформ буде видно лише через кілька років, а людям в Україні «потрібна морквина для того, щоб її з’їсти, а не тільки бачити її перед носом». Причому вже зараз…

Ольга Танасійчук

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Також з цієї теми: Казна та Політика
Дивись також
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
В Контексті Finance.ua