1889
Термомодернізація житла: перші кроки
— Особисті фінанси
Підвищення енергоефективності багатоквартирних будинків – пріоритетний напрямок на найближчу п’ятирічку для України. Але з чого його починати – виявилося для багатьох ОСББ складним питанням, оскільки кожна будівля по-своєму унікальна – і за конструктивними особливостями, і щодо застосованого інженерного обладнання, і за термінами експлуатації. Враховуючи це, створити універсальну програму термомодернізації будинку навряд чи можливо. Така програма для кожної будівлі повинна розроблятися індивідуально, а от підходи до розробки можуть бути загальними.
Реалії нашого часу такі, що через високі тарифи на енергоресурси вже ніхто не сумнівається в необхідності їх економії.
По суті, тарифна політика, що проводить держава, стала потужним стимулом підвищення енергоефективності існуючого житлофонду. Одночасно з цим вона ж породила активізацію самодіяльного «творчості» населення з термомодернізації житла.
Масово проводиться зовнішнє утеплення окремих квартир, багато хто відмовляється від централізованого опалення та гарячого водопостачання, хтось збільшує кількість секцій в опалювальних приладах і т.і.
Однак створити оазис для своєї квартири в енегонеефективному будинку – заняття безперспективне. Крім погіршення технічного стану будівлі, розбалансування роботи його інженерних систем воно нічого не дасть!
Проблему підвищення енергоефективності будівлі можна вирішити тільки спільними зусиллями всіх мешканців будинку. Тому, сьогодні, мабуть, найголовніше завдання керівництва ОСББ – об’єднати зусилля всіх співвласників навколо ідеї підвищення енергоефективності їх спільної власності, створення колективу однодумців, готових взяти на себе відповідальність і витрати по її реалізації.
Саму ж роботу з підвищення енергоефективності будівлі починати потрібно з ретельної і всебічної перевірки технічного стану будинку та його інженерних систем. Виконати її можна як власними силами (якщо серед співвласників є фахівці), так і з залученням енергоаудиторських компаній.
На цьому етапі головне – виявлення всіх факторів, що негативно впливають на стійкість дому та безперебійну роботу його інженерних систем, а також визначення конкретних причин наднормативного енергоспоживання. Подібний аналіз повинен лягти в основу майбутньої програми підвищення енергоефективності будівлі, що включає перелік ремонтних робіт, пов’язаних з підвищенням стійкості будівлі і термомодернізаційних заходів з орієнтовними термінами їх виконання і витратами на реалізацію.
Програма повинна бути розглянута і затверджена на загальних зборах ОСББ, після чого вона стає практичним керівництвом до дії з підвищення енергоефективності будинку. При цьому якщо у будівлі є проблеми, пов’язані з його стійкістю (нерівномірне осідання фундаментів, протікання покрівлі тощо), то роботи по їх усуненню повинні бути пріоритетними. Якщо ж таких проблем немає, або вони усунені – можна приступати до реалізації термомодернізаційних заходів.
Як правило, починати термомодернізацію слід з поліпшення роботи інженерних систем будинку. І в першу чергу, організувати облік споживання всіх енергоресурсів. В основному це стосується споживаної теплової енергії, так як облік споживання холодної та гарячої води, електроенергії і навіть газу практично вирішене кожним квартировласником.
З тепловою енергією все набагато складніше. Технічно можна організувати поквартирний облік, але це дуже дорогий захід і не кожному по кишені. Набагато простіше налагодити побудинковий облік споживання тепла. Тим більше, що установка побудинкових лічильників теплової енергії сьогодні входить в обов’язок її постачальників.
Як показує практика, перехід від оплати за опалення квадратних метрів до оплати за спожиті калорії теплової енергії дозволяє жителям на 20-30% знизити оплату за опалення, при цьому, не вкладаючи в це додаткові кошти. Зрозуміло, що установка побудинкового лічильника теплової енергії абсолютно не впливає на поліпшення енергоефективності будівлі, а тільки дозволяє навести порядок в розмірах оплати за реально спожиту теплову енергію.
Першим заходом, що дозволяє дійсно підвищити енергоефективність будівлі, є заміна застарілих теплових пунктів елеваторного типу, якими обладнано більшість існуючих житлових будинків, на сучасні індивідуальні теплові пункти (ІТП) з погодним регулюванням.
Це компактне і не дуже складне обладнання, що складається з декількох насосів, різних клапанів, засувок з електроприводами, датчиків і вимірювальних приладів, пластинчастого теплообмінника, теплолічильника і системи автоматизації з програматором. Основною перевагою такого обладнання є те, що циркуляція теплоносія у внутрішньобудинкових мережах здійснюється примусовим чином, при цьому автоматично регулюється тиск в системі, що дозволяє уникнути аварійних ситуацій в мережах через перепади тиску і оперативно відгукуватися на зміни гідравлічного опору мережі, пов’язане з поквартирним регулюванням .
Завдяки ІТП суттєво покращується робота системи гарячого водопостачання. Основним пристроєм, що забезпечує цю функцію, є пластинчастий теплообмінник, де первинний теплоносій використовується для підігріву звичайної водопровідної води до необхідних параметрів. Циркуляція гарячої води в системі здійснюється спеціальним циркуляційним насосом. Засоби автоматизації підтримують систему гарячого водопостачання в робочому стані залежно від розбору гарячої води і часу доби.
Дуже важливо також наявність у сучасних ІТП функції регулювання теплоспоживання будівлі в залежності від погодних умов. Завдяки відповідній керуючій автоматизованій системі, яка на підставі показань датчика температури зовнішнього повітря зменшує або збільшує подачу теплоносія у будинкову опалювальну мережу, вдається оптимізувати енергоспоживання будівлі і значно економити енергоресурси.
Крім зазначеного, до складу ІТП входить вузол обліку спожитої теплової енергії, а наявність засобів автоматики та відповідного програматора дозволяє мешканцям не тільки контролювати витрату теплової енергії, а й керувати ним. З’являється можливість регулювати температуру теплоносія у внутрішньобудинкових опалювальних мережах і гарячої води в системі гарячого водопостачання, збільшувати або зменшувати витрату теплової енергії по годинах доби, задавати необхідні параметри по тиску в системі, що виключають можливість аварій.
Як показує практика, заміна застарілих ІТП на більш сучасні дозволяє економити 30% і більше теплової енергії, а вкладені в це кошти окуповуються за один-два опалювальних сезони.
Другий крок – усунення такого явища, як перетоплення в одних квартирах і недотоплення в інших. Сьогоднішні технічні засоби дозволяють позбутися цього, але лише в тому випадку, якщо будівля обладнана сучасним ІТП.
Для цього застосовуються спеціальні балансувальні клапани, що встановлюються на стояках опалювальних мереж. Вони забезпечують автоматичне балансування опалювальної системи і подачу теплоносія з однаковими параметрами до всіх опалювальних приладів будинку. Сама по собі реалізація цього заходу не забезпечує відчутної економії енергоресурсів. Однак завдяки йому створюються однакові комфортні умови проживання для всіх мешканців будинку.
Наступним енергоефективним заходом могло б бути обладнання опалювальних приладів у всіх квартирах будинку радіаторними терморегуляторами.
Завдяки своїм конструкційним особливостям цей прилад реагує на найменші зміни температури в приміщенні і збільшує або зменшує подачу теплоносія на опалювальний прилад. За допомогою радіаторного терморегулятора можна задавати бажану температуру в приміщенні в діапазоні від 5 до 26°.
Іншими словами, у споживача з’являється можливість регулювати тепловий комфорт у своїй квартирі, встановлювати бажану температуру в кожному приміщенні, знижувати її в нічний час або до мінімально допустимої під час відсутності мешканців у квартирі. Разом з тим для того, щоб цей захід крім комфорту проживання приносило ще й економічний ефект, необхідно виконати ряд умов.
Перше – це також наявність сучасного ІТП із загальнобудинковим урахуванням теплової енергії. Друге – радіаторні терморегулятори повинні бути встановлені на всіх опалювальних приладах в будівлі. І третє – всі мешканці будинку активно використовують терморегулятори для економії тепла. Остання умова, мабуть, найскладніша. Буде потрібно чимало роз’яснювальної роботи з боку керівництва ОСББ. Але коли це вдасться зробити, реальна економія теплової енергії складе близько 20% при порівняно невеликих витратах на установку радіаторних терморегуляторів.
Після реалізації вищенаведених заходів можна бути впевненим, що системи опалення та гарячого водопостачання будівлі відповідають сучасним вимогам з енергоефективності та приступати до виконання наступних кроків, пов’язаних з утепленням огороджувальних будівельних конструкцій.
Варто підкреслити, що дотримання саме такого порядку – спочатку модернізуємо інженерні мережі, а потім утеплюємо будинок – має велике значення. Само утеплення не приведе до бажаного зниження витрат на опалювання будинку, так як кількість теплової енергії, яка подається для його опалення, буде такою самою, як і до нього.
У квартирах, безумовно, стане тепліше, але відсутність сучасних засобів автоматизації та регулювання теплоспоживання приведуть лише до необхідності позбавлення від непотрібного тепла шляхом «кватиркового» провітрювання. І навпаки, утеплення будівель, де попередньо проведено модернізацію системи опалення, приносить значний економічний ефект і дозволяє на половину і більше скоротити енергоспоживання.
Утеплення огороджувальних конструкцій будівлі передбачає виконання комплексу заходів, пов’язаних із заміною застарілих вікон і вхідних дверей на енергоефективні, утепленням зовнішніх стін, дахів, перекриттів над підвалами та внутрішньобудинковими проїздами. При цьому заміна вікон, як правило, виконується кожним власником квартири самостійно.
Тут важливо, щоб нові вікна відповідали нормативним вимогам щодо опору теплопередачі для кліматичної зони, в якій знаходиться будівля. Процес утеплення інших огороджувальних конструкцій зрозумілий. Важливо лише дотримуватися вимог до якості застосовуваних ізоляційних матеріалів і вибору кваліфікованої підрядної організації, яка буде цим займатися.
Проробивши всю описану роботу, невирішеною залишається лише одна проблема – забезпечення справедливої оплати за теплову енергію кожним конкретним споживачем залежно від його фактичного споживання. Забезпечити це можна тільки за рахунок організації поквартирного обліку спожитої теплової енергії.
Встановити в квартирі прилади обліку, як вже зазначалося, технічно не складно. Якщо в квартирі єдине теплове введення, що в існуючому житлі зустрічається досить рідко, то прилад обліку ставиться на цьому введенні.
Якщо такого введення немає, то можна встановити лічильник на кожен опалювальний прилад. Такий варіант досить витратний для споживача, оскільки обладнання не дешеве. Тому в більшості країн, де давно займаються теплозбереженням, застосовується інша система обліку з використанням недорогих приладів, так званих розподільників витрат на опалення, що встановлюються на кожному радіаторі.
Прилади-розподільники за своєю суттю не є лічильниками теплової енергії. Однак з їх допомогою, знаючи загальне споживання теплової енергії будинку, визначеною за загально будинковим лічильником, можна обчислити частку споживання теплової енергії кожним опалювальним приладом квартири і будинки в цілому. Зчитування показань приладів-розподільників здійснюється дистанційно, або щомісячно безпосередньо власниками квартир.
Розроблено спеціальні програмні комплекси, що дозволяють на підставі загальнобудинкового теплоспоживання та показань приладів-розподільників визначити обсяг споживання тепла кожною квартирою і, відповідно, розмір плати за її використання. Здавалося б, все дуже складно, але як показує практика наших сусідів-поляків, де подібні системи широко поширені, працюють вони досить просто і ефективно.
Алекс Гор
За матеріалами: Україна Комунальна
Поділитися новиною
