2915
Порятунок вкладників. Куди інвестувати гроші
— Особисті фінанси
Що ж все-таки робити з тими $60 млрд, які, за оцінками НБУ, мертвим вантажем лежать під матрацами українців? Звичайних громадян, оскільки великі підприємці вже давно освоїли міжнародні фінансові ринки, а чиновники і парламентарії, згідно з деклараціями, живуть за межею бідності.
Отже, на кону $60 млрд і велика кількість зацікавлених осіб навколо. Все, як у казці про Буратіно. Український народ намагається зберегти свої грошики, щоб не померти від голоду і холоду, так само, як дерев’яний хлопчик намагався зберегти п’ять золотих, щоб купити куртку старенькому батькові Карло.
Уряд і парламент, як Карабас-Барабас і його помічник, любитель п’явок Дуремар, намагаються ці гроші у народу відняти, встановлюючи все нові податки і збори, причому роблять це прямолінійно, грубо і в цілому неефективно.
Кіт Базиліо та лисиця Аліса в особі українських банків інвестиційних фондів та інших слабо або взагалі ніким не регульованих фінансових інститутів діють тонше, запевняючи, що депозитні вклади, паї та інші фінансові вкладення виростуть пишними грошовими деревами.
Але не так-то довірливий український Буратіно. Звичайно, якусь частину грошей сучасні Карабас, Аліса і Базиліо виманити зуміли, але ж основний капітал як і раніше під матрацами і чекає свого часу.
Як же змусити людей інвестувати?
По-перше, хотілося б розділити поняття інвестування на дві категорії. Перша – інвестиції в реальний сектор, наприклад, розвиток малого бізнесу. Упевнений, будь регуляторне і податкове середовище в Україні трохи гуманніше і терпиміше до своїх співгромадян, то у більш заповзятливої частини нинішніх “матрацових” інвесторів напевно з’явилося б бажання вкласти свої заощадження у створення невеликих сімейних підприємств.
Так, в короткостроковій перспективі лібералізація податкової політики може призвести до моментального зниження суми зібраних податків (те, чого бояться чиновники).
Але, може, варто задуматися і про завтрашній день? У будь-якій розвиненій країні малі та середні підприємства є основою економіки. Взяти хоча б сусідню Польщу, де малий і середній приватний бізнес дозволив країні пережити останню економічну кризу краще за всіх в Європі.
Що стосується другої категорії, фінансового інвестування, то тут справи йдуть ще гірше. Аналізувати можливості для фінансових інвестицій в Україні немає сенсу: їх просто не існує. Протягом останніх десяти років долар під матрацом був не тільки надійніше, але і прибутковіше, ніж будь-які депозити і вкладення в інвестиційні фонди.
Але вічно так тривати не може – це фінансовий тупик як для самих громадян, так і для держави в цілому.
При цьому швидких змін на українському фінансовому ринку, на жаль, очікувати не доводиться. Якщо відродити довіру до банківської системи ще так-сяк можна, то створення в країні фондового ринку навіть у середньостроковій перспективі є завданням те саме епічним подвигам Геракла. Поява національних інституційних інвесторів можливе лише в результаті пенсійної реформи, а судячи по швидкості і якості здійснення реформ, на це підуть роки, якщо не десятиліття.
Так, панове чиновники і законодавці, чому б не дозволити українцям інвестувати гроші за кордон? Вільно і безперешкодно, без всяких дозволів НБУ.
Чому український громадянин може запросто грати у валютні гри з сумнівними forex-конторами, але позбавлений права купити євробонди власної держави?
Страшно, що всі “матрацні” гроші витечуть за кордон? Ну і що? Адже з-під матраца держава і так отримує лише велику жирну дулю.
Податків нуль, гроші не працюють, добробут не росте, споживання – головний двигун економіки – не збільшується. У той же час інвестування за кордон через регульований інститут посередників, цілком могло б стати джерелом хоч якихось податкових надходжень.
Що важливо: у довгостроковій перспективі у громадян України, які легально інвестують в західні інвестиційні фонди, з’явилася б можливість створити власний пенсійний план і припинити ховатися під матрацом від крадія держави.
А якщо в Україні колись вдасться створити ліквідний фондовий ринок, то можете не сумніватися: частина грошей, інвестованих у цінні папери за кордоном, обов’язково повернеться. Це закони ринкової економіки.
До речі, один долар, інвестований десять років тому в американський індексний фонд S&P500, перетворився б сьогодні в $1.9. Самі можете порівняти цей показник з прибутковістю матраца, самого прибуткового та безпечного українського інвестиційного інструменту.
Іван Компан
За матеріалами: НВ
Поділитися новиною
