848
Наталія Яресько: «Ми хочемо надихнути бізнес, спростивши податкову систему»
— Казна та Політика
Цими вихідними в Києві проходив симпозіум «Звільнення від пострадянської спадщини», організований блогерською платформою VoxUkraine та Київською школою економіки. На заході з доповіддю виступила міністр фінансів України Наталія Яресько.
Зокрема, голова Мінфіну зосередила увагу на тому, що в умовах жорсткої бюджетної економії не можна нехтувати як інтересами бізнесу, так і суспільними настроями. Тотальне зменшення витрат у поєднанні з різким зниженням купівельної спроможності населення може викликати сплеск соціального невдоволення. У зв’язку з цим, за словами Наталії Яресько, на перехідному етапі дотування монополій необхідно замінювати підтримкою кінцевих споживачів. Це не лише допоможе подолати корупцію, а й підвищить ефективність роботи постачальників послуг, а дотації кінцевого споживача приведуть до стимулювання внутрішнього попиту.
Важливим, на думку міністра, є адекватне і зважене адміністрування податків – особливо в умовах вимушеного збільшення витрат на оборону. Для цього необхідно дати сигнал бізнесу, що збори, які він сплачує, не «розсіються» в безлічі корупційних ланок, а підуть на зміцнення обороноздатності країни та економіки в цілому.
Основні тези з виступу міністра.
Про зменшення держборгу
З кінця 2013-го по лютий цього року уряду вдалося зменшити державний борг на 20%, але, на жаль, через девальвацію гривні розмір обслуговування цього боргу в гривневому еквіваленті за минулий рік зріс утричі. Тепер наша мета полягає в тому, щоб знизити витрати держбюджету на обслуговування держборгу до 8,5% від ВВП. Я нагадаю, що минулого року вони становили понад 11% ВВП, тож ми зробили крок уперед.
Я впевнена, що цей уряд діятиме, і в нас з’явиться можливість зменшити держборг, що і є нашою метою. Я знаю, що будь-який темп, який би ми не взяли, буде недостатньо швидким і для тих, хто в уряді, і поза ним. Ми повинні працювати разом.
За часів Януковича в результаті клептократії та помилкової макроекономічної політики борг України зріс майже удвічі – з $39 до понад $76 млрд. Якщо нам не вдасться реструктуризувати держборг, його обслуговування коштуватиме 13% держбюджету цього року. Для порівняння: на оборону ми витрачаємо 15% свого бюджету. Це великий тягар для країни, у якій триває війна.
Про бюджетну економію та витрати на оборону
Ми повинні дотримуватися стратегічної лінії. Ми не можемо всім порівну урізати бюджетні виплати, точно так само, як не можемо й одночасно всім рівною мірою збільшити податки. Важливо залишатися спокійними і сфокусуватися.
Ми повинні скоротити бюджет усіх міністерств, крім одного – Міністерства оборони, що не дивно. Я вірю, що ви погодитеся зі мною в тому, що ми не можемо скоротити бюджет Міністерства оборони саме зараз, коли ми захищаємо суверенітет своєї країни.
Я сподіваюся і молюся, що в майбутньому відпаде необхідність виділяти на оборону держави понад 5,3% ВВП, як це відбувається сьогодні. Я сподіваюся, що війна завершиться, і такі фінансові вливання в міністерство більше не будуть потрібні.
Про головні кроки в реформуванні економіки
Має бути зроблено одночасно чотири кроки. Передусім нам потрібно відійти від [боргової] прірви й уникнути [дефолту]. Я думаю, нам це вдалося за допомогою міжнародного співтовариства, особливо МВФ, який надав нам чотирирічну програму розширеного фінансування. Перший транш у березні подвоїв наші резерви з $5 до $10 млрд, які дорівнюють двом місяцям критичного імпорту.
Другий крок: ми маємо вести переговори зі своїми партнерами щодо поліпшення рівня заборгованості в середньостроковій перспективі. МВФ оцінює наші потреби в період наступних чотирьох років на рівні близько $40 млрд. $17,5 млрд припадає на програму МВФ, близько $7,5 млрд – від наших партнерів ($2 млрд від США і 1,8 млрд євро від ЄС). $15,3 млрд – це економія, якої ми маємо домогтися за допомогою реструктуризації держборгу.
Наша мета – щоб до 2019 року на щорічне обслуговування держборгу було потрібно не більш як 10% ВВП. Це означає, що я не можу реструктуризувати борг так, щоб відкласти всі виплати на 2021 рік. Необхідно збалансувати їх у часі. Тому нам потрібне не тільки продовження терміну погашення боргу, а й часткове списання як основної суми боргів, так і купонних виплат.
$7,5 млрд – це справді сума наших виплат США, ЄС, ЄБРР та ЄІБ протягом 18 місяців. Тому я не беруся сперечатися, чи правильна оцінка МВФ в $40 млрд.
Третій крок: створити умови для відновлення економічного зростання та залучення інвестицій. Темп, із яким реальний ВВП і далі скорочувався, у першому кварталі був неприйнятним. Спад потрібно зупинити.
Четвертий крок: збільшити доходи держбюджету і скоротити його витрати. Це не так просто, як здається: ми не можемо просто урізати бюджет.
Четвертий крок: збільшити доходи держбюджету і скоротити його витрати. Це не так просто, як здається: ми не можемо просто урізати бюджет.
Про боротьбу з корупцією
Ми повинні бути чесними. Занадто довго чимало українських бізнесменів грабували систему. При цьому платники податків, яким доводилося найважче, – працюючі українці та легальний бізнес – несли необґрунтовано тяжкий [податковий] тягар. Має бути нульова толерантність до корупції, марнотратства та неефективності в уряді.
Наші кроки в цьому напрямку: закриваємо бюджетні дірки й позбавляємося трансфертного ціноутворення, яке дає змогу олігархам і великим бізнесам виводити доходи за кордон і ухилятися від податків, які вони мають платити в Україні. Ми представили систему електронного адміністрування ПДВ. Це дасть можливість зберегти для бюджету мільярди доларів.
Наші кроки в цьому напрямку: закриваємо бюджетні дірки й позбавляємося трансфертного ціноутворення, яке дає змогу олігархам і великим бізнесам виводити доходи за кордон і ухилятися від податків, які вони мають платити в Україні. Ми представили систему електронного адміністрування ПДВ. Це дасть можливість зберегти для бюджету мільярди доларів.
Ми працюємо над тим, щоб вивести бізнес із тіні. 40–60% економіки не бере участі у формальній економіці. Знову ж таки це незаслужений тягар для тих, хто працює легально. Цю проблему ми намагаємося розв’язати за допомогою зниження розміру єдиного соціального внеску до 16,5%, але це також має бути частиною нашої програми [реформування] ДФС.
В енергетичному секторі ми усунули головне джерело корупції – посередників-закупівельників газу. Більше немає посередників між «Нафтогазом» і «Газпромом» та «Нафтогазом» і європейськими партнерами, на яких припадає 2/3 нашого газового імпорту. Це дало нам змогу усунути дефіцит «Нафтогазу» – головний тягар державного бюджету. Торік він становив 110 млрд гривень, або близько $10,5 млрд, – більше, ніж дефіцит бюджету.
Про дефіцит НАК «Нафтогаз України»
Фінансування дефіциту «Нафтогазу» – це причина інфляції, корупції, різних податкових і неподаткових проблем. Цього року, усунувши посередників у закупівлях газу, знизивши його вартість і диверсифікувавши поставки, перенаправивши наші субсидії від «Нафтогазу» населенню, ми зменшили цей дефіцит до 29,7 млрд грн ($1,5 млрд). До кінця 2016-го ми маємо намір повністю усунути дефіцит «Нафтогазу».
Підвищення тарифів на газ для населення – один із найважчих, але найрадикальніших кроків цього уряду. У квітні ми збільшили тарифи на природний газ для населення на 450%, на опалення – на 70%. Це частина дворічної програми. Цього року ми сподіваємося досягти 50-відсоткового покриття собівартості газу, у квітні наступного року – 75% і протягом двох років – 100%.
Ми відходимо від субсидування «Нафтогазу» до підтримки найменш захищених верств населення на основі рівня їхнього доходу. Це переносить частину дефіциту «Нафтогазу» до бюджету, але це значно чесніший і прозоріший спосіб витрачати гроші. Ми також отримуємо ефект для промисловості від усунення практики гонитви за рентою з боку недобросовісних учасників ринку.
Ми також маємо можливість підвищити енергоефективність, оскільки населення, ймовірно, використовуватиме менше дорогого газу.
Про ренту і «Нафтогаз»
Я думаю, що реструктуризація НАК «Нафтогаз» не є саме тим [кроком], який допоможе людям зрозуміти, навіщо ми збільшили плату за надрокористування. Але я згодна з тим, що реструктуризація «Нафтогазу» необхідна. Бюрократична машина Європейського Союзу працює з «Нафтогазом», намагаючись прискорити процес реструктуризації. Рівень прозорості можна простежити за тим, як «Нафтогаз» оприлюднив фінансову звітність за 2011–2013 роки.
А якщо ми говоримо про те, чому народ замислюється над підвищенням плати за надрокористування, то це навряд чи стосується реструктуризації компанії. Питання ось у чому: перше – для кожного жителя України краще класти субсидії собі в кишеню, ніж намагатися вгадати, скільки пішло в «Нафтогаз». Друге – населенню стане зрозуміліша ціна [газу]: важливо, щоб вони розуміли, що використали менше. Якщо говорити про те, що ми пропонуємо населенню, то немає жодної країни у світі, яка може субсидувати 80% ціни на газ і при цьому бути фінансово відповідальною чи контролювати інфляцію. Ми були найменш ефективною країною у світі.
Третє – питання ще в тому, наскільки висока довіра до управління підприємством. Із часом можна все змінити, але на цьому етапі краще, щоб гроші йшли через бюджет у відкритому вигляді прямо до громадян, а не так, як це було в минулому. Переміщення субсидії від «Нафтогазу» до населення не залежить від реструктуризації підприємства.
А позитив реструктуризації полягає в тому, що можна буде залучати інвестиції на три напрямки: транспортування, зберігання і внутрішні поставки. Залучаючи зарубіжні інвестиції, ми покращуємо технологічну сторону, корпоративне управління. А привносячи прозорість, ми позбудемося такого собі мутного державного підприємства, яким воно було в минулому.
Про оптимізацію витрат
Як кажуть британці, якщо ви дбаєте про пенні, фунти подбають про себе самі. Є кілька сфер, яким ми приділимо особливу увагу в наступному бюджеті.
Цього року витрати на освіту заплановано на рівні 105 млрд грн. Частину з цих грошей було витрачено неефективно – це не новина. Оптимізація витрат на освіту суттєво підвищить ефективність бюджету.
У частині соціальних субсидій ми й далі усуваємо програми, які дублюють одна одну; які не тільки потребують коштів для реалізації, а й позбавляють можливості визначити, хто яких сум підтримки потребує. Нещодавно ми перетворили три пов’язані з енергетикою програми субсидій у дві. У перспективі наша мета – прибрати і третю програму, щоб була одна програма субсидій – один набір допомоги для тих, хто її потребує.
У частині соціальних субсидій ми й далі усуваємо програми, які дублюють одна одну; які не тільки потребують коштів для реалізації, а й позбавляють можливості визначити, хто яких сум підтримки потребує. Нещодавно ми перетворили три пов’язані з енергетикою програми субсидій у дві. У перспективі наша мета – прибрати і третю програму, щоб була одна програма субсидій – один набір допомоги для тих, хто її потребує.
Про пенсійну диспропорцію
Ми повинні врегулювати пенсійну систему. Витрати Пенсійного фонду щодо ВВП залишаються високими – на рівні близько 14% ВВП, що є одним із найвищих показників у світі. І водночас пенсія, яку отримують громадяни, – одна з найменших у світі. Українці болісно сприймають це. Ми дуже багато витрачаємо, а народ одержує дуже мало. Така політика – неприпустима розкіш.
Це не тільки податково-бюджетна проблема, за нею криється і соціальне питання. Тому ми потребуємо експертної підтримки, що допоможе зрозуміти, в якому напрямку рухатися далі, як відійти від [монополізму] Пенсійного фонду, змінити наявну систему і намацати наступні кроки. Це не сфера діяльності Міністерства фінансів, але ми намагатимемося впливати на це, оскільки ця політика позначається на розподілі бюджетних коштів.
Про податкову справедливість
Сьогодні, поступово змінюючи систему, ми хочемо подивитися, чи існує радикальний шлях, який допоможе змінити нашу податкову політику за рік, починаючи з 1 січня 2016 року. Ми хочемо надихнути бізнес, спростивши податкову систему, що сприятиме детінізації й виявленню корупції, заохочуватиме до справедливость. Система має бути відкритою, зрозумілою й повністю відрізнятися від нинішньої.
Про боротьбу з бідністю
У країні зростає показник бідності, і ми повинні й далі працювати над соціальними програмами для бідних і стежити за доходами бідних. Для багатьох жителів країни основними питаннями стали доступність продуктів харчування та медицини. За даними експертів ООН, очікується, що рівень бідності у країні ще збільшиться до 30%.
І поки ми не запропонуємо якісь механізми, що допоможуть убезпечити й підтримати бідне населення, ми не зможемо впровадити решту реформ. І це критично важливо не тільки тому, що це правильно, а й тому, що це єдиний спосіб переконатися в реалізації решти реформ.
Про податковий пресинг
Для українця, який працює тільки на одній роботі, не потрібно навіть заповнювати декларацію. Якщо порівнювати з європейською чи американською податковою системою, в Україні все просто. Тягар невеликий.
Я думаю, це питання податкової ставки. 41% прибуткового податку – це важкий тягар. Українські бізнесмени та наймані працівники вважають, що це йде з їхньої кишені. Друге – це корпоративний тягар: корпоративні правила, регулювання, величезна кількість бухгалтерських книг.
У нас є чимало проблем, які не буде вирішено найближчим часом. Ми можемо зменшити податкові ставки і зробити все значно простішим. Поки що українці відмовляються визнавати, що сплата податків є громадянським обов’язком. Таке відбувається, коли в країні корупція [панує] багато років. І тому ви бачите, що ваші податки йдуть у нікуди.
Нам потрібно навчитися надавати якісне обслуговування. І мені здається, що українці потроху приходять до розуміння цінності сплати податків. Коли люди побачать високу якість медицини, хороші школи з комп’ютерним забезпеченням, коли вони відчують, що їхні податки йдуть на ремонт доріг, ми зможемо починати реформи, змінювати податкову систему, змінювати менталітет.
Нам потрібно навчитися надавати якісне обслуговування. І мені здається, що українці потроху приходять до розуміння цінності сплати податків. Коли люди побачать високу якість медицини, хороші школи з комп’ютерним забезпеченням, коли вони відчують, що їхні податки йдуть на ремонт доріг, ми зможемо починати реформи, змінювати податкову систему, змінювати менталітет.
Про політику відкритості влади
Ми недостатньо робимо в цьому напрямку, хоча здатні на більше. Більшість міністерств ведуть сторінки в соцмережах і таким чином зачіпають в основному середній клас, а не жителів села. Багато міністерства, і наше зокрема, намагаються шукати шляхи спілкування: виступають на телебаченні, їздять по кілька разів на місяць у регіони, виїжджають за межі Києва, тому що Київ – не вся Україна. Я знаю, що ми можемо [комунікувати] краще, але це також питання часу.
Ми також мало інформуємо про нашу діяльність міжнародне співтовариство. Минулого тижня я виступала на панелі щорічної зустрічі МВФ і Світового банку з міністрами фінансів Гондурасу, Єгипту та інших країн. Міністр фінансів Гондурасу сказав, що вони чекали 11 років, щоб збільшити тарифи і визначити енергетичні субсидії, і нарешті цього року підвищили їх на 11%. Ми сказали, що не чекаємо слушного часу і підвищили їх на 450%, шокувавши цим аудиторію.
Маргарита Ормоцадзе, Богдан Хлімоненко
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
