11
Як підвищення податків для банків впливає на економіку: досвід ЄС (відео)
Коли йдеться про підвищені податки для банків, аргумент держави зрозумілий: країна воює, бюджету потрібні гроші, а банки отримують прибутки. Але банківський сектор має робити свій внесок у фінансування держави особливо в ці важкі часи для країни.
У цьому випуску на каналі Finance.ua віцепрезидент Асоціації українських банків та голова правління Глобус Банку Сергій Мамедов презентує результати масштабного дослідження, проведеного спільно з Ukraine Economic Outlook.
Маєте заощадження, але не знаєте, як грамотно ними розпорядитися? На курсі «Портфельне інвестування» від Академії Мінфін розберетеся в різних типах активів, визначите свій ризик-профіль і навчитеся балансувати портфель відповідно до інвестиційних цілей.
На основі аналізу понад 50 світових кейсів за останні 25 років розбираємо 5 найбільш показових прикладів — Польщі, Угорщини, Італії, Румунії та Великої Британії.
Проаналізували понад 50 випадків підвищеного оподаткування банківського сектору в різних країнах світу за останні 25 років і детально розібрали п’ять найбільш показових прикладів.
У багатьох випадках бюджет отримував менше, ніж сподівався, а наслідки податкових рішень виходили далеко за межі банківського сектору.
Польща
Досить повчальним є досвід Польщі. У 2016 році там запровадили додатковий податок на банківські активи — приблизно 0,44% річних. Причому банки продовжували сплачувати і звичайний податок на прибуток.
«Але тут є одна дуже цікава деталь. Державні облігації звільнили від нового податку. Тобто для банків створили ситуацію, за якої вкладати кошти в державні цінні папери стало вигідніше з погляду оподаткування, ніж нарощувати кредитування бізнесу», — каже він.
І наслідки не забарилися. Якщо у 2015 році обсяг кредитування підприємств становив 17,7% ВВП, то у 2019-му він скоротився до 16,8%. Натомість обсяг банківського фінансування держави за цей період зріс із 16,3% до 19,5% ВВП.
У 2024 році, за оцінкою президента Спілки банків Польщі Тадеуша Бялека, кредитування підприємств досягло історичного мінімуму — лише 12% ВВП. Він прямо пов’язав цю тенденцію з податковими змінами 2016 року.
За даними Національного банку Польщі, частину податкового навантаження банки переклали на своїх клієнтів. Зокрема, зросли ставки за іпотечними кредитами, а дохідність депозитів підприємств знизилася.
Тобто додатковий податок зрештою зачепив не лише банки, а й громадян та бізнес.
Ще один цікавий наслідок — зміна структури власності банківського сектору. Наприкінці 2015 року частка іноземного капіталу в активах польських банків становила близько 59%, а восени 2025 року — вже 42,6%. Водночас частка держави зросла майже до 48%.
Звичайно, причиною цих змін були не лише податки, а й інші економічні чинники. Однак підвищене оподаткування стало одним із факторів, які впливали на інвестиційну привабливість банківського сектору.
У 2026 році Польща пішла шляхом підвищення податку на прибуток банків із 19% до 30%, водночас передбачивши поступове зменшення податку на активи з 2027 року.
Польський досвід демонструє дуже важливу закономірність: податки можуть змінювати не лише фінансові результати банків, а й саму логіку їхньої роботи.
Угорщина
У 2010 році уряд цієї країни запровадив нібито тимчасовий збір із банківських активів. Для великих банків його ставка сягала 0,5%, а згодом — 0,53%.
Міжнародний валютний фонд тоді назвав цей податок непропорційно великим. За оцінкою МВФ, він більш ніж утричі перевищував найбільший аналогічний податок в інших країнах.
Минуло шістнадцять років, а податок продовжує діяти. Ба більше, у 2013 році Угорщина запровадила додатковий податок на фінансові транзакції, а у 2022-му — ще й податок на надприбутки банків.
І цей останній збір також виявився зовсім не короткостроковим. У 2026 році для нього встановлено ставки 10% і 30% залежно від розміру бази оподаткування.
Тобто тимчасові рішення поступово перетворилися на цілу систему додаткового оподаткування банків.
До світової фінансової кризи обсяг кредитів приватному сектору Угорщини становив приблизно 60% ВВП. До 2016 року він скоротився до 33%. І навіть у 2024−2025 роках залишався на рівні лише 30−35% ВВП.
І лише після того, як у 2015 році угорський уряд домовився з Європейським банком реконструкції та розвитку про пом’якшення податкового навантаження, у 2016−2017 роках почалося відновлення кредитування. Та навіть це не дозволило швидко повернути попередні масштаби фінансування економіки.
Запровадити додатковий податок можна дуже швидко. Значно складніше потім відновити довіру інвесторів, наростити банківський капітал і повернути кредитування на попередній рівень.
Угорський досвід свідчить, що поняття «тимчасовий» у податковій політиці, на жаль, не завжди означає, що податок справді буде скасовано.
Італія
У 2023 році там анонсували 40-відсотковий податок на надприбутки банків. Ринок відреагував втратою близько 10 млрд євро капіталізації.
Уряд змінив правила й дозволив банкам замість сплати спрямовувати кошти в спеціальний резерв капіталу. Майже всі великі банки так і зробили.
Результат: замість приблизно 3 млрд євро очікуваних надходжень було отримано практично нуль. Щоправда, згодом Італія запровадила інші інструменти оподаткування. Тобто саму дискусію не закрила.
Румунія
Румунія опинилася в іншій небезпеці — це раптовість ухвалення рішення. Наприкінці 2018 року уряд оголосив так званий «податок на жадібність» банків.
Причому податок прив’язали до міжбанківської процентної ставки: що вищою вона ставала, то більше мали платити банки. Фактично виникла ситуація, коли зміна вартості грошей на ринку автоматично збільшувала податковий тиск на банківську систему.
Реакція була миттєвою: за один день фондовий індекс упав приблизно на 11%, а акції великих банків обвалилися на 17−20%.
Уряд невдовзі пом’якшив правила, а потім скасував податок. Замість очікуваних 3,4−3,6 млрд леїв бюджет отримав близько 444 млн.
Про інші країни та Україну дивіться в нашому відео:
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
