357
Зручний зростання: на чию користь зіграє подорожчання нафти
— Енергетика
До кінця минулого тижня світові ціни на нафту почали поступово знижуватися з максимальних показників останніх чотирьох років, які вони утримували з початку липня. У четвер, 10 липня світові ціни на нафту марки Brent впали до $ 108 за один барель. Сталося це не тому, що в світі зараз видобувається занадто багато цього палива, а тільки після того, як США заявили, що потреба промисловості в нафти в другому півріччі буде значно менше, ніж припускали раніше. Вашингтон вже заявив, що прогнози економічного зростання в 3% річних, які оприлюднили торік, значно завищені, і тому їм знадобиться менше ресурсів.
Але навіть це падіння на 1% вартості незабаром може змінитися новим зростанням, і тоді нафта почне бити нові рекорди. Причини цьому дві – події в Іраку і військова операція Ізраїлю в Палестині. Якщо з Іраком все більш-менш зрозуміло – країна, яка, за даними OPEC, займає третє місце в світі за запасами нафти і щорічно здатна експортувати до 3,5 млн барелів на день, зараз майже повністю зупинила видобуток. Виною тому громадянська війна між сунітами і шиїтами. Зараз основні бої йдуть в районі Кіркука і Мосула – саме там, де зосереджені найбільші нафтопереробні заводи. За словами Марка Легона з Університету Джорджтауна, поки уряд Іраку контролює порти на півдні країни, поставки – хоча б мінімальні – триватимуть. “Але не варто чекати, падіння цін – у ОРЕС не хочуть нарощувати видобуток, і тому якщо суннітам пощастить, ціни будуть тільки рости”, – зазначив у коментарі Delo.UA учений.
Другий фактор – військова операція в Палестині – безпосередньо не впливає на нафтовий ринок. Але нова війна на Близькому Сході – завжди привід для нестабільності. Так, в 2008 році, коли Ізраїль в черговий раз проводив у Палестині операцію проти бойовиків ХАМАС, ціни на нафту за тиждень виросли на 7%. Тепер, враховуючи нестабільність в арабських країнах, кожен новий конфлікт лякає інвесторів, і вони починають купувати нафту за будь-яку ціну.
Нарешті, зараз розвинені країни починають робити запаси на опалювальний сезон, і ціни в будь-якому випадку підвищуються. Особливо це стосується Європи, яка втратила поставки нафти і газу з Лівії (також через громадянську війну), а тепер може постраждати і від газового протистояння Росії та України. З іншого боку, саме зараз Росія починає кампанію з підписання угод з країнами Середземномор’я про будівництво “Південного Потоку”. І тому зростання цін на нафту Москві дуже до речі. Коли вартість одного бареля дійде до $ 110 – $ 120, європейці, які раніше не хотіли щоб росіяни будували газопровід на їх території, стануть поступливішими.
Дві війни
Вперше ціни на енергоресурси пішли вгору на початку червня, коли сунітські повстанці почали своє просування на схід від сирійського кордону вглиб Іраку. Тоді в США і в Європі попит на нафту трохи виріс. Мабуть, країни збиралися зробити запаси, на випадок якщо події в Іраку переростуть у справжню громадянську війну. У розвинених країн був приклад Лівії, яка вже кілька років після повалення режиму Муамара Кадаффі не може налагодити поставки нафти і газу до Європи на рівні 2010 року, коли в цій країні почалася революція. А про будівництво транссередземноморського нафтопроводу з Лівії до Італії, в який країни ЄС вже інвестували 1,5 млрд євро, довелося взагалі забути.
Крім того, поставки нафти в США з Нігерії за останній місяць впали на 10%. Головна причина цього – активізація повстанців і терористичних організацій у цій країні.
Нарешті, в червні, за даними китайської митниці, Піднебесна імпортувала 23280000 метричних тонн нафти (5,7 млн барелів на день). Це на 10% більше, ніж у травні. У цілому за перше півріччя КНР наростила свої потреби в нафті на 10,7%. І велика частина цієї нафти йде з Перської затоки. “Саудівська Аравія та ОАЕ дуже люблять продавати свою нафту в Китай. Там відразу платять і завжди готові запропонувати будь-яку ціну”, – говорить Delo.UA Кендра Гейтнер з Carnegie Mellon University.
У той час коли повстанці в Іраку захопили значну частину нафтоносних районів країни і погрожують перерізати основні нафтопроводи до Туреччини і Йорданії, падіння нафтового пропозиції буде просто нічим замінити на світових ринках. У ОРЕС вже заявили, що не будуть підвищувати норми видобутку до осені, так як це погано вплине на попит. При цьому громадянська війна в Іраку далека від завершення, а її можливим результатом може стати формування на території цієї країни кількох незалежних держав, які будуть воювати між собою. Тому думати про швидше відновлення видобутку поки рано.
На це все наклалася і військова операція Ізраїлю в Секторі Газа. Тель-Авів давно готував відповідь на постійні атаки бойовиків ХАМАСу на свої території. Тепер же ця операція, яка починалася тільки з повітряних ударів, може перерости в повноцінну війну. Це зараз ще більше дестабілізує Близький Схід. Особливо враховуючи, що Єгипет заявив, що готовий підтримати палестинців, поки тільки гуманітарною допомогою. Але близькість бойових дій до Суецького каналу і нафтовидобувним країнам вже негативно вплинула на нафторинку.
Коли американська економіка почне відновлюватися більш швидкими темпами, то попит на паливо почне рости ще швидше. Особливо з наближенням опалювального сезону.
Вдалий момент
Глобальна криза на Близькому Сході і зростання цін на нафту, як не дивно, може бути дуже вдалим для США та Росії.
В Америці сподіваються, що перебої з поставками палива за океану змусять влади більше уваги приділяти своїм власним ресурсам. Мова в першу чергу йде про сланцевий газ. За даними Енергетичної Адміністрації США, інвестиції в розробку сланцевих родовищ цього року впали на 5%. Причин декілька – головна американська економіка відновлюється повільніше, ніж припускали; крім того, громадськість стала більш негативно ставитися до екологічних наслідків таких розробок.
На тлі чергового подорожчання нафти, можливо, ця сфера знову приверне увагу влади та інвесторів. Тим більше, в ЄС вже заявили, що готові підписати контракти з Америкою на постачання газу на 2 млрд євро на наступний рік. На думку Марка Легона, європейці втомилися від постійних воєн в арабському регіоні та протистояння Росії і України. Все це ставить під удар їх власну економіку. У ЄС зараз не можуть дозволити собі бути такими ж гордими, як до початку громадянських воєн на Близькому Сході. У 2011 році, незважаючи на те що ВВП єврозони виріс тільки на 0,1%, в Брюсселі говорили, що зможуть скоротити поставки російського газу на 40% до 2020 року, а потім взагалі відмовитися від цих закупівель.
Тепер риторика змінилася. У Брюсселі все ще наполягають на тому, щоб відхреститися від Росії та її агресивної політики в Східній Європі. Але країни Середземномор’я – Болгарія, Сербія, Австрія та Італія – за минулі кілька тижнів висловили зацікавленість у будівництві “Південного потоку” по їх території. Це не дивно, так як значна частина цих країн повністю залежать від поставок через Україну, де зараз йде війна. Налагодити ж альтернативне постачання з Північної Африки не виходить. Ситуацію посилює також зростання цін на паливо і близькість опалювального сезону. Контракти, укладені сьогодні, мають дату поставки нафти на середину серпня. Коли цей час зрушиться до осені, то ціни ще зростуть, і “Південний потік” стане більш актуальним.
У Єврокомісії заявили, що цей варіант здається їм не дуже перспективним і натякнули південним країнам, що не варто підписувати з Росією договорів. Але при цьому зараз у ЄС занадто часто лунають голоси, що вирішувати енергетичні питання потрібно на національному рівні і не озиратися на ЄС. Тому південь Європи швидше за все не зможе платити високу ціну за нафту і погодиться на російські умови.
Питання тільки в тому, наскільки швидко це станеться і як довго триватиме війна в Іраку. За прогнозами Кендри Гейтнер, країни Середземномор’я зможуть протриматися до рівня в $ 120 – $ 140 за барель. До осені, якщо ціни не впадуть, “Південний потік” стане для них необхідним.
Андрей Павлов
За матеріалами: Діло
Поділитися новиною
