616
Європа: декотрі люблять гарячіше
— Світ
Іноземні інвестори допомагатимуть периферійним країнам на півдні Європи вибратися з трясовини, поки у них є шалені гроші
«Гроші ллються звідусіль», – заявив Еміліо Ботін, голова найбільшого іспанського банку Santander, в кінці 2013 г. Інші представники Південної Європи можуть сказати те ж саме, спотикаючись об представників зарубіжних інвестиційних компаній, що крутяться навколо офісних будівель і заводів в пошуках угоди століття. Чисті іноземні прямі інвестиції, які з 2007-08 р. скорочувалися, знову збільшуються в обсязі, найсильніше в Іспанії, за якою йде Італія, при цьому Греція і Португалія все ще відстають. В жодній країні сукупні показники не близькі до докризових рівнів, але здається, що спад знову не за горами. Певною мірою це застарілий вид інвестицій – іноземні міжнародні компанії вкладають гроші у свої дочірні компанії. General Motors, Renault і Volkswagen вливають додатковий капітал у свої автомобільні заводи в Іспанії; VW те ж саме робить і по сусідству. Португалія також приваблює іноземних інвесторів, зокрема Китай, за допомогою приватизації, а Греція, хоча і з запізненням, йде тим самим шляхом. Аукціони із залученням приватних інвестицій для придбання часток у перспективних компаніях стають все більш безкомпромісними. Також збільшуються й інші інвестиції: фахівці шикуються в чергу, щоб купити нерухомість і сумнівні кредитні портфелі банків. А інвестори, що вкладають в іноземні портфелі цінних паперів у світі, який страждає від нестачі прибутковості, допомагають підвищити вартість акцій і знизити прибутковість облігацій.
Периферійні країни півдня Європи більше не виглядають як чотири вершники апокаліпсису, навіть якщо при цьому вони далекі від образу переможців Дербі. Здається, що євро вдалося уникнути неминучого розвалу, проте досягнуте ним зростання не допомагає експортерам. Є ознаки економічного відновлення, якому сприяє жорстке регулювання з метою конкуренції, особливо в Іспанії та Португалії. Ринкові реформи, проведені в основному в Іспанії, але також обіцяні в Італії, забезпечили підвищення рівня довіри. Але що дійсно сприяє зростанню інвестицій, так це скоріше ймовірність буму на периферії, ніж надія на те, що недооцінені активи і прибуток повернуться в тренд. Крім того, на ринку відбувається розворот активів, тому що банки прагнуть скоротити свої баланси до початку перевірки якості активів Європейським центральним банком, яка розпочнеться цього літа і проллє світло на їхні минулі гріхи, якщо тільки вони заздалегідь від них не позбудуться. Консалтингове агентство PwC вважає, що цього року європейські банки повинні розкрити позики на суму 80 млрд. євро (109 млрд. доларів), 20% з яких можуть припасти на Південну Європу.
Приватна інвестиційна компанія Lone Star і банк JPMorgan Chase завершують процес підписання угоди про купівлю іспанських активів у вигляді кредитів, забезпечених нерухомістю, у німецького кредитора Commerzbank. За даними дослідницької фірми Real Capital Analytics, сьогодні на іноземні компанії припадає більше 60% інвестицій в сектори комерційної та житлової багатоквартирної нерухомості в Іспанії, а також понад 70% в Італії. В Італії американська компанія KKR веде переговори про угоду з двома найбільшими банками UniCredit і Intesa Sanpaolo, щоб вивести частину позик, в основному корпоративних, з балансів банків у спільну спеціальну компанію, що дозволить обом сторонам отримати вигоду за рахунок підсумкового прибутку в разі оплати кредитів. Питання в тому, що робить вся ця суміш з іноземних інвестицій для згаданих країн. Чи допомагає вона реструктурувати економіки, усуваючи неефективність і підвищуючи продуктивність так, щоб прискорити їхнє зростання? Чи все це тільки для того, щоб отримати шалені гроші і піти додому, залишивши за собою більш високі ціни на активи і урізану робочу силу? Зокрема, Іспанія може з жалем пригадати потік іноземних інвестицій до кризи, який сприяв утворенню бульбашки на ринку нерухомості в країні.
Можливо, в шумпетерському творчому руйнуванні насамперед винні приватні інвестиційні компанії, які вишукують солідні компанії, що потребують капіталу для розвитку. «Мабуть, люди здивувалися, коли ми пару років тому вклали інвестиції в компанію, основними клієнтами якої були місцеві уряди», – говорить Хесус Олмос, глава нового офісу KKR в Мадриді. В 2010 р. ця компанія викупила у Investindustrial частку в іспано-італійській групі Avincis в 49,9% і допомогла їй розширити сферу застосування вертольотів у надзвичайних ситуаціях і послуги за кордоном. У березні, коли група Avincis була продана британській компанії Babcock, KKR отримала прибуток, що в 2,5 рази перевищує початкові інвестиції. В цілому, KKR інвестувала в Іспанії майже 1,5 млрд. доларів, починаючи з 2010 р. Інші приватні інвестиційні компанії можуть розповісти аналогічні радісні історії, незважаючи на безліч попереджень. В 2009 р. компанія Bain Capital купила велику частину компанії Cerved, найбільшого постачальника кредитної та комерційної інформації в Італії, об’єднала її з другим за величиною постачальником, зміцнила керівництво і продала більшу і надійнішу компанію в грудні 2012 р. У тому ж місяці Bain придбала довідковий центр Atentoу іспанської компанії Telefónica, що загрузла в боргах, більш ніж за 1 млрд. євро. Atento розвивається на міжнародному рівні, особливо в Латинській Америці, і планує вийти на відкритий ринок.
При розвалі економіки приватні інвестиційні компанії часто першими отримують прибуток, особливо коли можна дешево позичити гроші для інвестування. Вони прийшли з капіталом – і здоровим бажанням отримати максимальний прибуток – у той час, коли південна Європа відчувала у ньому нестачу. Можливо, зараз ситуація змінюється, хоча мінлива статистика не дозволяє сказати напевно. В даний час в цих країнах реєструється менше операцій з викупу часток за участю приватних інвестицій. У дослідницькій компанії Preqin вважають, що викупні фонди включають «високоліквідні цінні папери» на суму майже в 5 млрд. доларів – це гроші, залучені спеціально для фондів Південної Європи, але ще не розміщені. Зовсім не погано, що іноземні (або внутрішні) інвестори виводять сумнівні старі кредити з балансу банків, звільняючи місце для нових необхідних кредитів; відзначені ознаки незначного відновлення кредитної системи. Також краще, коли нерухомість знаходиться в руках інвестора, у якого є кошти і бажання вкласти гроші в її ремонт, а не в руках тих, хто утримує її в збиток. Однак героїчний час, коли інвестори кидалися в атаку, купували слабкі компанії і знову ставили їх на ноги, можливо, наближається до кінця.
За матеріалами The Economist
За матеріалами: forexpf.ru
Поділитися новиною
