906
Енергетичний іспит для Порошенка
— Енергетика
Від новообраного президента Петра Порошенка очікують конкретних кроків для стабілізації ситуації в Україні. І чи не першим кроком має стати вирішення газової проблеми України та Росії. Але, крім газового питання, в державі набереться добрий десяток енергетичних проблем, без вирішення яких державі загрожує подальше скочування у прірву залежності від імпорту енергоносіїв і деградації паливно-енергетичного комплексу. Чи готовий Порошенко запропонувати реальну енергетичну платформу, а не чергові обіцянки?
Зараз у передвиборних виступах Порошенка більше переважали популістські заяви на кшталт «політичної» ціни на газ, видобутку сланцевого газу, добудови LNG-терміналу і незначних поставок реверсного газу. Поки що це можна списати на традиції агітаційної риторики в Україні.
«По-перше, ми будемо завозити реверсний газ. По-друге, будемо скорочувати споживання. По-третє, будемо розвивати технологію сланцевого газу і побудуємо термінал скрапленого газу – у нас є домовленості з нашими американськими партнерами з доставки його сюди», – заявляв Петро Порошенко.
Forbes розібрався, з якими труднощами дійсно доведеться зіткнутися президенту Порошенку і на кого спертися в порятунку енергетичної галузі.
Суттєвим мінусом стало те, що в передвиборній програмі Порошенко фактично були відсутні конкретні кроки в енергетиці. А відповідно, залишається загадкою, що робитиме Порошенко з наступними хворобливими проблемами: хронічні заборгованості за газ перед Росією; стагнація власного видобутку газу; заморожування проектів розвідки нетрадиційного газу Shell і Chevron; втрата нафтогазового шельфу Чорного моря; зменшення транзитного газового потенціалу України; зростання дотацій для збиткових державних шахт; подальша залежність ринку від імпорту і занепад власних нафтопереробних заводів; відсутність заходів з енергоефективності та енергозбереження у житлово-комунальному секторі та інші важливі енергетичні питання.
Єдиний абзац на шести сторінках програми Порошенка стосувався диверсифікації енергопостачань і зниження споживання енергії. У підсумку може скластися враження, що в Україні більше немає проблем, але насправді це не так.
Газотранспортна система України
Проблема. У газовій галузі на Порошенка очікує пласт проблем. Головна – це перегляд умов контракту і зниження ціни на газ до рівня $320-350. Відомо, що «Газпром» не знижує ціну на газ просто так. Тому суспільству потрібно розуміти, на які «жертви» готовий піти новий президент України заради знижки. У цьому ж контексті постає проблема «харківських угод» та «боргу» на суму $11 млрд, озвучену російським прем’єром Дмитром Медведєвим.
Очікувані кроки. Отримання більш низької ціни поза судом у Стокгольмі можливо за рахунок співпраці з Росією. За таких умов зберегти ГТС в державній власності може не вийти, хоча це було б найкращим варіантом для України. Для Порошенка та парламентської коаліції залишиться варіант продажу частин «Нафтогазу» (фактично ГТС), де буде присутній «європейський партнер», або створення консорціуму для управління ГТС. Щоправда, Росію вже менше цікавить такий варіант співпраці. Адже Москва налаштована довести до логічного кінця проект «Південного потоку». Українська ГТС буде цікава «Газпрому» виключно з точки зору користі для ЄС – використання підземних сховищ і зменшення ролі магістральних газопроводів.
Проблема. Майбутньому президентові не уникнути відповідальності за ініціативу уряду Азарова, підхоплену урядом Яценюка, про створення на базі підземних сховищ газу центральноєвропейського «хаба».
Створення газового «хаба» необхідно для ефективного використання підземних сховищ України. За останні вісім років відмова зберігати газ в ПСГ з боку «Газпрому» призвела до того, що до початку кожного опалювального сезону «пустує» і не приносить доходу частина сховищ об’ємом 10-12 млрд куб. м.
Очікувані кроки. Залучення європейських компаній до зберігання газу. Хоча на сьогодні – поки фактичним оператором української ГТС є «Газпром» і залишаються ризики під час транзиту – для ЄС не доцільно користуватися ПСГ. Також необхідно за наявності клієнтів підвищувати вартість зберігання газу з нинішніх 6 євро до мінімально рівня 15-20 євро за закачування, зберігання та відбір 1000 куб. м.
Проблема. Загроза для завантаження української ГТС з боку Росії, яка лобіює будівництво «Південного потоку».
Очікувані кроки. Отримання гарантій від ЄС щодо першочергового використання з боку європейських компаній потужностей ГТС України для транзиту російського газу. Також лобіювання Україною припинення будівництва «Південного потоку». Правда, ці кроки Україні буде складно реалізувати, оскільки у держави немає політичної ваги у ЄС. Також країни ЄС навіть зараз не можуть перешкодити реалізації «Південного потоку».
Видобуток і транзит газу
Проблема. Стратегічним пунктом порядку денного стоїть питання видобутку газу, що перебуває зараз в стані стагнації. Якщо до цього додати втрату Україною «Чорноморнафтогазу», який до 2015 року наростить видобуток газу з 1 до 3 млрд куб. м, то держава могла економити на купівлі майже 2 млрд куб. м імпортного газу. Без Криму Україна видобуває близько 20 млрд кубометрів.
Очікувані кроки. За відсутності державних коштів – залучення інвестицій з боку ЄС і США. Поки ніхто не виявляє інтересу. В іншому випадку протягом наступних п’яти років президентства Порошенка Україна може недорахуватися як мінімум ще 1-2 млрд куб. м.
Проблема. Втрата нафтогазоносного шельфу Чорного моря та інфраструктури «Чорноморнафтогазу», в тому числі двох сучасних бурових платформ вартістю $800 млн.
Очікувані кроки. Звернення до одного з міжнародних судів з вимогою відшкодувати вартість «бурових» і спробувати отримати компенсацію за неотримання прибутку на шельфі Чорного моря. Проведення переговорів з Росією про компенсацію.
Проблема. Відсутність розвідувальних робіт на Юзівській і Олеській ділянках з вивчення перспектив видобутку нетрадиційного (у тому числі сланцевого) газу з боку Shell і Chevron.
Очікувані кроки. Перегляд результатів конкурсу та угод про розподіл продукції у разі подальшої відсутності робіт.
Проблема. Катастрофічне зниження транзиту російського газу, що спостерігається в останні шість років. У 2013 році Україна транзитувала всього лише 52% (83 млрд куб. м) російського газу до ЄС, а ще шість років тому, у 2008 році , – 75% (116 млрд куб. м).
Очікувані кроки. Перегляд транзитного контракту з Росією з фіксацією обсягу транспортування газу на мінімальному рівні 90 млрд куб. м. Одним з умов погодження з боку «Газпрому» може стати участь у приватизації або створення консорціуму з управління ГТС.
Диверсифікація джерел постачання газу
Проблема. Призупинення проекту будівництва LNG-терміналу. При цьому частина робіт з підключення до ГТС України вже виконана за рахунок коштів «Укртрансгазу».
Очікувані кроки. Відновлення програми співпраці з американською компанією Excelerate Energy з установки плавучого терміналу, здатного приймати до 3 млрд куб. м газу. Водночас укладання угод про купівлю скрапленого газу безпосередньо у компаній або на спотовому ринку. Без цього ефективність реалізації проекту дорівнюватиме «нулю». Тільки після цього можна продовжити пошук інвестора для наземного терміналу.
Проблема. Невеликі обсяги постачання реверсного газу. Припинення імпорту газу з ЄС після цінового компромісу з «Газпромом».
Очікувані кроки. Розробка довгострокової співпраці з ЄС з будівництва інтерконнекторів на всіх європейських напрямках – Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія. Це дозволить в майбутньому використовувати інтерконнектори для тимчасових поставок газу з ЄС до України.
Ринок електроенергетики, видобутку вугілля, нафтопродуктів, енергоефективності
Проблема. Реалізація проектів з газифікації вугілля спільно з Китаєм була припинена. Україна втрачає один із шляхів диверсифікації постачання газу, а також буде змушена скоротити видобуток вугілля.
Очікувані кроки. Повернення до розгляду умов кредиту Китаю для цих цілей. Це дозволить частково завантажити роботою діючі вугільні шахти в Україні, а також отримати дешевий ($260) порівняно з дорогим російським газом синтетичний газ.
Проблема. Залежність українського ринку нафтопродуктів на 80% від імпорту палива. Функціонування тільки одного (Кременчук) з двох робочих НПЗ в Україні.
Очікувані кроки. Вирішення питання про відновлення роботи Лисичанського НПЗ, який зараз належить російській «Роснефти».
Проблема. Будівництво двох блоків Хмельницької АЕС. Продовження термінів експлуатації трьох блоків на АЕС у 2014-1015 роках.
Очікувані кроки. Узгодження умов побудови двох блоків на ХАЕС за рахунок російського кредиту або пошук інших інвесторів цього проекту. У разі відмови від російського кредиту можливість залучити компанії з США або ЄС здається малоймовірною. Продовження життєдіяльності трьох блоків на АЕС вимагає майже 1 млрд євро. Частину коштів Україні доведеться залучити у вигляді кредитів.
Проблема. Необхідність продовжувати розвиток альтернативної енергетики – вітрової, сонячної, енергії біомаси, біогазу.
Очікувані кроки. Подальша державна фінансова підтримка проектів, які отримують «зелений тариф». Гарантії для діючих електростанцій з незмінності законодавства в цій сфері.
Проблема. Зменшення залежності житлово-комунального господарства України від російського газу.
Очікувані кроки. Проведення робіт із заміни теплотрас, утеплення будинків, обліку тепла, розробки ефективної системи кредитування і пільг для населення з метою економії енергії. Підвищення тарифів на тепло. Розгляд шляхів приватизації або концесії теплокомуненерго.
Проблема. Часткова відмова від ядерного палива російської компанії «ТВЕЛ» і перехід на паливні збірки Westinghouse (Японія). Поглиблення конфлікту з Росією і можливі технічні конфлікти російських реакторів «ВВЕР» і паливних збірок Westinghouse.
Очікувані кроки. Розширення співпраці з Westinghouse в сторону будівництва блоків АЕС, а не перетворення України на майданчик конфлікту «ТВЕЛ» і Westinghouse. Це дозволить уникнути звинувачень і протистоянь щодо лобізму інтересів Westinghouse, а не реальних спроб України диверсифікувати постачання ядерного палива.
Проблема. Припинення спільного з Росією проекту з будівництва заводу для виробництва ядерного палива. Поглиблення конфлікту з Росією в енергетичній галузі.
Очікувані кроки. Альтернативний варіант будівництва заводу або перегляд умов будівництва заводу з Росією. У будь-якому випадку Україна самостійно не зможе організувати повноцінне виробництво ядерного палива, оскільки відсутній процес збагачення урану.
Проблема. Неефективна енергетична стратегія України, прийнята лише в 2013 році і спрямована на підтримку однієї з найбільших приватних енергокомпаній України «ДТЕК».
Очікувані кроки. Перегляд діючої енергостратегії з урахуванням нових обставин на ринку паливно-енергетичного сектора.
Енергетичні ризики Петра Порошенка
Безумовно, миттєво вирішити всі перераховані проблеми паливної галузі – не під силу Порошенку. Але зробити практичні кроки за кожним пунктом – це означатиме закласти фундамент енергетичної незалежності, що всі лише обіцяють вже більше 20 років.
У нинішній ситуації новому президенту варто не втягуватися в сумнівні проекти. Адже зараз багато хто, сподіваючись на легковір’я і податливість майбутнього глави держави, спробують розповісти Порошенку «казки» про 20 млрд кубометрів реверсного газу, видобуток 15 млрд сланцевого газу, отримання 10 млрд газу через не побудований LNG-термінал, перспективи 30-40 млрд кубометрів біогазу.
Все залежатиме від того, на кого новий президент вирішить спертися в енергетичній політиці – на фантазерів або реалістів.
Одним з важких рішень для нього стане пошук компромісу і балансу інтересів між енергетичними «олігархами». Доведеться шукати спільну мову з найбільшим учасником газового ринку Дмитром Фірташем, який контролює 70% ринку облгазів і залишається впливовим газовим трейдером зі зв’язками в Росії. Тим більше що і Порошенко, і Кличко (партнер Порошенка на виборах), і Фірташ підтримують контакти.
З Фірташем доведеться шукати спільну мову з питання завершення приватизації частини облгазів, в якій він зацікавлений.
Складніше буде знайти консенсус з групою «СКМ» Ріната Ахметова. Його енергетичний підрозділ «ДТЕК» сьогодні сконцентрував понад 50% видобутку вугілля в Україні і контролює виробництво 25% електроенергії. Проблема Ахметова буде стояти поряд з проблемою приватизації вугільних об’єднань, які повинні були продати ще в 2012 році. Адже в іншому випадку частину шахт доведеться закривати, а працівників – звільняти, що в нинішній складній економічній і політичній ситуації буде тотожним соціального вибуху.
Ще складніше буде вести діалог з авторитетом бензинового ринку Ігорем Коломойським і його групою «Приват». До того ж «Приват» контролює частину електророзподільних мереж – обленерго. Відчувши постреволюційний смак влади, Коломойський може збільшити власні «апетити».
Нинішнього губернатора Дніпропетровщини цікавить майбутня приватизація «Нафтогазу України», зокрема його двох частин – вже контрольованої на 40% «Укрнафти» і контрольованої менеджментом «Укртранснафти». Крім цього, на «Нафтогаз» ласим оком дивиться і Фірташ.
Його сфера інтересів – «Укргазвидобування» і «Укртрансгаз». Власне, очікування олігархів підтверджуються заявами прем’єр-міністра Арсенія Яценюка про можливий продаж монополіста. Тому, швидше за все, формування енергетичної платформи президента Петра Порошенка розпочнеться з реформування «Нафтогазу» та налагодження діалогу з фінансово-промисловими групами України.
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
