1939
Китай підніме Далекий Схід?
— Світ
Китайські чиновники пропонують перетворити російський Далекий Схід і північ КНР в єдину економічну зону. У Росії не вистачає робочих рук, тоді як у сусіда на Сході їх багато, обгрунтовують проект китайці. Одним з перспективних напрямків такого роду співпраці може стати сільське господарство. Однак російські експерти вказують, що краще розвивати відносини в агросфері Далекого Сходу з Японією.
Далекий Схід і північ Китаю могли б стати єдиною економічною зоною. З такою пропозицією виступив заступник голови КНР Лі Юаньчан на «круглому столі» «Росія – Китай: стратегічне економічне партнерство», що проходить в рамках XVIII Петербурзького міжнародного економічного форуму (ПМЕФ).
«Економічне співробітництво Росії і Китаю відрізняється від економічного співробітництва інших країн. По-перше, воно природне, для нього не потрібні якісь агенти. По-друге, воно взаємодоповнююче, – зазначив Юаньчан. – Можна поступово створити новий блок у Східній Азії – Далекий Схід з Росії і північ Китаю. Вони можуть створити економічну зону».
Як заявив заступник глави КНР, Росія має гігантські земельні ресурси, проте їй не вистачає людей для того, щоб їх освоювати самостійно.
Російська молодь обирає для себе роботу «білих комірців», в той час як у Китаї є багато робітників. «Треба поквапитися і отримати з цього користь», – зазначив Лі Юаньчан.
Інтерес до спільного розвитку сільського господарства проявив виконавчий директор China Investment Corporation Дін Сюедун, який нагадав учасникам «круглого столу», що дві країни вже створили Російсько-китайський інвестиційний фонд. Однак, незважаючи на позитивну оцінку роботи фонду, китайські інвестори хотіли б активніше брати участь в інвестиційних проектах на території Росії, в першу чергу в сільське господарство та інфраструктуру.
Зацікавленість Китаю в розвитку сільського господарства на території Росії в першу чергу викликана внутрішньою проблемою продовольчої безпеки, відзначають експерти.
Сільське господарство КНР розвивається досить швидко, проте все ж відстає від зростання потреби у продукції агросектору. За офіційною статистикою Пекіна, в 2013 році загальний обсяг зібраних в країні сільгоспкультур збільшився на 1,5% порівняно з 2012 роком і становив 601,94 млн тонн. Виробництво м’яса збільшилося на 1,8%, до 83,73 млн тонн. Проте виснаження земель, а також зростання населення змушують Комуністичну партію Китаю називати забезпечення продовольчої безпеки головним пріоритетом країни.
«Сьогодні в Китаї чисельність міського населення вже перевищила кількість сільського, і, як наслідок, міста стали захоплювати все більше території, скорочуючи площі орних земель і робочу силу, зайняту в сільському господарстві. У підсумку це призвело до того, що на сьогодні КНР імпортує рис з Таїланду та Індії, а сою закуповує навіть в Казахстані», – говорить «Газеті.Ru» завідувач відділенням сходознавства НДУ ВШЕ Олексій Маслов.
Москва також зацікавлена в експорті своєї сільгосппродукції до Китаю.
Як зазначив віце-прем’єр Аркадій Дворкович, в Росії велика кількість невикористовуваних земель, тож потенціал експорту зерна і м’яса до Китаю є.
Прихід китайських аграріїв повинен допомогти розвинутися і російському агросектору, відзначили представники російського бізнесу, що брали участь у круглому столі. «Головний плюс роботи з Китаєм в тому, що він може надати новітні технічні розробки і бути величезним ринком збуту», – зазначив генеральний директор групи компаній «ІстАгро» Олег Зайцев.
Однак експерти налаштовані більш скептично. «Китайці не приносять нових технологій : вони вирощують сільгосппродукцію здебільшого за допомогою свого досвіду і добрив, – зазначає Маслов. – Водночас японські інвестори, які планують вирощувати сою та гречку в Амурській області, можуть принести до Росії технології, ферми; російські аграрії, перейнявши японський досвід, зможуть самі виконувати той же обсяг робіт».
У квітні 2014 року представники Росії та Японії домовилися про розширення експериментальних посівів у рамках підготовлюваного агропроекту в Амурській області, основною метою якого є вирощування сої та гречки за японськими технологіями, які, за твердженням представників Японії, не завдають шкоди навколишньому середовищу, а також не використовують генетично модифіковані сільгоспкультури.
Зі схожим проектом виступали і бізнесмени з Південної Кореї. У листопаді 2013 року компанія AVG Capital Advisory Limited, яка є контролюючим акціонером групи «Разгуляй», і корейська Korea Rural Community Corporation (KRC) підписали угоду про реалізацію сільськогосподарських проектів в Ставропольському краї.
Окрім співробітництва в сільськогосподарській сфері Дворкович запропонував китайським інвесторам розглянути можливість інвестицій і в інші галузі російської промисловості, наприклад, в електроенергетику, видобуток вугілля, авіабудування, а також виробництво устаткування. Інвестиції в ці галузі допоможуть розвитку російських і китайських компаній, а також дозволять довести товарообіг з Китаєм до $200 млрд до 2020 року .
У 2013 році товарообіг Росії з КНР становив близько $89,21 млрд, при цьому імпорт з КНР до Росії в 2013 році збільшився на 12,6%, сягнувши $49,59 млрд, а російський експорт товарів до КНР зменшився на 10,3%, до $39,62 млрд.
Зараз основною статтею російського експорту в Китай є постачання «мінерального палива, нафти і нафтопродуктів». На них припадає 67,89% всього російського експорту в КНР. На другому місці знаходяться постачання кольорових металів (7,42%), а на третьому – експорт деревини і виробів з неї (7,08%). У свою чергу, основними статтями китайського експорту є постачання електрообладнання (23,7%), а також «ядерних реакторів, котлів, обладнання та механічних пристроїв» (21,4%).
Семен Михайлов
За матеріалами: Газета.Ru
Поділитися новиною
