911
Хто боїться згортання програми купівлі облігацій?
— Фондовий ринок
Поступова відмова ФРС від так званого кількісного ослаблення – необмеженої закупівлі довгострокових активів – викликає побоювання у фінансових ринків і політиків, при цьому можливий відтік капіталу з економік, що розвиваються і обвал цін на активи. Але враховуючи, що в більшості великих економік існує режим гнучкого валютного курсу, ці побоювання в цілому не обгрунтовані. Логіка, що лежить в основі побоювань з приводу згортання програми кількісного ослаблення, проста. Нетрадиційна монетарна політика в Сполучених Штатах – і в інших розвинених країнах, зокрема у Великобританії та Японії – призвела до зниження внутрішніх відсоткових ставок, при цьому наводнивши ліквідністю міжнародні фінансові ринки. У пошуку більш високої прибутковості інвестори направляли цю ліквідність – в основному у вигляді короткострокового спекулятивного капіталу («гарячі» гроші) – на ринки, що розвиваються, сприяючи зростанню їх обмінних курсів і посилюючи ризик утворення пузирів з активів. Отже, відмова ФРС від кількісного ослаблення супроводжувалася б зворотнім рухом капіталу, що призвело б до збільшення вартості позикових коштів і завадило б зростанню ВВП.
Звичайно, за цією логікою, не всі ринки, що розвиваються, однаково вразливі. Серед найбільш незахищених країн – Туреччина, ПАР, Бразилія, Індія та Індонезія (так звана «тендітна п’ятірка»), які крім нестійкого зростання ВВП мають фіскальний дефіцит, дефіцит поточного рахунку та високу інфляцію. Логіка була б правильною, якби в світі був встановлений режим фіксованого валютного курсу, коли уряди прив’язували б офіційні валютні курси до валюти іншої країни або до вартості золота. У таких умовах скорочення грошової маси (або уповільнення її розширення) надавало б рецесійного (або менше стимулюючого ) впливу на інші економіки. Однак за наявності гнучких валютних курсів скорочення грошової маси в великій економіці стимулювало б інші економіки в короткостроковій перспективі, тоді як розширення цієї маси знизило б їх продуктивність. (Звичайно, у середньостроковій або довгостроковій перспективі розширення грошової маси може сприяти збільшенню внутрішнього виробництва і торгівлі, приводячи до появи позитивних побічних ефектів).
Після краху Lehman Brothers в 2008 р. швидке збільшення грошової маси в США і Великобританії спровокувало різке зростання вартості японської ієни, а також валют деяких ринків, що розвиваються. Словом, побоювань заслуговує кількісне ослаблення, а не його скасування. Безсумнівно, зміна політики ФРС може нашкодити країнам з фіксованими – або, як Китай, «регульованими плаваючими» – валютними курсами. Також можуть постраждати більш слабкі економіки Єврозони, такі як Греція й Іспанія, які воліли б отримати більше кредитно-грошових стимулів, ніж розраховують їх більш конкурентоспроможні європейські партнери. Проте враховуючи, що ці економіки обрали фіксований валютний курс, не варто звинувачувати в їх спаді ФРС. По суті також не можна звинувачувати ФРС – і центральні банки інших розвинених країн – за негативні наслідки збільшення грошової маси. Наприклад, сильна лібералізація монетарної системи в Японії стала основним елементом стратегії прем’єр-міністра Сіндзо Абе з підйому японської економіки після більш ніж десятирічної рецесії – і це призвело до значного відновлення.
Проблема в тому, що така політика також викликала знецінення ієни, в результаті чого сусідні країни звинуватили Японію у застосуванні політики «розорення сусіда». Також чиновники з країн, що розвиваються, попереджали, що збільшення грошової маси в США і Великобританії спровокує девальвацію конкурентних валют. При цьому міністр фінансів Бразилії Гідо Мантега навіть звинуватив ФРС і Банк Англії у веденні справжньої «валютної війни». Але хоча така політика, спрямована на стимулювання зростання, і справді може надавати рецесійний вплив на інші економіки, сучасна теорія міжнародних фінансів показує, що концепція «валютної війни» – це міф. Насправді при гнучкому валютному курсі конкурентна девальвація не призводить до небажаних дисбалансів. Навпаки, вона може сприяти відновленню економік, що беруть участь в цьому. По суті девальвація валюти стала вирішальним фактором у закінченні Великої депресії. Як показали в 1948 р. Баррі Ейхенгрін і Джеффрі Сакс, хоча відмова від золотого стандарту мала безпосередні негативні наслідки, вона сприяла швидкому відновленню, при цьому країни, які першими девальвували свої валюти, вийшли з депресії раніше, ніж інші.
Справа в тому, що при гнучкому валютному курсі країна може компенсувати рецесійні наслідки лібералізації монетарної політики в сусідній країні, використовуючи власну незалежну монетарну політику з ретельно визначеними цільовими рівнями інфляції. Якщо всі країни застосують цей підхід, від цього виграє вся світова економіка. Намагаючись пожвавити внутрішню економіку, ФРС, подібно до інших центральних банків розвинених країн, просто виконує свої зобов’язання. Замість того, щоб скаржитися на її дії, політики країн, що розвиваються повинні розробити стратегії для усунення побічних ефектів у власних економіках. Зрештою, у них є для цього кошти.
Коічі Хамада, Project Syndicate
За матеріалами: forexpf.ru
Поділитися новиною
