1557
Чи зможуть Україна та Індія зробити щось іще, крім скандування гасел?
— Казна та Політика
Громадяни двох зовсім різних демократичних країн – України та Індії – зіткнулися зі схожою проблемою: як реформувати корумповану, але законно обрану політичну еліту? – Пише оглядач The Washington Post Енн Епплбаум. В останні місяці ситуація стала особливо драматичною.
У Києві противники нинішнього уряду налаштувалися на затяжну вуличну революцію, вважає автор. Уряд, однак, до них не прислухається. “Натовп хоче відставки Януковича, але альтернатива поки що не з’явилася”, – коментує Епплбаум.
Рік тому подібний рух в Індії теж виявився на роздоріжжі. У 2011-2012 роках активіст Анна Хазаре залучив під свої прапори сотні тисяч індійців. Він домігся, щоб уряд погодився прийняти нові антикорупційні закони, йдеться в статті. Але пізніше рух розколовся. Один з його лідерів, Арвінд Кежріваль, створив свою партію. Багато хто визнав, що це безнадійна справа. Проте в грудні ця партія стала правлячою в парламенті штату Делі, а Кежріваль зайняв пост старшого міністра штату.
Оглядач визнає, що Кежріваль, можливо, ще розчарує виборців. Але його рішення прийти в світ політики як мінімум дає шанс домогтися глибоких змін.
“Справжній іспит для української революції – в тому, чи здатні на таке її лідери. Власне, це і є справжній тест для будь-якого протестного руху в будь-якій демократичній країні: чи зможуть його члени якимось чином включитися в систему, щоб її змінити”, – пише автор. За словами Епплбаум, успіх вуличного руху – не в масовості, не в гаслах, а в умінні створити політичну альтернативу, яка здатна перемогти на виборах.
За матеріалами: Inopressa
Поділитися новиною
