2505
Москва і Київ воюють за рибу
— Казна та Політика
Розвал рибної промисловості в Україні та Росії робить трагічні інциденти в прикордонних водах неминучими
17 липня в Азовському морі в результаті зіткнення російського прикордонного катера з браконьєрським моторним човном загинули четверо українських рибалок. Ще один у важкому стані госпіталізований. Весь улов постраждалих склав близько 200 кг тарані на суму не більше 500 грн. У зубожілих рибальських селах Приазов’я люди йдуть на смертельний ризик і за такі гроші.
МЗС України, що уникає при міністрі Леонід Кожара будь-яких різких випадів на адресу Росії, в цей раз достатньо рішуче зажадав проведення самого ретельного розслідування інциденту. Втім, вибухнути праведним гнівом у цьому випадку було нескладно. На той момент, коли на Михайлівську площу викликали російського радника-посланника, Москва вже висловила співчуття у зв’язку із загибеллю рибалок, пообіцяла у всьому розібратися і проінформувати Київ про результати.
В принципі, неоголошена війна між російськими прикордонниками та українськими рибалками в Азовському морі йде практично щодня. Місцеві жителі стверджують, що жертв у ній чимало, просто далеко не про всі випадки загибелі українців внаслідок так званого навалу прикордонного катера на човен стає відомо ЗМІ та органам влади. Багато трагедій списують на примхи погоди чи інші нещасні випадки. Справа в тому, що через розвал рибгоспів і відсутності іншої скільки-небудь прибуткової роботи в приморських селах незаконним ловом займаються масово.
Через активний лову з використанням браконьєрських методів рибні ресурси Азовського моря стрімко виснажуються. Якщо на початку 1990-х у ньому налічувалося 17 видів промислових риб, сьогодні ловлять в основному бичка, хамсу, тюльку та пеленгас. Останній і стає основною жертвою браконьєрів і скоро може зникнути в Азові, як уже зник азовський осетер. Зараз браконьєри видобувають пеленгаса в чотири рази більше, ніж підприємства, що мають офіційну ліцензію. За останні десять років в чотири рази зменшилися улови камбали, судака – в три. Ситуація посилюється масовою ненормованою забудовою прибережної смуги і поганими очисними спорудами на металургійних підприємствах Маріуполя та інших міст. Все це призводить до того, що рибалкам доводиться забиратися все далі в море. Нерідко – ближче до російських берегів, де в силу природних особливостей улови поки краще.
Не слід забувати, що морський кордон між Україною і Росією до цих пір офіційно не проведено. Багаторічні переговори два роки тому з подачі міністрів закордонних справ двох країн Костянтина Грищенка і Сергія Лаврова були в основному завершені. Росіян переконали погодитися на розмежування в Керченській протоці з проведенням кордону на схід від острова Тузла в обмін на створення об’єднаної корпорації з експлуатації Керч-Єнікальського судноплавного каналу і поступки в акваторії Азовського і Чорного морів. До цього Москва категорично наполягала на збереженні протоки в статусі загальних вод двох країн (російські дипломати довгі роки цілком серйозно стверджували, що суспільство в їхній країні не прийме кордон, що остаточно відрізає Крим від Росії). Але всупереч наявності майже готового компромісу в 2011 році політичної згоди Володимира Путіна на завершення багаторічного процесу так і не надійшло. У Кремлі вирішили, що кордон більше потрібен Україні, що домагається безвізового режиму від ЄС. А тому зволіли включити це питання в пакет великого торгу навколо загальної геополітичної та геоекономічної орієнтації Києва на Митний союз. В результаті сьогодні ніхто не може точно сказати, наскільки законно російські прикордонники ганяються за українськими рибалками і навпаки. За межами дванадцятимильної зони територіальних вод море спільне.
Саме по собі розмежування в Чорному та Азовському морях і в Керченській протоці проблему браконьєрства, звичайно, не вирішить. Це питання схоже на проблему незаконного видобутку вугілля в Донбасі в так званих копанках. Крім бідності корінь зла ще й у корупції в наглядових органах. У більшості випадків у браконьєрів є «криша», що дозволяє їм здійснювати незаконний вилов і збувати добуту рибу. Той же затонулий 17 липня човен мав два потужних і дорогих двигуна і, за свідченням, місцевих жителів, належав не простим рибалкам, а організаторам цього незаконного бізнесу. Про майбутнє біоресурсів Азова ніхто не думає.
Єдиний виклик для ідентичних кримінальних і напівкримінальних артілей в Україні та Росії – прикордонники двох країн. По суті, вони залучені до боротьби з конкурентами тих, кого кришують інші силові і наглядові відомства. В результаті браконьєри діляться на своїх і чужих. Ситуацію посилює антиукраїнська кампанія в російських ЗМІ, що дедалі більше посилюється, і завдяки якій жорсткі заходи відносно сусідів виглядають цілком виправданими. Показово, що в рибальських селах Приазов’я поширена думка, що екіпаж прикордонного катера не особливо й намагався врятувати людей, що знаходилися на роздавленому ним човні. А значить, рахунок жертв у цій війні за рибу буде рости.
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
