4178
Не така страшна Україна, як її малюють
— Казна та Політика
З тих пір як Віктор Янукович взявся за виконання своїх президентських обов’язків, Україна постійно перебуває під шквалом критики європейських ЗМІ. Вони звинувачують київську владу в авторитарних намаганнях і кажуть, що Київ стримав свій ентузіазм щодо зближення з Заходом, скочуючись у російську сферу впливу. Якщо оцінювати українську дійсність за коментарями західних експертів та журналістів, складається єдине враження: Віктор Янукович вирішив створити другу Росію і тим самим поховати шанси на формування у своїй країні демократичної політичної системи та ринкової економіки. Експерти та ЗМІ (в тому числі польські) у трагічному тоні з позиції безумовної переваги заявляють, що незважаючи на зусилля Польщі, Україна втратила перспективи зближення з Європою.
Подібні висловлювання здаються особливо недоречними при їх порівнянні з безпосередніми враженнями від поїздки в Україну: справжні реалії яскраво підтверджують факт, що незважаючи на вкрай неблагополучну зовнішню обстановку і величезну кількість внутрішніх проблем, країна твердо стала на шлях модернізації, а команда президента Януковича добре справляється з поставленими завданнями. Вже не тільки Київ, Львів чи Одесу, а й інші міста можна назвати перлинами європейської цивілізації, де багатства багатовікової спадщини перемагають радянську сірість і пострадянський бардак. Харків, Севастополь, Донецьк демонструють сьогодні не тільки бажання змінюватися, а й конкретні результати. Виявляється, що під владою демонізованого «донецького клану» Україна не тільки не зупинилася на своєму шляху до Європи, але зробила великий крок вперед.
На відміну від златоустого невдахи Ющенка чи спритної популістки Тимошенко Янукович керує країною не на папері і не по телебаченню, а у сфері жорсткої та подекуди нещадної дійсності. Прогрес, який впадає на кожному кроці у вічі, гідний тим більшого захоплення, що українській владі доводиться працювати в обстановці безпрецедентного політичного тиску ЄС, безпардонної критики європейських і російських ЗМІ, а також безперервного енергетичного шантажу Москви. У таких обставинах складно виживати, і тим більше – проводити цивілізаційні реформи.
Еволюція України стає ще більш виразною в міру переміщення на схід. Якщо європейські устремління західної частини країни, центру і столиці були очевидні вже давно, то російськомовні регіони сходу і півдня вважалися гальмом курсу на зближення з Європою і «паршивою вівцею» української політики повороту до Заходу. Під час помаранчевої революції і в роки правління «помаранчевої» команди Схід видавався найголовнішою перешкодою до визначення однозначного цивілізаційного вектора державної стратегії. І тут Україна вкотре дивує: міста і села на схід від Дніпра вражають темпом модернізації, що проходить в них, а люди підкупають своєю відкритістю, доброзичливістю і широкими поглядами. Вони розмовляють російською, але це анітрохи не змінює того факту, що вони бачать майбутнє своєї країни по західний бік від «лінії Хантінгтона» (Samuel Huntington), яка умовно розділяє Європу на дві протилежні за своєю суттю цивілізаційні зони.
Ситуація в сучасній Україні і грандіозність проведених там перетворень особливо наочна в порівнянні з дійсністю сучасної Росії. Після спілкування з грубими російськими прикордонниками, що створюють додаткові проблеми, дивує навіть прикордонний контроль на українському боці, який здається справжнім відпочинком. Якщо перетнути кордон України з боку сходу, у вічі кинуться хороші дороги (той, хто їх не бачив, може не повірити, але це правда), чисті туалети, усміхнені офіціантки і невблаганне бажання позбутися радянського нальоту як у матеріальній, так і в ментальній сфері. Контраст між Росією і Україною, що збільшується, є доказом, що бажання змін може змінити реальність навіть у ситуації серйозних політичних і матеріальних обмежень. Безпосередній контакт зі східними регіонами України показує, що європейський вибір країни – це не примхи столичних політиків, а усвідомлене рішення товариства, ухвалене його членами незалежно від політичних уподобань, мови або ставлення до історії. Україна все далі відходить від свого радянського минулого і не бачить в «російському варіанті» ні найменшої цивілізаційної привабливості. Порівняння не тільки столиць, але навіть української та російської провінції демонструє, що убогість – це не стільки стан гаманця, скільки духу.
Жваві бульвари і відреставровані фасади старовинних будівель в Харкові та Одесі, чисті вулиці та усміхнені мешканці Донецька і Дніпропетровська – це найкращий доказ того, що Україна є повною мірою європейською державою не лише на словах і живе бажанням зробити реальні, глибинні зміни. Всі ті, хто списав цю країну з рахунків європейської політики, або керуються злим умислом, або недостатньо поінформовані. Європейський вибір України тим більше очевидний, чим разючішим стає цивілізаційний контраст між цією країною і Росією. До тих пір, поки він буде збільшуватися, ніякі страшні загрози або найпривабливіші пропозиції не змусять Київ опинитися з одного і того ж боку від цивілізаційної межі Європи, що і Москва.
Якуб Корейба, “Newsweek Polska”, Польша
За матеріалами: ИноСМИ.ru
Поділитися новиною
