893
Україна ризикує перспективою
— Казна та Політика
З 1 липня головування в ЄС перейшло до Польщі. Україна розраховує, що термін "правління" давнього адвоката допоможе швидко вирішити накопичені європитання. Але розслаблятися Києву, схоже, рано - не всі перспективи такі райдужні, як хотілося б.
Спіймати момент
Перемога на минулих президентських виборах Віктора Януковича змусила насторожитися і прихильників, і противників інтеграції нашої держави до західних наднаціональних структур. Як показали подальші місяці мрії "натокритиків" справдилися лише частково: Україна законодавчо розписалася у власній позаблоковості, хоча фактично скорочувати співпрацю з Альянсом не стала. А от з євросоюзівськими устремліннями ситуація виглядала трохи більш виразно.
Перший закордонний візит новоспеченого глави держави був символічний - Віктор Янукович відвідав Брюссель, де пообіцяв не просто не відмовлятися від єврокурсу, а й докласти якомога більше зусиль для того, щоб пройти запланований маршрут в короткі терміни. З зовсім найкоротшими не вийшло: оптимістичні плани підписати угоду про асоціацію і визначитися з правилами гри безвізової вже до кінця дебютного для гаранта 2010 року залишилися оптимістичними планами. А вантаж надій було покладено "на плечі" наступного року.
Європерспективи-2011 і справді здаються більш визначеними. Глава держави не втомлюється розповідати про прихильність до західних цінностей, уряд і МЗС регулярно рапортують про успіхи переговорного процесу, Брюссель картає Україну за "виборчу юстицію", але час від часу уточнює - на домовленості, що готуються, опозиційно-юридичні проблеми поки не впливають. "Рівномірно" вирішити всі проблеми Україні не вдалося. Так, виконання першої частини Плану щодо лібералізації візового режиму помітно зрушилася з точки тільки в останні місяць-півтора. І хоча президент заявляє про те, що восени всі віхи першої частини будуть пройдені, в Європі Києву радять не спокушатися - організувати безвізовий режим до Євро-2012, як того хоче український політикум, не вийде.
Ситуація із Зоною вільної торгівлі, яку Україна поки вважає кращою за Митний союз з РФ, Білоруссю і Казахстаном, до вирішення ближча. В кінці червня перший віце-прем'єр, який курує цей напрямок, повідомив, що серйозні труднощі може викликати вже тільки одне питання - про транспортні послуги. Притому, що місяцем раніше серед проблем значилися ще й квоти на сільськогосподарську продукцію і прихильність вітчизняних виробників до слів, на кшталт "коньяк" і "шампанське"... Хоча виконати програму-максимум і утрясти всі складнощі, як цього хотілося, до вересня, очевидно, не вийде, хорошу можливість підписати пакет "асоціативних" документів надасть грудневий саміт Україна-ЄС. А бонусною умовою при цьому вважається той факт, що саме в цей час верховенство в Євросоюзі буде за Польщею.
Київ на підтримку Варшави розраховує насправді. "У нас є великі надії, що наші добрі друзі, сусіди під час головування плідно працюватиму, і ми досягнемо тієї мети, яку ставимо... Безумовно, для нас найважливіший пріоритет - прискорення інтеграції України в Європейський союз", - нагадав нещодавно президент чолі МЗС Польщі. А західна сусідка у відповідь радить Україні не втратити шанс. "Я сподіваюся, що цього року ми підпишемо Угоду про асоціацію. І це дуже важливо, що цього року, оскільки такої можливості більше може не бути", - відповів Віктору Януковичу Радослав Сікорський.
Чи встигне Україна досягти запланованого - ще питання. Переговори поки йдуть порівняно рівно, про серйозні наслідки спірного з точки зору європейців поведінки української феміди поки теж не йдеться. І все ж плану про підписання Угоди про асоціацію вже в грудні не чужа деяка хисткість. Обнадіювати Україну, незважаючи на лояльність, не поспішають навіть поляки. В кінці цього року може підійти до кінця переговорний процес, а ось підписання документів - затягнутися. "Ми також думаємо, що цього року переговорний процес завершиться, проте для підписання договору належить пройти складну бюрократичну процедуру.
Текст документа потрібно перевести на 22 мови, потім він повинен бути перевірений в столицях країн-членів ЄС. Все це вимагає часу, тому підписання договору про асоціацію технічно можливе не раніше другої половини 2012 року", - уточнив посол Польщі Хенрік Литвин в інтерв'ю "Комерсант-Україна". Таким чином, навіть підписання договору може стати проблемою, не кажучи вже про його подальшу ратифікацію - аж ніяк не всі європейські держави можна назвати симпатиками України, особливо тоді, коли торговельна дружба з Європою обернулася для нашої країни загрозою конфлікту з Росією... І все ж надзвичайний і повноважний представник Речі Посполитої налаштований оптимістично: "Але я хочу підкреслити, головне - завершити переговорний процес. Після того як текст договору буде узгоджений на політичному рівні, його підписання буде тільки питанням часу". Проблема тільки в тому, що "політичний рівень" може датися Києву непросто.
"Перспективні" формулювання
Угода про асоціацію, на швидке підписання якої так розраховує України, складається не тільки з "економічної", а й з "політичної" частини. І якщо про свої досягнення в переговорах з приводу першої "теми" уряд регулярно повідомляє, то про другу категорії питань згадують останнім часом рідше. Хоча і з ними теж можуть виникнути проблеми.
Якраз до "політичних" складнощів у міру виникнення можуть бути віднесені всі білядемократичні проблеми України. З моменту приходу до влади Віктора Януковича Брюссель не втомлюється нагадувати про те, як його радує курс на реформи і відданість нової української влади демократичним ідеалам. Київ у відповідь постійно запевняє слухачів у непорушності власної позиції. "Європейська інтеграція залишається безумовним і незмінним пріоритетом як внутрішньої, так і зовнішньої політики України. Ідея євроінтеграції насправді об'єднала українське суспільство", - розповів в червні президент, виступаючи перед Парламентською асамблеєю Ради Європи.
Проте ж деякі особливості "поведінки" України продовжують турбувати Європу. Кримінальне переслідування вождів опозиції, не надто благополучне положення справ зі свободою слова, скарги громадських організацій, різкі і не завжди дипломатичні заяви політиків (на кшталт недавньої перепалки МЗС з керівництвом Європейської народної партії) - говорити про те, що наша держава наближається до демократичного ідеалу, було б явно рано. Поблажливість ЄС навряд чи нескінченна. Доля Білорусі, що зазнала санкцій, Україні ще не загрожує (хоча вітчизняна опозиція була б і не проти), але привід задуматися існує. "Проте, теоретично існує можливість того, що справи підуть настільки погано, що стануть перешкодою переговорного процесу. Вам слід подивитися на країн-сусідів. Приклад Білорусі показує, до чого призводять спроби маніпуляції переговорним процесом, коли у влади немає щирого прагнення отримати той підсумок, заради якого ми починали переговори", - попереджає польський посол.
Крім непереконливої демонстрації високих демократичних якостей, перешкодою швидким євроінтеграційним устремлінням України може виявитися прихильність нашої держави незручним для ЄС формулюванням. Останнім часом саме політична частина майбутньої угоди про асоціацію обговорюється все напруженіше. Каменем спотикання обіцяють стати ті рядки, якими автори документа з української сторони хочуть закріпити "перспективи членства в ЄС" з посиланням на ті законодавчі норми, які окреслюють механізми розширення Євросоюзу. "Однією з найбільш важливих умов для нас є підтвердження Євросоюзом перспективи вступу України в ЄС", - Віктор Янукович залишається прихильником схвального для українського майбутнього формулювання. Не виключено, що основною надією на те, що текст угоди буде містити саме ті вирази, яких прагне Київ, є головування в ЄС Польщі.
Дійсно - наші західні сусіди не втомлюються нагадувати про те, що вони хотіли б бачити Україну в сім'ї європейських народів. Але в програмі польського головування ЄС "проукраїнські" заходи згадуються скупо і без "перспективних" уточнень. Давати Києву приємні гарантії ніхто не поспішає. Радослав Сікорський попередив про те, що "на цьому етапі" подібний варіант розвитку ситуації малоймовірний. "...Є деякі країни, в тому числі і Польща, яка за (надання Україні перспективи членства в ЄС), але є й ті, що проти", - пояснив глава польського зовнішньополітичного відомства. Такий стан справ - не новина. Але Україна все одно продовжує сподіватися на краще, незважаючи на те, що в пресі спливла інформація про те, що зобов'язання відмовитися від дражливих формулювань ще в 2008 році взяв на себе Віктор Ющенко.
Повністю відмовлятися від стратегії розширення ЄС не збирається - до кінця цього року планується підписати договір про вступ до Союзу Хорватії. Але очевидно, що нашу державу за межами Східного партнерства та Угоди про асоціацію поки бачать навіть не всі ентузіасти з протилежного боку. "Якщо угода про асоціацію буде підписана і буде реалізована, за нашою оцінкою десь через 5-10 років Україна буде в змозі виконати більшу частину всіх попередніх, необхідних вимог, і тоді питання повноправної інтеграції України в ЄС стане більш реальним", - зорієнтував Україну на неблизьку перспективу посол Євросоюзу Жозе Мануель Пінту Тейшейра. Для українських політиків виховання в собі такого терпіння може виявитися важким завданням. Особливо, коли зростає тиск критиків, які не розуміють роботи вітчизняного правосуддя... І тим більше незадовго до парламентських виборів, на які так приємно було б піти з гаслом "Влада добилася для України гарантій членства в ЄС!". Але в цьому випадку керівництву країни все ж мало б сенс співвіднести бажане і можливе. Період верховенства Польщі в ЄС - хороший час для того, щоб спробувати вичавити із ситуації максимум. Але максимум все ж можливого.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
