3716
Дохла кішка пенсійної реформи: хто і навіщо її нам підкинув
— Казна та Політика
Гряде пенсійна реформа, і як усіх нас переконують, вона невідворотна, і альтернативи їй немає. І це дійсно так - держава "від імені" купки олігархів відверто заявила, що далі в її плани не входить утримувати тих, чиїми руками в минулому створено все, що нині успішно "реформується" і приватизується. Пора змусити українських товстосумів по-іншому поглянути на проблему наповнення Пенсійного фонду.
Щоправда, старанно приховується маса неузгодженостей, які могли б пролити світло на те, чому кошти при реформуванні пенсійної системи вишукуються у кишенях тих, кого вона покликана захищати, а не тих, в чиїх руках перебувають джерела її наповнення.
Згадаймо, як у період розквіту гласності та перебудови демократичні видання бичували радянську систему за те, що частка праці в собівартості готової продукції тоді становила 18-20%. Це підносилося як свідчення експлуатації державою радянських людей. Що, власне, і спонукало їх активно підтримати демократів і реформаторів.
Цікаво, яка частка праці нині закладена в ціну готової продукції? Відповідь на це питання дав голова Пенсійного фонду України Борис Зайчук: "На сьогоднішній день зарплата в собівартості становить 8-9-10%, не дотягуючи навіть до 11%, а в аграрному секторі - 3-4 %".
Але при цьому основний експорт України - продукція металургійної та хімічної промисловості - продається на світових ринках за світовими цінами. Та й зерно за кордон не безкоштовно вивозиться. І якби частка праці в цій продукції відповідала світовому рівню, то зарплати і хіміків, і металургів, і селян мали б бути на відповідному рівні (а значить, і відрахування до ПФ, які виплачують підприємства у вигляді відсотка від фонду зарплати).
На практиці ж ми бачимо зовсім інше - якщо щось і досягло у нас світового рівня, то це ціни і тарифи. Але не зарплати і відрахування з них до ПФ. Ось де джерело для скорочення його дефіциту! І підвищення добробуту громадян, і зростання купівельного попиту, і стимулювання внутрішнього виробництва...
Зрозуміло, що проводити реформування в цьому напрямку - значить зазіхнути на прибутки олігархів, які нині стали "ефективними власниками" спершу загальнонародної власності. Але тільки наївні люди здатні думати, що ті дозволять безкарно залізти собі в кишеню. Ну а раз це джерело недоступне в силу небезпеки для реформаторів з боку "ефективних власників", в чиїх руках влада, то цілком логічно, що реформаторський погляд впав на тих, у кого можна безбоязно і безкарно вилучити ресурс для реформування пенсійної системи, - на самих пенсіонерів.
Не буду детально описувати всім вже відомі новації пропонованої "пенсійної реформи" - підвищення пенсійного віку (при нинішній тривалості життя більшості громадян у цьому випадку світять "пенсії для небіжчиків"), підвищення страхового стажу, обмеження у виплатах для працюючих пенсіонерів, по суті економічні репресії проти військових і правоохоронців і багато інших "принад".
Хотілося б зупинитися на іншому - яким чином реформатори успішно забезпечать собі підтримку прийдешнього обдирання з боку тих, кого обдиратимуть. І тут варто згадати, що в інформаційному суспільстві, в якому ми живемо, маси формують свою позицію, виходячи не з життєвих реалій, а з тієї картинки, яку їм зобразять засоби масової інформації. Ті самі, які хоч і є "вільними і незалежними", але належать цілком конкретним олігархам. Значить, потрібна картинка, яка змусить майбутніх жертв пенсійної реформи кричати "Ура!" і "Даєш!".
І тут неоціненним буде давно відомий спосіб маніпулювання суспільною свідомістю, який так і називається - "вкидання дохлої кішки". Суть його - гіперболізація незначної деталі, зосередження на ній найбільшої уваги.
Дійсно - що б не відбувалося на сцені, які б трагедії на ній ні розігрувалися, але варто кинути на сцену дохлу кішку - і вся увага публіки буде зосереджена тільки на ній. А якщо за рахунок такого прийому оволодіти увагою публіки і направити її на боротьбу з чимось, для чого створений вкрай негативний імідж, проблему можна вважати вирішеною. Особливо якщо боротьба з цим "чимось" ще і вкладається в давно сформовані поведінкові стереотипи, в менталітет народу. Наприклад, у поняття "соціальна справедливість".
Отже, де ж та малозначима деталь, роздування якої дозволить безперешкодно реалізувати базовий принцип лібералів-ринковиків "реформи - тільки за рахунок бідних"? Тут варто згадати ще один безвідмовний принцип, який нині реалізовується і показав свою ефективність протягом тисячоліть, - "розділяй і володарюй".
Щоб провести пенсійну реформу за рахунок пенсіонерів, треба паралізувати їх опір. Для чого їх слід розділити, протиставити і змусити віднімати один в одного ті крихти, які вони отримують з Пенсійного фонду. Причому віднімати ці крихти вони повинні не для себе, а для досягнення цілей реформаторів - скорочення видатків ПФ. За принципом старої казки про двох жадібних ведмежат.
У світлі цього цілком логічними виглядають все частіше озвучувані вимоги рядових громадян притиснути правоохоронців, військових (мовляв, нема чого їм раніше йти на пенсію, нехай тягнуть лямку, як усі). Правда, при цьому намагаються не згадувати, що умови роботи в них аж ніяк не такі, "як у всіх". І не замислюються, хто в найближчому майбутньому погодиться жити у віддаленому гарнізоні, піде на бойове чергування, вступить в сутичку зі злочинцем, якщо буде знати, що його вихід на пенсію і пенсійне забезпечення будуть такими ж, як у "офісного планктону" з його нормованим робочим днем, двома законними вихідними...
Загалом, принцип товариша Саахова - "хто нам заважає, той нам допоможе" тріумфує. Особливо яскраво це видно на прикладі тієї нетерпимості, яка сформована в суспільстві щодо т. зв. ВІП-пенсіонерів (серед яких, до речі, чимало справді гідних людей, які зробили особливий внесок у вітчизняну економіку, науку, медицину, будівництво держави). Мовляв, ВІП-пенсіонери пожирають левову частку Пенсійного фонду, це не вписується в рамки соціальної справедливості і т.д.
Звичайно, теза про соціальну справедливість змушує здригатися струни душі (від менталітету не втечеш!), але при цьому не варто забувати, що він мав реальний зміст в радянській країні, де це поняття так-сяк було наповнене реальним змістом. В умовах же панування олігархів заклики їх ЗМІ до боротьби за соціальну справедливість на прикладі пенсіонерів, зі старанним оберігання від цієї самої справедливості можновладців (і їх власності) - виглядають як знущання над цією самою справедливістю. У кращому випадку - незграбною спробою відвернути увагу від "ефективних власників" та їх скромності при наповненні ПФ.
Так, за інформацією глави ПФ Бориса Зайчука, на державну і бюджетну сферу (90,3 тис. підприємств-платників, або 2,3% усіх платників внесків) припадає 52% надходжень Пенсійного фонду. Водночас на юросіб недержавної форми власності (вони складають 25,6% загальної кількості платників) - 45,4% надходжень.
Вочевидь, "ефективні власники" виявилися набагато менш ефективними, ніж держава, в якого на їх користь вилучена власність. За наповненням Пенсійного фонду - вже точно. Здається, саме тому найгучніші заклики до боротьби з високими пенсіями лунають з вуст мільйонерів - щоб не до них було.
Але повернемося до ВІП-пенсіонерам, до їх реальної ролі в споживанні коштів ПФ та причин, чому саме з ВІП-пенсіонерів зробили головну принаду, заковтнувши яку, майбутні жертви пенсійної реформи будуть використані для її підтримки.
Кількість майбутніх жертв, тобто громадян, чиї соціальні гарантії в результаті пенсійної реформи будуть урізані, оцінюється в 10 млн. чол. Згідно з даними самого ПФ, кількість пенсіонерів у країні становить 13,7 млн. чол. З них пенсію понад 10 тис. грн. отримують 3856 чол., або 0,028%. А пенсію понад 20 тис. грн. - 6 (шість) осіб. Найбільша пенсія - 45 тис., отримує її льотчик-випробувач, Герой України. Тому, як визнав голова Пенсійного фонду, "надвисокі пенсійні виплати" не роблять погоди "в економічному плані"*.
* Щоправда, варто зауважити, що, можливо, повної інформації про окремих спецпенсіонерів ми не маємо. Так, за непідтвердженими документально даними, пенсія звільненого голови Нацбанку Володимира Стельмаха склала 130 тис. грн. - майже стільки ж, скільки щомісячна ставка на посаді голови банківського регулятора (річна зарплата екс-глави НБУ була на рівні 1,55 млн. грн.).
Але саме на цій "дохлій кішці" сконцентрована всю увага суспільства. І в запалі боротьби за "соціальну справедливість по-пенсійному" вже не до роздумів, чому, отримавши свободу, наші громадяни віддають "дяді" набагато більшу частку праці, ніж у "тоталітарному СРСР". І чому цей дядько, продаючи вироблену громадянами продукцію за світовими цінами, самим громадянам забезпечує на світовому рівні аж ніяк не зарплати і не відрахування з них до Пенсійного фонду, а винятково ціни і тарифи.
Слід чесно визнати: перемикання всієї уваги на ВІП-пенсіонерів (0,028% всіх пенсіонерів), за всього економічно безглуздого змісту цієї кампанії, цілком логічно. Це має навіть в принципі виключити можливість не те що торкнутися, а навіть подумати про реальні джерела поповнення ПФ зокрема і підвищення добробуту громадян в цілому. Бо не народився ще олігарх, здатний добровільно розлучитися зі своїми надприбутками.
Тому й далі буде розігруватися і широко висвітлюватися у ЗМІ спектакль під назвою "скоротимо великі пенсії". І маніпулятори будуть і далі зосереджувати увагу на цій "дохлій кішці", задіюючи і підконтрольні ЗМІ, і навіть перших осіб держави. Адже у всіх на слуху гнівні тиради президента і прем'єра про неприпустимість пенсій у 50-60 тисяч гривень. Яких, виходячи зі слів глави ПФ, немає взагалі. Але ж хтось вклав цей абсурд в уста керівників держави, використавши їх як звичайні засоби маніпулювання суспільною свідомістю!
До речі, про жертв пенсійної реформи. Як повідомлялося, в результаті її проведення планується забезпечити економію ПФ на 9,5 мільярдів гривень (читай: не доплатити пенсіонерам).
Але у ВІП-пенсіонерів неможливо відібрати таку суму, і навіть не тому, що скорочувати вже призначені пенсії заборонено рішенням Конституційного Суду. Справа в іншому - на них такі кошти не витрачаються! Мета нападок на ВІП-пенсіонерів - запустити процес, а основна частина економії ПФ буде забезпечена за рахунок пересічних пенсіонерів, чинних і майбутніх - тих, які спонукають кричати "ура!" пенсійній реформі, збуджуючи і принаджуючи їх до її підтримки обіцянками ліквідувати "надвисокі пенсії". Як сиром у мишоловці.
Цілком прогнозовано, що настрої в суспільстві викличуть неприйняття позиції автора на підсвідомому рівні. Мовляв, чому вони повинні отримувати більше, ніж я? Перше, що прийде в голову дуже багатьом читачам. І вигук "відібрати!", який рветься назовні, цілком очікуваний.
Але варто нагадати, що національний менталітет, згідно з яким дуже добре, якщо "в сусіда хата згоріла", в даному випадку покликаний зіграти з нами злий жарт. Завдання "палаючої хати" - відволікти увагу, і поки під оплески кричущих "відібрати" до їх радості буде горіти "хата" ВІП-пенсіонерів, їх власну пенсійну "хату" "реформатори" обдеруть дочиста.
Віктор Дніпров
За матеріалами:
Поділитися новиною
