1233
Рік Медвєдєва в Україні
— Казна та Політика
Перемога Віктора Януковича на президентських виборах вплинула не лише на внутрішні справи України. Рік тому Дмитро Медвєдєв гнівно відеозвернувся до Віктора Ющенка, засуджуючи того за кризу у відносинах двох країн. Але відтоді багато змінилося.
Часи правління третього президента незалежної України важко назвати періодом безхмарних взаємин нашої держави з Росією. Зниження градусу співпраці, "газові" війни, відмінність геополітичних переваг, що особливо яскраво проявилося під час російсько-грузинського конфлікту в серпні 2008 року, принципові різночитання в поглядах на історичні й навкологуманітарні питання - Віктора Ющенка і його оточення важко було запідозрити в бажанні йти у фарватері Кремля. Принципові розбіжності не лише впливали на взаємини двох країн, але і регулярно проявлялися у взаємних інформаційних атаках різного масштабу. І якщо "обмін люб'язностями" на рівні міністерств закордонних справ до серпня 2009-го давно перестав бути новиною (як і зауваження президентів на адресу один одного), то зверненням до колеги за допомогою власного відеоблогу Дмитра Медвєдєву вдалося здивувати публіку.
Пронизана "глибоким занепокоєнням" промова відновленню дружби не сприяла. Після того як Віктор Ющенко відповів колезі не менш відкритим листом, громадськість двох країн деякий час захоплено обговорювала аргументи двох сторін в стилі "Наш був крутішим!" Міжпрезидентські ж взаємини піддалися глибокому заморожуванню, важливим елементом якого була затримка ротації російських посланців. З актуальним на той час українським керівництвом лідер РФ шукати спільну мову не став. Але з приходом до влади Віктора Януковича ситуація кардинально змінилася.
На перший погляд різке загострення російсько-української дружби відтоді, як запанував на Банковій головний "регіонал" країни, демонструє: скрізь, де був поганий Віктор Ющенко, Віктор Янукович для Росії - в самий раз. Протягом менше півроку правління нового глави держави більшість суперечливих колись питань урочисто готуються відійти в майбутнє. Для того щоб в цьому переконатися, досить переглянути пам'ятний відеозапис або перечитати його розшифровку.
В недалекому минулому співчуваючи двом народам, на "повсякденному житті і завтрашньому дні" яких позначається "кризовий стан російсько-українських відносин", Дмитро Медвєдєв вирішив публічно ознайомити Віктора Ющенка з солідним списком претензій. Рік потому можна відзначити - значна частина з них точно втратила актуальність.
За порівняно недовгий час "світ, дружба, братерство", які відійшли у минуле, повернулися в знайомі береги, а на деяких ділянках потік теплих почуттів ризикує захлеснути віхи, розставлені в епоху правління Леоніда Кучми. Поліпшення взаємин "вже сьогодні" зачепило практично кожен аспект міжнародного буття - економіки, політики, гуманітарного середовища. Наприклад, після численних зустрічей "великої четвірки" (президенти і прем'єри двох країн) і самітів нижчого рівня говорити про те, що "в Києві послідовно домагаються розриву економічних зв'язків з Росією" вже не доводиться. Навпаки, товарооборот зростає на очах, і цілі галузі промисловості поволі готуються якщо не до об'єднання, то вже точно - до якнайтіснішої співпраці. Відійшли в минуле і побоювання через неможливість "стабільного використання. фактично єдиної газотранспортної системи". Газові контракти між "Газпромом" і "Нафтогазом" укладені на багато років наперед, а Київ, з одного боку, знаходить можливість залучити до реконструкції вітчизняної ГТС не лише європейців, але і росіян, а з іншого - старанно намагається переконати Кремль в тому, що хай не "Північний…", але вже "Південний потік" з таким доброзичливо налаштованим транзитером експортеру "блакитного палива" точно не потрібен… Упевненіше себе почувають і російські інвестори, знехтування майнових прав яких так непокоїло російського президента рік тому. Хорошим прикладом тому служить ситуація з повторною приватизацією "Луганськтепловозу" - завод віддали назад в ті ж руки, ще і "зайвих" грошей за підсумками аукціону не взяли.
Відродженням економічних зв'язків приємні кремлівському оку почини української влади не обмежуються. Хорошим сигналом для Москви є повернення Києва на "правильну" орбіту. І хай від курсу на ЄС Віктор Янукович відмовлятися не поспішає (навпаки, намагається форсувати підписання угоди про асоціацію), але в тому, що стосується військово-політичної співпраці - готовий догодити і своїм виборцям, і північно-східним сусідам. Стан справ а-ля "уперто продовжує курс на вступ до НАТО" формально залишилося у минулому. Нещодавно прийнятий закон про основи внутрішньої і зовнішньої політики закріпив давно вимріяний Партією регіонів позаблоковий статус нашої країни (щоправда, на масштабах співпраці з Північноатлантичним альянсом це рішення поки не відбилося, що Росію дещо засмучує). Але повністю відмовлятися від участі в забезпеченні загальноєвропейської безпеки Україна не буде. Вона просто почекає появи нового формату, можливо, того, про яке так печеться Дмитро Медвєдєв.
Відгородившись від НАТО, при новому президенті Україна готова повинитися й за інші минулі промахи. Так, в 2009 році російського президента все ще пригноблювали спогади про збройне протистояння з Грузією. "Через рік після тих трагічних подій (війни 08.08.08) знов гостро постає питання про те, що мирних жителів і російських миротворців в Цхінвалі вбивали з української зброї. Ті в Києві, хто поставляв озброєння грузинській армії і, до речі, не мають наміру припиняти робити це і зараз, повністю розділяють з Тбілісі відповідальність за вчинені злочини", - нарікав Дмитро Медвєдєв. Виконати передбачувану програму-максимум - визнати незалежність Абхазії і Південної Осетії - Україна не поспішає. Зате можна передбачити, що при новій владі Київ шукатиме торгівельних партнерів обачніше. Більше того, в червні Кабмін дуже гостро відреагував на зауваження екс-глави "Укрспецекпорту" Сергія Бондарчука про те, що значна частина зброї була продана Грузії при перебуванні Віктора Януковича прем'єром. Як і можна було передбачити, роль цапа відбувайла хочеш не хочеш зіграв попередній глава держави. "У той час саме президент Віктор Ющенко контролював компанію "Укрспецекспорт" і особисто віддавав вказівки про постачання зброї до Грузії. Він, по суті, перевів державну компанію в статус "ручного управління", зробивши її заручницею його власних бажань", - обурювався "силовий" віце-прем'єр Володимир Сивкович, уточнюючи, що "уряд Віктора Януковича всіляко намагався перешкодити таким антидержавним процесам".
Якщо "збройне" питання вимагало окремого обговорення, то минулі дипломатичні скандали при новій владі і зовсім забуваються. Основна позиція офіційного Києва - "Розбіжності залишилися у минулому", як і практика висилки дипломатів, яка так обурювала високопоставленого відеоблогера в 2009 році. Щоправда, назвати зовсім вже благодаттю "культурний обмін" суспільно-політичними діячами було б неправильно. Результатом розрекламованого обнулення "чорних списків" стали часті і безперешкодні поїздки до України знакових у своєму роді російських політиків, які не соромляться коментувати факт незалежності нашої держави. Але МЗС, як у випадку з черговим пасажем Юрія Лужкова з приводу бажаної приналежності Севастополя, хоч і обурюється, але стримано - до нот протесту справа не доходить. А ось сходу потрапити до Росії і зараз може не кожен український правозахисник...
З приходом до влади Віктора Януковича багато миттєвостей, які викликали несхвалення його російського колеги ще рік тому, нестримно відходять в історію. Позаду "безперервні спроби ускладнити практичну діяльність Чорноморського флоту Росії" - завдяки харківським домовленостям ЧФ РФ ще довго не потурбують. "Героїзація нацистських посібників" вже теж не актуальна, і суди тут лише на допомогу. Не квапиться нова влада використовувати і "націоналістично забарвлені трактування масового голоду в СРСР 1932-1933 років як "геноциду українського народу". Солідарність з позицією РФ в цьому питанні Віктор Федорович демонстрував неодноразово, у тому числі - і перед Парламентською асамблеєю Ради Європи. За що і став відповідачем в судовому процесі.
"Роботу над помилками" нова влада провела з більшості пунктів. У 2009 році Дмитра Медвєдєва журили "умови, які штучно створювалися напередодні, та і під час нещодавнього пастирського візиту в Україну патріарха Московського і всієї Русі Кирила". У 2010-му візит глави РПЦ супроводжувався повним взаєморозумінням з владарями, серйозними заходами безпеки і ретельним обгороджуванням від будь-яких акцій протесту. Та й тему "єдиної помісної" на Банковій більше не піднімають, а доброзичливе ставлення до ідей "російського світу" не приховують… А ось в зовсім гуманітарному середовищі керівництву країни ще належить попрацювати. Перегляд спільної історії, який традиційно непокоїть Кремль, зважаючи на своєчасне повернення до 11-річної системи шкільної освіти, яке може вимагати зміни підручників, схоже, скоро повернеться в єдино правильне ідеологічне русло. З "утиском прав російськомовного населення" ситуація теж змінилася. В усякому разі, там, де сильна роль місцевих ініціатив. На загальнодержавному рівні справи йдуть гірше: переписувати Конституцію з тим, щоб надати російській мові статус державної нова влада поки не поспішає, та і з приводу дубляжу кінофільмів прийняла не таке однозначне рішення, якого можна було б від неї чекати.
В 2009 році своє відеозвернення Дмитро Медвєдєв завершив майже пророчо. "В Росії сподіваються, що нове політичне керівництво України буде готове вибудовувати між нашими країнами такі відносини, які на ділі відповідатимуть справжнім сподіванням наших народів". Про сподівання народів говорити складно, але уявленням про те, яким має бути легкотравний для Росії президент України Віктор Янукович поки відповідає з запасом. Щоправда, в окремих випадках про повне виконання бажань дружньої сторони поки не йдеться. І тому особливо цікаво, наскільки і як довго лідер однієї країни може "безболісно" виглядати подарунком для керівництва іншої.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
