923
Душили, душили... Чи заплатить Жеваго за банкрутство банку?
— Кримінал
“Розкуркулення” українських олігархів триває: Печерський суд заарештував ряд активів Костянтина Жеваго. Чи розлучиться олігарх з частиною майна?
Епопея з “розкуркуленням” українських олігархів триває. Днями стало відомо, що Печерський райсуд в рамках кримінального провадження заарештував ряд активів Костянтина Жеваго у справі банку “Фінанси і кредит”.
Чи може олігарх розлучитися з частиною активів через банкрутство своєї фінансової установи?
Банк “Фінанси та кредит” був визнаний неплатоспроможним восени 2015 року. До введення в банк тимчасової адміністрації установа довго було неліквідною, вкладники не могли отримати доступ до своїх коштів.
В інформаційному просторі є багато версій щодо банкрутства цього банку. Власник звинувачує в банкрутстві свій менеджмент і НБУ. Голова Нацбанку Валерія Гонтарева вважає винним самого Жеваго. За її словами, через це банкрутство олігарх залишиться ні з чим, оскільки був поручителем банку.
Виходячи з того, що оцінна вартість активів банку становила всього близько 10 млрд грн при балансі 45 млрд грн, банк, очевидно, постраждав не тільки через локальну фінансову кризу, а й через виведення активів.
У тому числі з цієї причини версія слідства про те, що службові особи банку видавали завідомо безповоротні кредити, виглядає досить правдоподібно.
“У ході слідства було встановлено, що в 2012-2015 роках підозрювана особа вступила в змову з бенефіціарним власником компанії Nasterno Commercial Limited, членами кредитного комітету банку “Фінанси і кредит” та іншими невстановленими особами, щоб заволодіти майном банку.
“Заволодіння” відбувалося шляхом підписання завідомо збиткових кредитних договорів та договорів застави, які не були відображені в офіційній звітності банку, на суму 53,7 млн дол.”, – йдеться в рішенні суду.
Крім цього, виходячи з рішення суду, банк також не виконував умови отримання рефінансування від НБУ. Зокрема йому було заборонено проводити активні операції з пов’язаними особами.
Відтоді суди то знімають, то накладають арешти на майно колишніх власників банків, але до цього дня жоден власник банку не постраждав. Більш того, юристи в рішеннях судових інстанцій часто помічають певні порушення кримінального процесуального кодексу.
“В силу вимог процесуального закону, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту в обов’язковому порядку повинен був врахувати правові підстави для арешту майна. Наявність відповідної правової основи повинен довести прокурор в судовому процесі”, – підкреслює старший юрист ЮФ “Місечко та партнери” Антон Діденко.
За його словами, в постанові слідчий суддя Печерського районного суду Києва послався на дві правові підстави для накладення арешту на майно.
На пункт 1 частини 2 статті 170 КПК, згідно з яким арешт накладається на майно, яке може бути доказом у кримінальному провадженні, і на пункт 4 частини 2 цієї статті, яка регламентує порядок накладення арешту на майно, на яке може бути звернено стягнення в кримінальному провадженні за позовом потерпілого до обвинуваченого, або майно, яке може бути конфісковано в дохід держави за вироком суду.
“Разом з тим, з тексту постанови жодним чином не випливає, які факти, що свідчать про наявність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення позову, суд поклав в основу свого рішення”, – говорить Діденко.
Більш того, в нинішніх юридичних реаліях від арешту до остаточного рішення суду у цій справі пройде досить багато часу, якого буде цілком достатньо, щоб захистити активи від вилучення.
“Даний випадок не є чимось особливим. Суди, особливо це стосується нижчих інстанцій, часом виносять рішення про арешт коштів на рахунках, майна, в тому числі цінних паперів. Однак суди вищих інстанцій, як правило, “поправляють” рішення нижчої інстанції, зводячи старання правоохоронних органів до нуля”, – відзначає керуючий партнер ЮФ N&D Андрій Довбенко.
“Від початку досудового слідства до набрання чинності вироком суду, за яким власник банку може бути визнаний винним і притягнутий до відповідальності, можуть пройти довгі роки. За цей час, використовуючи механізми кримінального процесуального законодавства, арешти можуть бути зняті, а обвинувачений може опинитися далеко від України”, – підкреслює керуючий партнер адвокатського об’єднання Suprema Lex Віктор Мороз.
Разом з тим, за його словами, у Жеваго є приводи для занепокоєння.
“З огляду на активність ведення слідства Генпрокуратурою, вважаю, що Жеваго таки доведеться розлучитися зі своїми активами. На жаль, в Україні поки що не було випадків реального притягнення власників банків до кримінальної відповідальності, але будемо сподіватися, що ситуація зміниться”, – говорить Мороз, не приховуючи , що представляє інтереси великих кредиторів і вкладників банку.
Водночас деякі співрозмовники ЕП кажуть, що в подібних справах в тонкощі юридичного процесу можна і не вникати.
“Подібні справи часто мають політичний підтекст. Незалежно від того, що вирішив суд першої інстанції, ситуація може кардинально змінитися в залежності від політичних домовленостей власника банку.
Суди можуть написати в рішенні, що сонце сходить на заході. Як показує практика, власники банків вміють домовлятися з тими, хто в країні впливає на суди. Думаю, Жеваго зможе домовитися, вся справа в ціні”, – констатує на правах анонімності заступник голови великого банку.
Так, суддя наклав арешт на нерухомість ПАТ “АвтоКрАЗ” в Кременчуці, нерухомість ПАТ “Стахановський вагонобудівний завод” в Стаханові, цілісний майновий комплекс в Токмаку Запорізької області, що належить ВАТ “Токмацький ковальсько-штампувальний завод”, а також на частину майна ПрАТ “Росава” в Київській області.
Однак, як показує практика, арешт майна не означає, що у екс-власника банку його заберуть. Суди так діють ще з часів арешту майна Вадима Новинського, який був власником банку “Форум”.
Олександр Моісеєнко
За матеріалами: Економічна Правда
Поділитися новиною
