794
“Унікальна пігулка" правосуддя - Відкритий Суд
— Кримінал
Відкритий (або публічний) судовий процес є одним із способів відновлення довіри до судів та судівської гілки. Саме відкритий суд показує усі сторони проведення судочинства та захищає від “таємного” здійснення правосуддя, вважає Європейський суд з прав людини.
Починати реформи – із суддівської системи
Нещодавно в Україні з’явилася громадська організація, яка іменує себе, як “Відкритий суд”. Головною метою якої є забезпечення громадянам права на справедливий суд, що ґрунтується на принципах гласності, відкритості та змагальності процесу.
На думку засновників ініціативи, реформи в Україні мають розпочинатися саме з суддівської системи. Кожен громадянин має відчувати справедливість в судочинстві, довіру до суду та й до адвокатури.
“Суд – це місце, де людина має спокійно захистити своє право, яке було порушено прокуратурою, міліцією, чи іншими органами. Для бізнесу це спокій, це інвестиції, це теж впевненість у завтрашньому дні”, – наголосив засновник ініціативи “Відкритий суд” Станіслав Батрин.
Аксіомою функціонування демократичного суспільства є ситуація, коли низька довіра до влади має наслідком зниження рівня її легітимності. Виходячи з конституції, Україна є демократичною та правовою державою, а єдиним джерелом влади – народ.
“Якщо немає в Україні суду, немає правосуддя, немає цієї України, в неї немає ніякого майбутнього, це ключова проблема на якій ми сьогодні наголошуємо”,- зауважив Станіслав Батрин.
Через запис суду до справедливого рішення
Засновники ініціативи “Відкритий Суд” зазначають, що їх організація реалізується на підставі новітніх положень Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, відповідно до яких будь-які особи можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду.
Також, вони вважають, що за допомогою впровадження фіксації судового процесу, їх організація зможе у вирішити конфліктну ситуацію, отримати справедливе рішення компетентних органів виконавчої влади чи суду і у такий спосіб захистити права, свободу чи законні інтереси кожного громадянина.
“Коли втрачена довіра, ми маємо допомогти судам стати незалежними, але і суд повинен розуміти, що вся відповідальність лежить на ньому. Він має бути відкритим з людьми, має бути людяним, має бути етика”, – додав Станіслав Батрин.
Наскрізним принципом діяльності суду є принцип гласності та відкритості судового процесу, який закріплений у статті 129 Конституції України та у статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Цей принцип полягає, зокрема, у забезпеченні державою вільного доступу до зали судових засідань, де відбувається розгляд справи, всіх бажаючих громадян, а також їх право робити письмові записи та фіксувати за допомогою звукозаписувальних технічних засобів все, що відбувається у залі судових засідань.
Положення щодо відкритості судового процесу знаходять своє відображення й у процесуальному законодавстві. Так, в статті 4-4 Господарського процесуального кодексу України, статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 27 Кримінального процесуального кодексу України, ст. 6 Цивільного процесуального кодексу України принцип гласності поєднаний з принципом відкритого судового розгляду, відповідно до якого судовий розгляд справ є усним і відкритим; ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи та про ухвалені судові рішення, крім випадків, установлених законом.
У свою чергу принцип гласності та відкритості судового розгляду тісно пов’язані з доступністю правосуддя, що включає в себе: безпечність, доступність та зручність використання приміщень суду; відкрите ведення своєї діяльності судом; забезпечення судом можливості ефективної участі у процесі всіх, хто постає перед ним, у тому числі осіб з обмеженими фізичними можливостями; повага й ввічливість з боку працівників суду до кожного, з ким вони контактують, не принижуючи гідності цих осіб.
Проблеми в судах, які наразі існують в нашій країні
Директор Департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції України Тетяна Козаченко, зазначає, що за 16 років існування Вищої ради юстиції, на порушення присяги було подано тільки 142 суді.
“Враховуючі рівень корупції проблеми правосудних рішень, в цьому правосудді, це просто смішно. У кожного зявляється розуміння, що це безкарне”,- прокоментувала вона.
З ії слів, в судовій владі за рік нічого не змінилося: жодного суддю не розглянули , органи очищення не працювали. Тільки зараз створена Вища кваліфікаційна комісія і запрацювала Вища рада юстиції.
Колега Тетяни Козаченко, Катерина Ковалевська, член правління ВГО “Ради адвокатів України”, вважає, що судді як не знали судівської етики, так і не знають, до цих пір. Поваги до судівської системи, наразі, немає.
“Страшно, коли у своїх ухвалах і вироках судді не просто переписують те, що написав прокурор, вони просто копіють із електронного вигляду документи і залишають ті описки і помилки, які є у електронному документі прокурора”, – зауважила Катерина Ковалевська.
Неодноразово комітет міністрів Ради Європи в своїх документах відзначав про необхідність забезпечити належну організацію роботи судів, як одну з умов доступу громадян до правосуддя.
Суддя Федерального суду США, доктор права та професор Богдан Футей заявив: “Ніхто не буде шанувати суддів, аж поки вони самі себе не почнуть шанувати”.
На його думку, в Україні варто записувати на різні технічні носії судові процеси: так відновиться довіра громадян до судівської гілки. Але, приводячи американський приклад, відзначив, що дане впровадження в Америці не закріпилося.
“Порівняти Америку і Україну, то є дуже важко. Бо Америка має своє 300-літнє існування, де судова система пережила також свої проблеми. У нас є розподіл влади, є стримування і противаги. Розподіл влади базується на тому, що Верховна Рада, конгрес, приймають закони, а виконавча влада – президент, виконують ті закони, але суд вирішує чи ці закони сумісні з конституцією і чи дійсно президент і виконавча влада їх виконують”.
Станіслав Батрин розповів, що їх організація оріентується на рекомендації ООН, Венеціанської Комісії та Консультативну Раду європейських суддів. Через це, визначилися з трьома позиціями, яким чином в Україні можна забезпечити правосуддя:
- політична воля, якщо її нема, її треба зародити і спонукати для того, щоб ця політична воля реалізувалася;
- стандарти суддівської етики, цей стандарт не відпрацьований, в зв’язку з цим немає авторитету до судів;
- забезпечення справедливого ведення судової справи, забезпечення прав сторін.
Матеріал підготувала Юлія Бондар
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
