40954
Звідки беруться гроші
— Валюта
Сучасна людина і кроку ступити не може "без копійки в кишені". Ми настільки звикли до паперових банкнот і металевих монет, що й не цікавимося тим, чому вони мають саме такий вигляд і як їх виготовляють. Я не кажу про фальшивомонетників, які 24 години на добу тільки про це й думають!
Минуле
Перші гроші з'явилися ще чотири-шість тисячоліть тому, але відтоді вони завжди мали різний вигляд і форму. Звичайно ж, одні речі обмінювались на інші потрібні предмети, але в кожного народу з'являвся універсальний товар, що використовувався в ролі грошей. Такі товари були потрібні всім і могли обмінюватися на будь-які речі. Наприклад, у Китаї в давнину функцію грошей виконували дрібні знаряддя праці.
У Єгипті й багатьох африканських племенах розраховувалися золотими, срібними і мідними браслетами (від останніх часто відламували маленькі шматочки, щоб заплатити більше або менше). Ефіопи в ролі грошей визнавали лише злитки солі або худобу (такі "живі гроші" і зараз цінуються в деяких племенах).
Під час колонізації Америки в ХVІ столітті на роль грошей висувалися такі товари як тютюн - у Вірджинії, цукор - у Меріленді, боброві шкури - в Нью-Йорку, какао - в Мексиці. А ось ескімоси могли виміняти що-небудь на хутро. Однак виникали проблеми, коли потрібно було їхати в далекі подорожі в інші країни, де хутро зовсім не сприймалося як гроші. Наприклад, приїхавши на Фіджі, ескімос ніяк не міг конвертувати своє хутро в місцеві гроші - раковини. Тому не дивно, що виникла потреба в загальновживаному міжнародному грошовому еквіваленті. З часом ним стали металеві монети (частіше золоті, бо золото у всі часи було ознакою багатства).
За легендою греків, першу монету (із зображенням бика) ввів Тезей в Аттиці. Римляни ж вважали, що найдавніші монети з головою дволикого бога і кораблем вибив Янус на честь бога часу Сатурна, який по морю прибув до Італії з Криту. Вперше гроші стали називати "монетами" на честь богині Юнони Монети, храм якої знаходиться на Капітолії в Римі. Металеві гроші карбувалися на монетному дворі біля храму Юнони.
Монети виготовляли не лише для готівкових розрахунків, але і "на пам'ять". Були і монети "на смерть", "відпущення гріхів" Папи Римського, "на день народження". "Пфенінг ката Гамбурга" - монета, яку передавав судді кат, коли йшов у відставку. Піч для виготовлення пластів срібла й золота, ножиці для вирізання монетних кругів, молотки для карбування і штемпелі - ось і весь перелік примітивної техніки середньовічного монетного двору.
Перші верстати для монетної справи були створені в епоху Ренесансу: Леонардо да Вінчі сконструював станок для вирізання монетних кругів, Бенвенуто Челліні придумав прес для відтиску рельєфного зображення. Але у широкий вжиток ці механізми увійшли лише в ХVII столітті. Перші твори медальєрного мистецтва почали з'являтися в Італії та Франції. Монети навіть стали грати роль дорогоцінних прикрас.
У Росії механізована техніка карбування монет з'явилася за Петра I. На пресі розплющували пласти металу і вирізали з них круги. Потім спеціальними машинами робили накатку напису або орнаменту по краю майбутньої монети і вже після того карбували. Для цього використовували "молотовий снаряд" з падаючим молотом, що вдаряв по верхньому штемпелю. Пізніше з'явилися гвинтові станки для тиску на штемпель.
Фальшивомонетники
Підробка грошей - справа така ж давня, як і самі гроші. У всі часи і понині були і є фальшивомонетники, які розвинули цілу науку з підробки грошей. Найбільш безневинними були злочинці (як правило, кредитори), через яких розміри монет постійно зменшувалися: вони обпилювали краї монет і, назбиравши достатню кількість металу, виготовляли нові монети. Згодом по краях монет стали накочувати гурт, щоб їх не можна було обрізати.
Але це не зупинило "винахідників", і вони придумали новий спосіб підзаробити: днями і ночами натирали золоті монети грубим шовком, збираючи золотий пил, з якого чеканити нові монети. Цікаво, скільки ж часу потрібно на одну таку монету. Але історія свідчить про те, що найвидатнішими фальшивомонетниками були не "прості смертні", а лідери держав.
Серед найвідоміших імен - пруський король Фрідріх, французький імператор Наполеон і кілька посадових осіб СС. Всі вони направляли свої зусилля на підрив економіки ворожих країн. Винятком є лише король Пруський, який мав власну армію на захоплених Саксонських землях за рахунок фальшивих монет. Бонапарт відкрив цілу типографію для підробки австрійських грошей. Але після одруження з австрійською принцесою перепрофілював свою друкарню на випуск російських купюр. Протягом війни імператору вдалося збути величезну кількість фальшивих банкнот.
Після війни ці гроші швидко вийшли з обігу, коли в них помітили грубі орфографічні помилки. Кирилиця виявилася для тодішніх французів занадто складною. Але найвидатнішу аферу здійснило Німецьке СС. Підроблені англійські і радянські банкноти не лише увійшли в обіг у всьому світі для підриву економіки держав, але й використовувалися для оплати послуг власних агентів розвідки.
Українські гроші
З проголошенням незалежності України відкрився шлях до запровадження повноцінної національної валюти. Такою валютою, згідно з традиціями доби Київської Русі і визвольних рухів 1917-1920 рр., мала стати гривня. Що стосується розмінної монети, то пропонувалися назви "сотий", "різана", але зупинилися на вже звичній "копійці". У 1992 році перші зразки української національної валюти було виготовлено в Канаді за ескізами В. І. Лопати. Однак в обіг було введено тимчасову валюту - український карбованець, або купоно-карбованець. Саме ця грошова одиниця стала жертвою інфляції 1992-1995 рр.
Як і будь-яка поважна держава, Україна почала випускати ювілейні та пам'ятні монети. Вони чеканилися на монетних дворах Росії і країн Європи на замовлення. Першу українську ювілейну монету НБУ ввів у обіг 7 травня 1995 року. Це монета, присвячена 50-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Зараз в Україні працює Банкнотно-монетний двір, який виконує замовлення не тільки українських державних і приватних організацій, а й іноземних.
Виготовлення колекційних монет в Україні
Першим кроком у виготовленні монети є ескіз. Нацбанк оголошує конкурс, в якому можуть брати участь художники, які працюють як на монетному дворі, так і за його межами. Але перевага віддається тим, хто розбирається в медальєрному мистецтві, адже це особливий жанр, який має свої тонкощі і правила.
Техніка ескізу вільна (малюнок, комп'ютерна графіка, акварель). Потім художня рада, що складається зі службовців НБУ, художників, адміністраторів і технологів, обирає один ескіз. Він має бути затверджений ще й у вищих інстанціях, думка яких не завжди збігається з рішенням експертної ради. Часто такі ескізи (вибрані вищими інстанціями) є не найкращими і найпроблемнішими, адже рішення приймають люди, які не розуміються в монетній справі.
Потім робиться модель з гіпсу (близько 20 см в діаметрі), деякі елементи ліпляться з пластиліну, ріжуться на гравірувальній машині (наприклад, шрифти). Затверджена модель переводиться у більш пластичну масу на основі епоксидних смол. Далі модель здається на редукцію - зменшення до нормального розміру монети. Гравірувальники коректують, віджимають штемпелі-матриці обох сторін і загартовують їх. За допомогою матриць і карбуються монети - з обох сторін при одному ударі, а обрамлення по гурту (від нім. Gurt - пояс, кант) накочується окремо.
Одна з проблем нашого монетного двору полягає в тому, що немає власного виробництва заготовок для монет, їх доводиться закуповувати у Польщі, Австрії або Фінляндії. Якби було власне виробництво, була б значно нижчою вартість продукції і мали б можливість експериментувати з розміром і формою монет. До речі, більшість монет у світі мають саме круглу форму (зрідка квадратні, восьмикутні або з отвором посередині). З одного боку, просто тому, що така склалася традиція (гроші ж у кишені носять, щоб не дряпали). А з іншого боку - круглі штемпелі більш довговічні в роботі, не затупляються кути. З одного штемпеля можна викарбувати від 500 до 10 000 монет, періодично коректуючи його.
Інша проблема - в темпах виробництва. Це зрозуміло, адже Україна - молода держава, власний монетний двір працює не так давно, потрібно надолужити згаяне. Український банкнотно-монетний двір є передовим у світі за кількістю виготовлених монет на рік (не за їх накладом).
Якщо інші країни випускають близько десятка або навіть одиниці пам'ятних монет на рік великими тиражами, то в Україні може бути викарбовано до 45 різновидів. Скульптори двору докладають чималих зусиль, щоб це не впливало на якість, але їхній робочий графік дуже напружений. З іншого боку, такий темп не виправданий: часто виконуються приватні замовлення, нехтуючи тим, що монети мають виконувати державну програму, увічнюючи важливі історичні події. Іноді доходить до смішного: один інститут увіковічили до 71-річчя від дня його заснування... Художники жартують, що скоро будуть замовляти монету "10 років Київському центральному туалету".
Також на художню якість українських монет впливає те, що найчастіше в однієї монети кілька авторів, тобто ескіз аверсу виконує один, а реверсу - інший. Сторони монети повинні перегукуватися між собою, це одне ціле. Коли у монети два різні автори, це видно неозброєним оком. Не дарма ще Федір Толстой рекомендував, щоб "від розробки до штемпеля - все робив один майстер". Моделі та штемпелі зараз роблять скульптори і гравірувальники, але ж хоча б художник ескізів може бути один.
Монети номіналом дві-п'ять гривень карбують з ньюзільберу (білий метал для монет, зовні нагадує срібло, але не є дорогоцінним металом, винайдений в Німеччині в ХІХ ст.), 5, 10, 20 гривень - зі срібла. Золоті монети можуть номінуватися від 2 до 100 гривень. Виникає питання: як визначається номінал монети? Наприклад, монета з Тарасом Шевченком має номінал 200 грн., а з Катериною Білокур - всього 2 гривні. Чим Білокур гірша від Шевченка? Насправді, нічим не гірша: це політика банку, він задає тему і номінал.
Ювілейні та пам'ятні монети виходять або окремо, або в одній з 23 серій (Княжа Україна, Видатні особистості України, Золото Скіфії, Стародавні міста України та ін.). Щорічно до кожної серії додається одна-дві монети.
Колекціонування
У західній Європі, зокрема, у Флоренції, збирати монети, в першу чергу античні, почали ще в епоху Відродження (XIV-XV ст.). Одним з відомих колекціонерів був видатний італійський поет Ф. Петрарка. У середині XVI ст. в королівських і аристократичних замках налічувалося вже близько 950 Мінцкабінетів. Зараз колекціонування монет - найпоширеніший вид колекціонування взагалі.
Збирати сучасні ювілейні та пам'ятні монети - захоплення цікаве і недороге (звичайно, крім цінних монет). Раніше монети коштували за їх номіналом або незначно більше. Зараз Нацбанк виставляє такі ціни: 2-гривнева монета коштує 7 гривень, 5-гривнева - 12-13 гривень. Тобто номінал не збігається навіть у простих монет із ньюзільберу. Вже на вторинному ринку підвищується ціна, якщо маленький тираж, якщо він кудись поїхав (в інше місто або країну).
Іноді частина тиражу випускається з помилкою. Такі монети підлягають знищенню, але дуже часто вони не знищуються з невідомих причин. Іноді помилку в монеті помічають після того, як тираж вийшов на ринок. Такі екземпляри можуть відразу подорожчати в десятки тисяч разів. Нумізмати не приділяють значної уваги художній цінності, а просто люблять збирати малотиражні монети або ті, яких не вистачає в їхніх приватних колекціях. Старовинний грецький філософ і нумізмат Епіктет вчив правильно оцінювати монети, керуючись п'ятьма органами почуттів: зором, смаком, нюхом, а також вміти добре відчувати монету тактильно і сприймати її на слух.
Настя Кохан
За матеріалами: День
Поділитися новиною
