433
Як встановлюється розмір компенсацій виплат за період перебування у відрядженні
— Казна та Політика
Міністерство економіки України роз’яснило розмір компенсацій виплат за період перебування у відрядженні, пише sud.ua.
Питання, пов’язані зі службовими відрядженнями, врегульовано статтею 121 Кодексу законів про працю України.
Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
Відповідно до підпункту 170.9.1 Податкового кодексу України суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 2 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» (далі — Постанова № 98). Додатком 1 до Постанови № 98 добові для відряджень в межах України встановлено у розмірі 300 гривень.
Дія Постанови № 98 поширюється лише на органи державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, а госпрозрахункові підприємства питання стосовно відряджень мають врегулювати самостійно.
Згідно зі статтею 15 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат підприємства встановлюють самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.
У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво органом.
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
