Максим Пархоменко: Приватизація в Україні. Добре це чи погано?


Максим Пархоменко: Приватизація в Україні. Добре це чи погано?

Останнім часом від різних експертів можна почути діаметрально протилежні оцінки приватизації в Україні.

Одна категорія стверджує, що приватизація є абсолютним злом, їхні опоненти – навпаки, запевняють, що абсолютним благом.

Можна посперечатися як з першими, так і з другими, позаяк часто вони не беруть до уваги особливості реального, а не умоглядного процесу приватизації.

Так, прихильники ідеї однозначної користі приватизації в якості основного аргументу на користь процесу наводять ефективність приватного управління на відміну від державного управління. При цьому стверджується, що будь-який приватний власник на практиці буде діяти ефективніше від державного. На практиці це далеко не завжди так.

Візьмемо для прикладу нещодавню націоналізацію «Приватбанку», після якої з’ясувалося, що банк, незважаючи на вдаване благополуччя, мав колосальні борги, які згодом змусили регулятора вдаватися до значної докапіталізації.

Інша сторона проблеми – приватний власник після приватизації будь-якого активу намагається знизити витрати на його утримання і часто робить це за рахунок зниження соціального навантаження.

Так, нормою після приватизації підприємств, на жаль, стає наступне закриття або припинення фінансування супутніх підприємств соціальної спрямованості, як то оздоровчих дитячих таборів, профілакторіїв і т. д.

Таким чином, держава разом з грошовими надходженнями за продане підприємство часто отримує зниження соціальних стандартів і часто зростання безробіття.

З іншого боку вищевказані проблеми приватизації можуть бути нівельовані тим, що власник, який купує актив, буде бачити стратегічні перспективи його розвитку.

Це в підсумку буде приводити до збільшення як прибутковості і зростання самого підприємства, так і до зростання тих самих соціальних стандартів працівників цього підприємства банально за рахунок зростання заробітної плати.

Таких прикладів також чимало – все залежатиме від того, чи бачить власник/група співвласників економічні перспективи підприємства і чи готові вони його розвивати.

Тепер давайте розглянемо *_причини, з яких в останні роки плани приватизації не виконувалися._

В першу чергу до цих причин варто віднести недостатню прозорість самого процесу приватизації, на що неодноразово вказували як європейські партнери України, так і її кредитори, в першу чергу МВФ.

На даному етапі проблема частково знята – так, Верховна Рада України прийняла в другому читанні і в цілому законопроект про приватизацію державного майна, основною метою якого є спрощення процесу приватизації за рахунок спрощення класифікації об’єктів приватизації – поділу на об’єкти малої і великої приватизації.

Другою причиною низьких темпів приватизації виступає завищення стартових цін на підприємства, продаж яких планується.

Інвестор в першу чергу бізнесмен, і він заздалегідь планує можливу прибутковість.

У разі, якщо ціна не буде влаштовувати інвестора, він просто не стане брати участі в торгах, як це було торік з ОПЗ, на торги якого не було зареєстровано жодного претендента.

Також існує думка, що ті активи, які дійсно були цікаві власникам, вже знаходяться в приватних руках, а ті які представляють економічну цінність, мають високий ступінь ризику, пов’язаного в першу чергу із зовнішньополітичною обстановкою.

До останньої категорії підприємств потрібно віднести вже згадуваний вище «Одеський припортовий завод» і, безумовно, газотранспортну систему України, яка забезпечує транзит європейського газу в Європу.

Обидва підприємства однаковою мірою є як перспективними з економічної точки зору, так і ризикованими через наявність альтернативних маршрутів (які будуть готові вже в наступному році) поставки аміаку для ОПЗ і газу для ГТС.

Резюмуючи, варто зазначити, що в поточному році обсяги виконання плану приватизації можуть перевищити аналогічні показники за попередні роки.

Це може бути зумовлено лібералізацією законодавства і підвищенням ступеня прозорості закону. І якщо в 2016 році план був виконаний приблизно на 1%, то виконання його на 5% в поточному році можна буде вважати проривом.

Максим Пархоменко, аналітик Альпарі

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

  • !

    Колонка відображає виключно точку зору автора, та може не збігатися з думкою редакції. Публікація колонок здійснються згідно Правил, а Finance.ua виконує лише роль носія. Копіювати ці авторські матеріали можна лише за наявності посилання на автора та Finance.ua.

Дивись також
Архiви:2018 2017 2016 2015
Топ новини
Обговорюють

Читають

В Контексті Finance.ua